Білоруські війська знаходяться у посиленому режимі готовності можливого наступу на територію України. Про це свідчать і дані розвідки іноземних держав, і заяви з Генштабу ЗСУ.
Самі білоруси, схоже, дуже не в захваті від можливого втягнення своєї держави у війну з Україною на боці росії. За даними незалежних соціологічних досліджень, майже 97% опитаних громадян Білорусі у великих містах виступають проти вступу їхніх військових сил у війну з Україною.
Хоча де-факто Білорусь вже втягнута у конфлікт: режим самопроголошеного президента Лукашенка сприяє всім військовим маневрам російської армії у так званій «спецоперації» в Україні. Надаючи «транзит» для російських військ, свої військові аеродроми для російських літаків та логістичні можливості для підвозу забезпечення росармії – Лукашенко хоч і не формально, але вже бере участь у війні з Україною. При цьому, як і в росії, в більшості своїй білоруси є мовчазними співучасниками цієї війни і мають добре розуміти усі можливі наслідки дій керівників своєї держави.
Нараз ЗСУ та сили територіальної оборони готові дати відсіч білоруським військам, які перетнуть кордон із Україною та рушать із російськими окупантами зі збройною агресією на наші міста. Ймовірність такого сценарію є дуже високою. Ледь не єдиним і, ймовірно, основним стримуючим фактором його реалізації є позиція самопроголошеного президента Лукашенка.
Про що саме йдеться, чи справді Білорусь відкриє другий фронт проти України, і до яких наслідків це призведе для самих білорусів?
Вимушена затримка
Щонайменше останній тиждень Генштаб та дані західних розвідок повідомляють про дивні перегрупування та маневри білоруських військ на кордоні із Україною. До слова, про серйозність намірів вступу білоруського війська у війну проти України свідчить і той факт, що Польща активно розпочала підготовку своїх збройних сил до оборони на східних кордонах.
Так, вчора 103-тя окрема мобільна бригада Сил спеціальних операцій Білорусії повернулася у місце постійної дислокації у Вітебську. Ще днем раніше стало відомо, що 38 десантно-штурмова бригада ССО повернулася в Брест. Натомість на кордон з Україною відправляються БТГр зі складу 6-ої (Гродно), 11-ої (Слонім), 19-ої (Заслоново) та 120-ої (Мінськ) окремих механізованих бригад. Що прикметно, ці війська передислоковують зі східних регіонів Білорусі, які завжди були географічно та ментально ближчими до росії.
Військові експерти пов’язують такі маневри із небажанням командирів білоруських військ віддавати відповідні накази, які будуть пов’язані із фактичним наступом на територію України. І, як наслідок, може йтися про відвертий саботаж.
Ще одна версія вимушеної затримки – сама позиція Олександра Лукашенка, режим якого досі опирався на підконтрольних силовиків та безпосередньо військових. Справа в тім, що росія навряд чи гарантує йому подальшу підтримку у випадку воєнного «провалу» білоруських військ в Україні. Що б не трапилось із білоруськими військами – у випадку їхнього знищення, добровільної здачі у полон чи навіть переходу на сторону ЗСУ – будь-яке військову фіаско означатиме кінець правління білоруського диктатора. При чому, що не менш ймовірно, його фізичне усунення з боку підконтрольних кремлю спецслужб та пошуку відповідної «заміни» - маріонеткового ставленика путіна, який буде без будь-яких маневрів виконувати будь-який наказ з Москви.
Військові ризики Білорусі
Насправді ж, ситуація може бути ще більш ризикованою і для самого Лукашенка, і для його патронів у російському керівництві.
Без армії та втратою контролю над своїми спецслужбами, і Лукашенко, і кремль можуть отримати ще одне джерело ймовірної непокори опозиційної частини білорусів у своєму тилу.
Справа в тім, що війна з Україною відволікає значні силові ресурси як військових, так і внутрішніх служб обох союзних держав. А у ситуації невдалого бліц-кригу росії та цілком ймовірного невдалого воєнного походу білоруських військ на територію України ситуація у самій Білорусі стає хиткою та невизначеною.
Москва, в свою чергу, воліла б не лише напряму використати білоруську армію для створення логістичних проблем із постачанням українським ЗСУ в північних та західних регіонах України, але й створити пряму військову загрозу для сусідніх країн. А з іншого боку – кремлю потрібні гарантії стабільності внутрішньополітичної ситуації в Білорусі.
Спільник та втрата незалежності
По суті, під час можливого воєнного рейду на територію України білоруських військ, сам Лукашенко залишається вкрай уразливим для будь-якого впливу чи то білоруської опозиції, чи то російських спецслужб. За даними білоруської опозиції, Лукашенко вже деякий час змушений був посилити заходи особистої безпеки, адже виключати будь-яких варіантів розвитку подій він вже не може.
Втім, самопроголошений президент Білорусі не полишає свого звичного політичного позиціонування: навіть будучи «затисненим» з усіх боків, він намагається публічно оминати гострі кути, демонструючи лояльність до путінського режиму і, водночас, формуючи «заспокійливу» риторику для білоруського народу. Ймовірно, він все-таки розраховує на швидке закінчення активної фази війни в Україні заключенням мирної угоди чи внутрішньюю дестабілізацією у самій росії. За такого сценарію Білорусь ще може стати умовним «містком» між західним світом та підсанкційною російською федерацією. Ми вже неодноразово ставали свідками миттєвого «перевзування» Лукашенка, тим паче, якщо Білорусь зможе отримати від таких геополітичних маневрів й свій економічний зиск.
В будь-якому випадку, участь білоруської армії у військових діях на території України спільно із російськими військами буде нічим іншим, як факт агресії проти нашої держави. Насамкінець, поки що показова «незалежність» Білорусі, яка тримається на симбіозі двох диктаторів, може повністю зникнути у разі, якщо воєнна операція білоруських військових з якихось причин провалиться, а сам Лукашенко стане жертвою теракту чи якогось іншого методу фізичної ліквідації.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»