Володимир Зеленський під кінець року ввів у дію санкції проти ще двох телеканалів, які пов’язані з Медведчуком та його оточенням. Цього разу йдеться про «Перший незалежний» і UkrLive. «Слово і діло» поспілкувалось з правознавцем і спробувало з’ясувати, наскільки ефективним може бути механізм санкцій та чи не може такий процес повторитися.
Про які санкції та телеканали йдеться
28 грудня президент Володимир Зеленський підписав указ, який вводить у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про персональні санкції.
Санкції застосовуються проти трьох компаній:
- Медіахолдинг «Новини»;
- «Тайм Медіа»;
- «Телепростір».
Санкції передбачають, зокрема, заборону на використання радіочастот, блокування активів і ведення будь-якої діяльності в Україні терміном на п'ять років.
Бенефіціарним власником «Телепростору» (UkrLive) є народний депутат від ОПЗЖ Нестор Шуфрич.
Також Шуфрич є співвласником Медіахолдингу «Новини». Це нова компанія, яку зареєстрували працівники заблокованих телеканалів народного депутата від ОПЗЖ Тараса Козака — 112 Україна, NewsOne та ZIK. Таким чином, вони отримали контроль над «Першим незалежним».
Нагадаємо, санкції проти трьох телеканалів президент запровадив 2 лютого.
Згодом вони випустили спільну заяву про те, що вважають обмеження «черговою спробою української влади придушити будь-яку альтернативну думку щодо ситуації в Україні та використати репресивну машину для боротьби з незалежними ЗМІ».
Депутат Нестор Шуфрич також відреагував на запровадження санкцій. Він вважає, що «для них немає жодних підстав».
Як можуть розвиватися події далі: думка юриста
Експерт з конституційного права Богдан Бондаренко у коментарі «Слово і діло» зазначив, що не виключає того, що «схема» з відкриттям нових телеканалів і новими санкціями проти них може повторитися знову.
«Справа в тому, що проблема тут не в Медведчуку і його каналах, а в тому, який механізм застосовується, щоб їх закрити. Йдеться про те, що застосовуються санкції РНБО. Вони забороняють видавати нові частоти під ці канали, але Нацрада (Національна рада з питань телебачення і радіомовлення – ред.) не ухвалює рішення, щоб ці частоти у них забрати у зв'язку з певними порушеннями», – пояснив Бондаренко.
Також, за його словами, можуть бути звернення до суду, щоб скасувати ліцензію телеканалів, тобто різні механізми в правовому полі повною мірою не використовується.
«Ми бачимо лише інструмент санкцій, який, на мою думку, є сумнівним з точки зору конституційності. Фактично виходить, що санкції запроваджують, а Медведчук і компанія оскаржують все це в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду. І там теж процес довго триває. Санкції були в лютому, у березні подали позов, і досі все перебуває на тому самому етапі, що і на початку літа», – наголосив Бондаренко.
Окрім цього, на думку юриста, питання також виникають з ознайомленням з підставами введення санкцій.
«Підстави надавала СБУ, однак разом з цим там кажуть, що оскільки це державна таємниця, у суді показувати ці підстави не зможуть. А хто бере участь у наданні доступу до державної таємниці? Власне, Служба безпеки України», – зазначив експерт.
Тож, на думку Бондаренка, всі ці речі перебувають у тій площині, яка нормальним правовим критеріям не піддається, тому, вірогідно, ті, проти кого запровадили санкції, далі подадуть нові оскарження.
«Фактично, їм треба поміняти реквізити каналів, юридичних осіб, стосовно яких були застосовані санкції, а аргументація та сама залишається», – сказав він.
Експерт припустив, що у перегонах – нові телеканали-санкції-нові телеканали – «здасться» перший той, хто програє вибори, адже це, скоріше, політико-правова площина.
«З моменту запровадження перших санкцій минув майже рік. За цей час можна було зібрати певну сукупність порушень, сформулювати звернення до суду і таким шляхом іти. Можливо, тоді справа вже була б на якомусь етапі розгляду», – припустив Бондаренко.
Він зазначив, що йому загалом не подобається сам механізм санкцій, адже якщо є склад правопорушення у діях того чи іншого суб'єкта, можна відкрити, наприклад, кримінальне провадження.
«Якщо на якось умовному телеканалі хтось закликав, наприклад, до зміни території України, то в такому випадку можна зареєструвати кримінальне провадження щодо самої людини. Своєю чергою, Нацрада може подати до суду стосовно порушення вимог законодавства щодо скасування ліцензії на цих телеканалах. Так, це займає тривалий час. Але специфіка санкцій у тому, що це все одно тимчасовий інструмент», – наголосив юрист.
Однак, за словами Бондаренка, поки Верховний суд не може ухвалити якесь рішення, санкції – це дієвий метод затягування процесу.
Нагадаємо, народний депутат Нестор Шуфрич став власником 60% акцій телеканалу «Перший незалежний» у вересні.
Які телеканали забороняли країни світу, можна подивитися на нашій інфографіці.
Анастасія Дячкіна, спеціально для «Слово і діло».
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA