Останній тиждень видався дуже насиченим. У росії оголосили про мобілізацію і вчергове пригрозили ядерною зброєю, на окупованих територіях – вакханалія псевдореферендумів, Німеччина знову пригальмувала можливість передачі Україні танків, зате зросли надії отримати техніку від США... коли-небудь.
Військовий аналітик Ігаль Левін відповів на питання «Слово і діло» про актуальні події: зокрема про мобілізацію в росії, про псевдореферендуми, про німецьку «танкобоязнь» і про те, який ризик застосування ядерної зброї в Україні.
Про причини мобілізації у РФ
Серед військових аналітиків ймовірність мобілізації в росії вважалася нижчою за ймовірність тактичного ядерного удару. Зараз добре видно, чому: іржаві автомати, відсутність інфраструктури, забирають тих, хто взагалі не придатний.
Той факт, що російський президент на це зважився, свідчить про те, що він пішов ва-банк. Ймовірно, на зустрічі з учасниками ШОС йому натякнули: або закінчуй війну, або дотисни Україну. А Путін - людина образлива…
Навіщо потрібні мобілізовані частини? Перш за все, залякати та спробувати утримати території. Він хоче змусити Захід та Україну піти на переговори, лякаючи їх ескалацією та великими витратами: якщо Києву доведеться проводити третю хвилю мобілізації, то Заходу доведеться все це забезпечувати. Тому йому важливо зафіксувати поточну ситуацію, статус-кво. Це і є задумка Путіна: відтягнути події, зломити Україну, нівелювати західну підтримку. У нього суміш мислення агента КДБ і гопника – максимально блефувати, лякати, тиснути.
Чому мобілізація пов'язана саме з результатами зустрічі ШОС? Якби росіяни прийняли рішення проводити мобілізацію через невдачі на фронті, вони почали б готувати інфраструктуру заздалегідь. Нічого з цього зроблено не було, оскільки це – рішення зверху, поза планами. Поточні плани передбачали дотиснути Донецьку область і стати в глуху оборону.
Як це вплине на росію, поки говорити рано – мобілізація проходить всього кілька днів. Треба поспостерігати, кого будуть забирати, що буде через місяць-два. До кінця жовтня дізнаємося, як саме будуть використовувати мобілізованих. Ними можуть поповнювати кадрові частини, в тому числі виведені з України. Можуть створити якісь стрілецькі полки та кинути відразу на фронт. Можуть довго тримати в росії та готувати. А можуть спробувати зробити все одночасно. У будь-якому випадку, щоб говорити точніше, треба почекати початку жовтня – до цього моменту збереться достатній обсяг інформації, щоб щось стверджувати. Поки що це виглядає, як повний фарс: немає командирів, немає структури, немає нічого.
Про постачання з Заходу
Для України все зараз залежить від постачань з Заходу. Сама Україна не виробляє нічого для західної зброї – ані ракет, ані снарядів калібрів НАТО ... необхідно більше допомоги від партнерів, більше постачання. Такі сигнали є – Столтенберг та інші говорили, що допомога Україні буде збільшуватися.
Якщо поставки збережуться, Україна просто перемеле це м'ясо. Тому, що неорганізований натовп, яким зараз виглядає мобілізоване воїнство путіна, не вирішить проблем росії та не змінить ситуацію на фронті. В України перевага в технологічних видах зброї.
Також ситуація залежить від того, чи доведеться Україні оголошувати нову хвилю мобілізації. Зараз наша армія – кадрова, з невеликою домішкою добровольців та мобілізованих, та й ті досить непогано навчені. У нас відносно невеликі втрати: вони не малі, але могли бути набагато більше. Українська армія значно досвідченіша, в українських командирів є унікальний досвід складних оборонних та наступальних операцій, застосування новітньої зброї.
Загалом, ЗСУ за сім місяців стали дуже боєздатними силами, найсильнішою, найбільшою та найдосвідченішою армією Європи. Зараз робиться все для того, щоб зберегти життя цієї професійної армії, не допустити зайвих і непотрібних втрат.
Про тривалість війни
Ця війна на довгі роки, тому що Україна повинна стояти та перемелювати все російське м'ясо, яке рф пошле на фронт – і це дуже серйозна психологічна травма для наших захисників.
Іншого виходу немає, тому що путін вибрав шлях ескалації й тепер війна дуже затягнеться. Можливо, Залужний і Забродський, закликаючи готуватися у 2023 році до великої війни, щось знали про те, що у РФ оголосять мобілізацію, тому і написали про таку необхідність.
Про російський бунт через мобілізацію
Незрозуміло, де точка кипіння. Революція 1917 року сталася раптово – на фронті все було відносно непогано. Зараз росіяни їдуть воювати п'яні, задоволені, інші на їхньому тлі біжать за кордон: до Грузії, Монголії…
Взагалі-то, неясно, коли почнеться бунт, коли будуть підійматися цілі військові частини. Для всіх військових експертів стало шоком, що росіяни навіть не бігають від призову, а спокійно йдуть на забій, ніби так і потрібно – це вражаюче.
В Росії – злидні, жесть, свавілля, безправ'я. І росіяни йдуть за це все вмирати. Схоже, що вони бояться свого уряду і термінів у в'язниці більше, ніж з іржавим автоматом і без амуніції померти в Україні незрозуміло за що.
Про іранські БПЛА
Shahed-136 – це великий «кукурузник». Літає повільно, двигун працює дуже голосно. В принципі, його можна збити навіть з легкої стрілецької зброї, якщо відкрити масований вогонь – ціль велика, масивна, повільна, не маневрує. А німецькі самохідні зенітки Gepard та наші «Шилки» можуть страчувати ці БПЛА пачками.
Так, у нього багато вибухівки в корпусі і якщо він потрапить в ціль, буде неприємність. Однак БПЛА хороший тільки при застосуванні по стаціонарних об'єктах. По рухомій мішені його застосовувати марно. Якщо почули в небі звук мопеда – простіше оперативно передислокувати техніку, щоб безпілотник впав на землю. Але якщо БПЛА спрямований в стаціонарний об'єкт, наприклад, будівлю, то його доведеться збивати.
Тепер про кількість. Кожен вибух «Шахеда» – це втрата дрона-камікадзе. Велике питання, скільки їх передали, але навряд чи багато. Іран – не США, не може виготовляти безпілотники тисячами, до того ж Іран і сам з усіма навколо воює, тобто, багато він продати або передати не може. Не виключено, що росія отримала не більше ста безпілотників.
Про те, чому Німеччина не передає Україні танки
В німців травма з часів Другої світової війни: для них танки – це зброя агресії, нападу. Зенітки та артилерія у їхньому розумінні – для оборони, а танки – тільки для агресії.
До того ж, Шольц сказав, що він не хоче передавати танки, поки не передають інші. Тобто, він не хоче передавати першим, виходити на новий виток ескалації. Вони ж орієнтуються на свою публіку, на німецький електорат, а там – психологічна травма, для них танки – табуйована тема.
Загалом, це чисто політичне рішення.
Чи дадуть Україні американські танки
З американцями ситуація складніша, ніж з німцями. Треба володіти великою кількістю інформації, щоб розуміти все до кінця. Є ймовірність, що поетапно готується передача танків Україні. Наприклад, «Абрамсів».
Це складний процес. Якщо ті ж польські Т-72 можна передати з елементарним пернаваченням (системи там інші, але по суті, це все той же радянський танк), то «Леопард» або «Абрамс» – це буквально інший світ: інша чисельність екіпажу, інші системи, інше озброєння…
Потрібно створити ремонтні бази для західної техніки. Потрібно навчити не тільки танкістів, але ще й інженерів, та техніків, які будуть ремонтувати та обслуговувати танки.
Загалом, навіть один батальйон на 30-40 американських танків – це багатомісячна підготовка з нуля. Тому, як сказали в США, передача танків вже «на столі». Але це питання, скоріше, структурно-часове. Буде, але як, і коли, поки що неясно.
Про ризик застосування ядерної зброї в Україні
Ядерна зброя – це скринька Пандори, який і сам путін боїться відкривати. У росіян є тактична зброя, від 0,3 Кт, яка нас цікавить; тому, що бити по Україні стратегічною не ризикне навіть путін.
Тактична зброя - це, по суті, дуже потужна бомба. Так, ядерна. Але бомба. Вона знищує все на відстані до сотень метрів. Відповідно до радянської військової доктрини ядерних ударів при прориві – завдаються ядерні удари по ВОПу, а потім по ядерному попелищу йдуть ударні частини.
Наскільки ці боєприпаси валідні, ми не знаємо. Можливо, знає розвідка: наша, американська - ми не в курсі. В СРСР це все розроблялося і працювало.
Тактичний ядерний удар по фронту ситуацію ніяк не змінить. Наприклад, знищать один ВОП, загине там 100 українських військових. Але ці військові можуть загинути й від артилерійського обстрілу. Пропагандистський ефект від такого удару – «я готовий, я застосовую» - може бути вищим.
А якщо Київ не зреагує на цю загрозу і Захід теж? Далі бити ядерними бомбами сенсу особливого немає. Росія використовує ядерну зброю, як «жупел».
Зрозуміло, не можна сказати, що ймовірність застосування ЯЗ – 0%, тому що на війні не буває нічого з ймовірністю в 0%, але ризики застосування ядерної зброї досить низькі.
Про псевдореферендуми
Українські території визнані світом, визнані ООН. НАТО також не припинить підтримувати Україну – Столтенберг це підтвердив. Це як з Кримом: він росією анексований, але це не заважає Україні по ньому бити. Росія не змогла зробити у відповідь нічого.
Ймовірно, псевдореферендуми, як і інші кроки, які робить зараз росія – спроба одного великого блефу. Також вони хочуть поширити свою «юрисдикцію» на тимчасово окуповані території і вигребти звідти всіх чоловіків, до кого дотягнуться.
Про те, що може отримати Україна завдяки псевдореферендумам
У такій ситуації Україна може вибивати абсолютно все, що дають. Старі броньовики? Все в дім. Новітні ракети? Все в дім. Стара артилерія? Туди ж.
У Заходу, до речі, є дуже багато старої артилерії, яку Україні чомусь не передають. Під шумок можна попросити передати нам всі ці обсяги - оскільки росія збільшує кількість гарматного м'яса, нам зараз знадобилося б якомога більше артилерії, якраз для оборони. Потрібно чимось перемелювати всіх, кого збере путін. Не хочеться наступати, коли по тобі б'ють «чемодани».
Головне, щоб були відповідні калібри. І вони є, їх повно. Чому їх не передають - це вже інше питання.
Антон Корж, спеціально для «Слово і Діло»