Заступник голови російського МЗС Сергій Рябков заявив, що переговори між РФ, США та НАТО закінчилися невдачею. Нібито Сполучені Штати та Альянс відмовляються погоджуватись на те, що в Росії називають «гарантіями безпеки». Таким чином, російська сторона сама загнала себе в кут, з якого не видно хорошого виходу зі «збереженням обличчя».
Цього тижня відбулося кілька раундів переговорів між представниками Росії, США, НАТО та ОБСЄ стосовно того, що Росія називає «гарантіями безпеки». Нагадаємо, 17 грудня МЗС РФ «викотило» Заходу щось на кшталт ультиматуму, в якому вимагало від НАТО відкотитися на рубежі 1997 року, відмовитися від розширення на Схід; від ведення військової діяльності у Східній Європі, Центральній Азії та Закавказзі. Росія особливо наполягала на забороні вступу до Альянсу України та Грузії. У разі невиконання своїх вимог російська сторона погрожувала «військово-технічною» відповіддю.
Російський ультиматум було висунуто на тлі перекидання російської бойової техніки до кордонів з Україною. Побоюючись ескалації, Захід вирішив не зволікати з відповіддю, призначивши переговори з РФ на 10, 12 та 13 січня. Проєкти угод, запропоновані російською стороною, було складено так, що виконати їх у повному обсязі було неможливо. Наприклад, США, як один із членів НАТО, не може гарантувати нерозширення Альянсу, оскільки подібні рішення мають колегіальний характер. А спроба заблокувати розширення НАТО за рахунок прийняття нових членів взагалі суперечить статуту цієї організації, в якому окремо прописано опцію відкритих дверей.
З цієї причини негативна відповідь США та НАТО на ключові вимоги Росії легко прогнозувалася. Такою вона і виявилася: прагнення РФ зламати Альянс через коліно, заборонивши можливість його розширення, наприклад, за рахунок України чи Грузії провалилося.
Невтішні для російської сторони підсумки переговорів підбив заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков. До речі, напередодні цих зустрічей пан Рябков відзначився скандальною рекомендацією НАТО «збирати манатки» і відкочуватися на рубежі 1997 року, тобто фактично скасувати наслідки кількох хвиль розширення Альянсу, в ході яких членами НАТО стали 14 держав.
Проте 13 січня, в інтерв'ю російському телеканалу RTVi, Сергій Рябков визнав, що США та їхні союзники по НАТО не готові йти назустріч «ключовим вимогам щодо нерозширення НАТО, згортання інфраструктури альянсу та повернення його до кордонів станом на 1997 рік».
Щодо України Сергій Рябков зазначив, що російські військові фахівці «постійно пропонують варіанти» на випадок погіршення обстановки навколо нашої країни. Вкотре прозвучала думка, що Україну необхідно повернути до виконання існуючої редакції Мінських угод.
Агресивний тон заяв пана Рябкова більше скидався на риторику військового, а не дипломата. Інтерв'ю заступника міністра закордонних справ РФ спричинило паніку на Московській біржі та обвал російських фондових індексів.
Досі важко сказати, на що розраховував Кремль, висуваючи вимоги, які наперед не могли бути виконані. Найгірше, якщо негативний результат переговорів заздалегідь передбачався як виправдання подальшої агресії Росії, наприклад проти України. Щоправда, тут незрозуміло, як велика війна проти нашої країни може загальмувати розширення НАТО на Схід. Швидше навпаки, у разі нового вторгнення присутність сил Альянсу на східних рубежах збільшиться, а військова допомога Україні зросте. Іншими словами, напад на нашу країну призведе до результатів протилежних тим, яких намагається досягти Москва.
У будь-якому разі, ввічлива, але тверда відмова США та НАТО на російські пропозиції залишає президенту РФ Володимиру Путіну надто мало простору для маневру. Якщо продовжувати нагнітати ситуацію, то доки і з якою метою (навряд чи США та Альянс змінять свою думку з ключових питань). Якщо воювати – то з ким та в ім'я чого? Адже, як уже йшлося вище, війна з Україною не заблокує розширення НАТО, а напад на якусь країну Альянсу, наприклад, на Естонію, Латвію чи Литву, взагалі загрожує глобальним конфліктом.
Не дуже добре й давати задню. Для Володимира Путіна це загрожує «втратою лиця», після чого Росію взагалі перестануть сприймати всерйоз. І нападати не можна і не нападати погано. Унікальна ситуація, в якій російське керівництво саме загнало себе у кут.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло»
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA