Увечері, 21 лютого, президент РФ Володимир Путін підписав указ про визнання так званих «ДНР» та «ЛНР» «незалежними державами». Відповідне рішення вже ратифіковано і Держдумою РФ, і Радою Федерації. Тепер головним питанням є те, в яких межах будуть визнані нові утворення і чого після цього чекати Україні.
Президент РФ Володимир Путін увечері 21 лютого визнав так звані «ДНР» та «ЛНР» «незалежними державами». Наступного дня указ був ратифікований російською Держдумою та Радою Федерації. «Визнанню» передувало потужне нагнітання напруженості на лінії розмежування між ОРДЛО та підконтрольними Україні територіями, а також рішення Держдуми РФ направити Володимиру Путіну звернення з проханням визнати «ДНР» та «ЛНР», ухвалене тиждень тому.
Таким чином, події розгортаються за одним із сценаріїв, про який уже писало «Слово і діло». У РФ зрозуміли, що вигідні для Кремля Мінські угоди втілити в життя неможливо, а тому перестали на них зважати. Визнавши свою невдачу, Москва висунула «план Б» – визнати донецькі квазіреспубліки та зафіксувати хоча б проміжний результат підвищення ставок довкола «українського кейсу». Наразі вже немає жодного сенсу говорити про «Мінськ-2», оскільки в рамках цього документа ОРДЛО були частиною України, а «незалежність» обох утворень досі навіть не обговорювалася.
Отже, настала нова реальність, в якій Україна отримала у себе під боком два анклави, дуже схожі на Абхазію та Південну Осетію. Навіть зміст указу президента РФ про визнання всіх цих утворень практично ідентичні ‒ різними є лише назви. Чого чекати далі?
Натепер у Росії точаться дискусії про те, в яких межах визнавати «Л/ДНР» ‒ у рамках нинішньої лінії фронту або в адміністративних межах Донецької та Луганської областей, як це й записано в так званій конституції обох квазіреспублік.
Якщо новоутворення будуть визнані у межах Донецької та Луганської областей, це означатиме відкладений військовий конфлікт. Без сумніву, лідери обох «республік» вимагатимуть від України очистити підконтрольну частину Донбасу та натраплять на рішучу відмову. Маючи за спиною підтримку Росії, озброєні формування можуть спробувати прорвати лінію оборони у тому, щоб просунутися вперед. У разі успіху бойовиків Україна може отримати нові Мінські угоди на досить жорстких умовах, а також буде змушена опуститися до ведення переговорів із вчорашніми терористами, які з легкої руки стали «президентами» нових незалежних «держав».
Якщо ж бойовики будуть розбиті, Україна не зможе розвинути успіх, тому що визнання «ДНР» та «ЛНР» саме і потрібне для того, щоби обнулити будь-яку можливість деокупації Донбасу військовим шляхом. З цієї ж причини, до речі, Володимиру Зеленському вкрай складно буде відреагувати силовим шляхом на введення російських військ в ОРДЛО, що, по суті, є новим вторгненням.
Не варто розслаблятися і в тому випадку, якщо ДНР і ЛНР залишаться в межах лінії розмежування. Бойовики можуть продовжувати обстріли, на які ЗСУ рано чи пізно будуть змушені відповісти. Будь-яке потрапляння в розташування російських військ, які займуть позиції на окупованій території, може бути представлене як casus belli з непередбачуваним результатом.
У зв'язку з цим рано радіти порятунку від зашморгу Мінських угод. Території, які вважалися українськими та могли бути звільнені тим чи іншим шляхом, натепер практично втрачені. І нові проблеми лише починаються.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло»
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps