Так званий депутат російської держдуми Михайло Шеремет заявив, що настав час «відновити Таврійську губернію», яка колись існувала в Російській імперії. До складу «губернії» мають увійти тимчасово захоплені райони Запорізької та Херсонської областей. Таким чином, Росія робить небезпечні спроби закріпитися на зайнятій території.
Михайла Шеремета було обрано депутатом російської держдуми від окупованого Криму. Це породжує сумніви щодо легітимності його повноважень. По суті, Михайло Шеремет – це зрадник України, який навесні 2014 року під час захоплення Криму займався формуванням проросійських загонів «народної самооборони», а також брав участь у штурмах українських військових частин на півострові. Наразі ця людина продовжує свою антиукраїнську діяльність. Серед іншого, в інтерв'ю журналістам, він запропонував «відновити Таврійську губернію», яка колись існувала в Російській імперії. До складу «таврійської губернії» мають увійти тимчасово захоплені райони Запорізької та Херсонської областей.
На думку Шеремета, це допомогло б відновити «історичну справедливість», оскільки за часів Російської імперії центром Таврійської губернії був Сімферополь, а до її складу, крім Криму, входили приазовські райони нинішньої Запорізької області, а також значна частина нинішньої Херсонської області, що тягнеться до течії Дніпра. Така ситуація зберігалася з 1801 до 1921 року. Наразі згадані райони, тимчасово зайняті російськими військами, що вторглися, а Крим окупований.
Захоплені території Херсонської та Запорізької областей представляють цінність для російського агресора. По-перше, це частина сухопутного коридору до Криму, який відсікає Україну від Азовського моря. По-друге, захопивши частину Херсонської області у нижній течії Дніпра, росіяни забезпечують безперебійне постачання окупованого Криму дніпровською водою. Є й суто військовий аспект. Якщо українська армія, яка веде бої на околицях Херсона, зможе відвоювати місто та перейти на інший берег Дніпра – це поставить усе південне угруповання російських військ у дуже тяжке становище. Як мінімум, тому, що ЗСУ матимуть можливість перехопити кримські перешийки, через які йде постачання російської армії, яка оперує на півдні України.
Проте мало просто захопити територію – її треба утримати. А ось до цього процесу росіяни не були готові, помилково розраховуючи на те що, що українське населення зустріне їх із квітами, а місцеві адміністрації запросто почнуть співпрацювати з ворогом, зберігши систему влади. Цього не сталося. Спроба створити так звану «херсонську народну республіку» на кшталт «ЛДНР» провалилася через відсутність виконавців та народну підтримку. У Каховці та Херсоні жителі виходять на демонстрації під українськими прапорами, незважаючи на те, що росіяни розганяють такі збори пострілами. Тому заяви Шеремета щодо «таврійської губернії» можуть стати пробним кроком до того, щоб без жодних «референдумів» приєднати регіон до окупованого Криму та назвати все це «частиною Росії».
Сценарій, безумовно, небезпечний для нашої країни, але чи він такий здійсненний? Про те, що в Херсоні у росіян не так все гладко, свідчать самі росіяни. Зокрема, терорист Ігор Гіркін («Стрєлков») опублікував в своєму телеграм-каналі цікаві свідчення одного з окупантів, що відвідав Херсон.
Візитер, який нібито прибув у місто з «гуманітарною місією», визнає, що цивільної адміністрації в Херсоні як такої немає, а російські відомства «діють неузгоджено», без жодних «чітких інструкцій». У російській армії «бардак жахливий… ніхто нічого не розуміє, рішення спонтанні».
При цьому настрої у місті – проукраїнські, а в селах ставлення до росіян – «ще гірше, ніж у місті». Пояснюється це дуже просто: максимум, що можуть запропонувати людям окупанти – херсонський аналог напівкримінального ОРДЛО. Україна ж пропонує своїм громадянам європейську перспективу, яка стала ще більш чіткою за останні кілька тижнів. Жителі України, які перебувають у здоровому глузді і тверезій пам'яті, не проміняють Євросоюз на ОРДЛО.
Поява проросійської «таврійської губернії» у такій ситуації є малоймовірною. Але з іншого боку, не можна дозволяти росіянам затримуватися на нових захоплених територіях. Надія на повернення нормального життя у людей з часом може змінитися прийняттям нової реальності, якою б огидною вона не була.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло»