Законопроєкт про медіа, який Верховна рада ухвалила 30 серпня у першому читанні, вже спричинив чимало суперечок. Основний аргумент тих, хто голосував – вимоги ЄС та застаріле чинне законодавство. Що саме передбачає нормативно-правовий акт та на яку критику він наражається з моменту реєстрації у липні 2020 року – у матеріалі «Слово і діло».
Які засади медійного життя регулюватиме закон про медіа
Як зазначають автори законопроєкту, Україна має міжнародні зобов’язання щодо імплементації у національне законодавство норм Директиви Європейського парламенту та Ради 2010/13/ЄС.
«Треба закріпити на рівні Закону оновлений комплекс правових норм у галузі аудіовізуальних медіа, який би відповідав європейським стандартам та сучасному рівню технологічного розвитку, спростив державне регулювання галузі, визначив ефективні та сучасні засади захисту прав споживачів на вільне отримання інформації, а також законні механізми визначення і обмеження шкідливого контенту», – сказано у пояснювальній записці.
За словами спікера парламенту Руслана Стефанчука, наміри ВРУ ухвалити відповідний документ привітали представництво ЄС в Україні та Офіс Ради Європи в Україні.
З одного боку, розробники законопроєкту:
закріпили та доопрацювали положення щодо структури власності та фінансової прозорості у сфері медіа;
закріпили квоти державної мови у сфері аудіовізуальних медіа;
доопрацювали питання регулювання мовлення громад, з урахуванням рекомендацій експертів Ради Європи;
розширили гарантії захисту дітей від шкідливого контенту;
посилили повноваження регулятора у частині накладання санкцій на суб’єктів у сфері медіа;
тощо.
Хто і чому називає законопроєкт про медіа «проросійським»
Водночас, голоси опонентів чутно серед медійників, громадських організацій і деяких депутатів.
Так, громадянський рух «Відсіч» закликав депутатів не ухвалювати законопроєкт «Про медіа» через зміни, що, на їхню думку, шкодять Україні.
Вони вбачають у законопроєкті:
фактичне зменшення української пісенної квоти на радіо на 10%;
повернення артистів-росіян на екрани через нівелювання Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці;
скасування заборони на популяризацію органів російської влади та її окремих представників у телепередачах і фільмах;
дозвіл телеканалам транслювати фільми російською;
скасування заборони транслювання пісень російських виконавців.
«У законопроєкті «Про медіа» порушення української пісенної квоти на радіо на 10% переводиться у розряд незначних порушень, за які не передбачено штрафів. 10% – це додаткова година російських пісень щодоби замість українських. Лише за п’ять «незначних» порушень протягом року Нацрада з питань телебачення і радіомовлення зможе призначити радіостанції штраф, якщо помітить ці порушення – адже законопроєкт не зобов’язує Нацраду перевіряти радіостанцію п’ять разів на рік», – пояснює свою позицію «Відсіч».
Також, як пише «Відсіч», законопроєкт всупереч закону про мову дозволяє телеканалам демонструвати фільми власного виробництва російською та виводить мову фільмів з-під контролю Нацради.
Нардеп «Європейської солідарності» Володимир В’ятрович також наголошував на тому, що гуманітарний комітет має ще раз розглянути законопроєкт і «усунути усі небезпеки розмінування культурного кордону з росією».
Вже після голосування за документ, В’ятрович писав, що «багато хто голосував, повіривши обіцянкам авторів законопроєкту врахувати поправки, що зберігають захист українського культурного простору».
«Я певен, що якщо ці поправки не будуть реально враховані, закон про медіа не отримає 226 голосів у другому читанні. І ніякі мантри про євроінтеграцію вже не спрацюють. Бо захист українського простору – невід’ємний елемент нашої відсічі росії і нашого руху в Європу», – наголошував він.
Народний депутат і медіавласник Микола Княжицький хоч і стверджує, що наполягатиме на імплементації правил щодо забезпечення прозорості власності та фінансування медіа, також називав законопроєкт «проросійським».
«Загалом непоганий проєкт змінили, додали тоталітарні антиєвропейські норми і намагаються цим законом скасувати норми на підтримку української мови і культури. І все під прапором нібито євроінтеграції», – написав він.
Що відповідають на закиди в монобільшості
Автор законопроєкту Микита Потураєв запевняє, що можливі дрібні порушення мовної квоти можуть бути надто незначними і становитимуть хіба що дві пісні на добу, якщо йдеться про музичні радіостанції. Але й вони, за його словами, не будуть безкарними.
«По-перше, закон про медіа збільшує обов’язкову квоту на українську музику (зокрема – пісні) з 30 до 40%. А, по-друге, цю квоту можна порушувати на 10% – але не від 100%, а від тих саме 40%. Що у перерахунку складає аж цілих 2 пісні на 24 години», – заявив він.
Потураєв підкреслив, що йдеться про пісні будь-якою мовою – хоч англійською, хоч мовами ЄС.
«Крім того, навіть це порушення аж ніяк не залишається безкарним – бо за кожне мовнику від Нацради «прилетить» припис, а накопичення 5 приписів вже потягне за собою штраф, який відкриває шлях і до значно більш жорстких санкцій», – зазначив нардеп.
Колега Потураєва від «Слуги народу» Євгенія Кравчук також заявила, що ухвалений Радою у першому читанні варіант законопроєкту «Про медіа» не зменшує квоти, а збільшує.
«Чи є це безкарністю медіа? Ні, це не так. Якщо говорити про відхилення, то відхилення буде на одну чи дві пісні, і це стосується не лише російських пісень. Можна помилитися, поставивши одну пісню англійською мовою. Тому це певна лібералізація, а не зменшення квоти, адже квота збільшується з 35 до 40 відсотків на добу», – запевнила Кравчук.
Коментуючи заяви щодо того, що деякі норми законопроєкту виводять мову фільмів з-під контролю Нацради, парламентар наголосила, що мовні активісти зверталися до парламенту з проханням не змінювати пункти закону про мову.
Як спірні положення законопроєкту оцінює юрист
Адвокат Вікторія Тютюнникова у розмові зі «Слово і діло» дала свою оцінку положенням законопроєкту, які спричинили занепокоєння опозиції.
Так, за її словами, теза про повернення артистів-росіян на екрани через нівелювання Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, не зовсім відповідає дійсності, оскільки Перелік не нівелюється і повернення на екрани російських артистів стане можливим тільки після виключення конкретного артиста із зазначеного переліку.
Скасування заборони на приниження та зневажання української мови у фільмах. За словами адвоката, наразі приниження чи зневажання державної мови забороняється третім абзацом третьої частини статті 15 Закону України «Про кінематографію». Своєю чергою, законопроєкт «Про медіа» передбачає, що ця стаття буде викладена у новій редакції.
«Аналіз нової редакції цієї статті дозволяє сказати, що у разі наявності у фільмі матеріалів (висловлювань, дій тощо), які спрямовані на приниження чи зневажання державної мови, такий фільм не можна буде внести до Державного реєстру фільмів. Своєю чергою, якщо фільм не внесено до цього реєстру, його не можна буде розповсюджувати та демонструвати. Таким чином, фактично заборона про приниження чи зневажання державної мови нікуди не зникне», – пояснила Тютюнникова.
Дозвіл телеканалам транслювати фільми російською. Адвокат зауважила, що таке нововведення має місце, при цьому, якщо законопроєкт ухвалять остаточно в такому вигляді, такі фільми можна буде транслювати лише за умови наявності українських субтитрів.
«Окрім цього, законопроєкт передбачає, що фільми, створені на території республік колишнього СРСР мовами, відмінними від російської або української мов, та які в подальшому дубльовані російською мовою, мають бути озвучені або дубльовані українською мовою», – додала вона.
Скасування заборони пісень російських виконавців. За словами Вікторії Тютюнникової, проаналізувавши текст закону не можна виокремити норму, яка би прямо скасувала заборону пісень російських виконавців (ця норма наразі передбачена Законом України «Про телебачення і радіомовлення»).
«Звичайно, деякі аспекти обурюють значну частину населення, оскільки цей законопроєкт дійсно надає більше свободи для використання російської мови у сфері медіа. Проте, не всі твердження, що ширяться мережею, відповідають дійсності», – наголосила юрист.
За її словами, цей законопроєкт спрямований і на створення додаткових механізмів захисту національного інформаційного простору.
«У ньому передбачені положення про можливість анулювання ліцензії у випадках, коли до структури власності суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа входять державні органи іноземних держав, наприклад, російські, або юридичні особи, створені такими державними органами», – пояснила адвокат.
Загалом, на її думку, документ містить певні недоліки, а тому потребує доопрацювання, зокрема, через послаблення «кордонів» щодо вживання російськомовного контенту в медіа, проте, ситуація не є надто критичною.
Тютюнникова пояснила, що ухвалення закону щодо медіа важливе для пришвидшення вступу України в ЄС, оскільки Україна має міжнародні зобов’язання щодо імплементації у національне законодавство норм Директиви Європейського парламенту та Ради 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіапослуги від 10 березня 2010 року зі змінами.
Водночас, на її думку, норми того законопроєкту, який парламент ухвалив у першому читанні, хоч і відповідають Директиві та не порушують зобов’язання України перед ЄС, враховують положення Директиви не повною мірою.
«У пояснювальній записці зазначено, що метою законопроєкту серед іншого є виконання Україною зобов’язань перед європейськими партнерами та імплементація норм європейського законодавства у національне законодавство України. Враховуючи це, його норми потребують доопрацювання, щоб досягнути більшого рівня узгодженості із законодавством ЄС», – зазначила адвокат.
Нагадаємо, ухвалення законопроєкту про медіа є одним із критеріїв, необхідних для початку переговорів про вступ України до Євросоюзу. Рада ЄС просила розглянути законопроєкт ще влітку 2020 року.
Анастасія Дячкіна, спеціально для «Слово і діло»