Росія продовжує демонстративно залякувати світ ядерною зброєю. На цей раз в якості інструменту залякування застосовано черговий російський «аналоговнєт» – ядерну торпеду «Статус-6», більш відому, як «Посейдон». Ще на початку жовтня розвідка НАТО відправила найбільш важливим союзникам дані щодо пересування російського підводного човна К-329 «Бєлгород» та можливого випробування «Посейдона», який називають «зброєю Апокаліпсиса» – нібито ця зброя може знищувати міста на узбережжі, вибухом викликаючи величезні цунамі.
І хоча пізніше РНБО України спростував інформацію про ці випробування, назвавши її спеціально запущеним росіянами фейком, «Слово і діло» вирішило розібратися в тому, що являє собою ця торпеда та чи може росія спробувати її застосувати.
Що таке «Посейдон»
Хоча «Посейдон» називають торпедою, військові експерти Заходу вказують, що це мініатюрний підводний човен довжиною у 24 м і вагою близько 100 тонн; таким чином, вона важче стандартної торпеди приблизно в 30 разів. Через її розміри її може перевозити тільки спеціальний АПЧ-носій – в цьому випадку, це «Бєлгород». У росії заявляють, що це найбільша торпеда, яка коли-небудь створена у світі.
Але насправді це безпілотний апарат, який оснащений ядерною енергоустановкою і несе на своєму борту боєголовку – причому оцінки її потужності різняться, від 10 мегатонн до 100 мегатонн (максимально випробуваний в СРСР ядерний заряд - 58 Мт, т.зв. «цар-бомба»). Апарат може нести не тільки «стандартну», але й «брудну бомбу» – розраховану на максимальне зараження місцевості. Дальність його переміщення заявлена, як 10 тис. км, але насправді вона може бути необмеженою.
«Посейдон» також називають свого роду реінкарнацією старого радянського проєкту Т-15 – це ядерна торпеда, завданням якої було знищення прибережних міст та інфраструктури за допомогою цунамі, викликаного вибухом. На той момент підводні човни СРСР, на відміну від підводних човнів США, не могли нести балістичні ракети, тому в Москві вирішили «виїхати» за рахунок торпед. Однак, хоча під цю торпеду спеціально було побудовано підводний човен проєкту 627, Т-15 так і не побачила світ.
На відміну від своєї попередниці, «Посейдон» розрахований не тільки на ураження прибережних міст, а й на знищення авіаносних груп.
Але це все на папері. А що можна сказати про реальність?
Очікування vs реальність
В реальності розробка проєкту почалася у 2015 році. На цей момент росія вже перебувала під численними санкціями, і максимум, який вона могла отримати – деталі та технології від своїх союзників. Таким чином, навряд чи можна говорити про 100% відповідність заявленим характеристикам.
Варто відзначити, що «Посейдон» називають зброєю «другого удару». АПЧ-носій та сам апарат не є безшумними. Приховано розгорнути їх складно, приховано застосувати – ще складніше.
У ЗМІ росіян називаються два фактори ураження від цієї «суперзброї»: це сила вибуху із зараженням місцевості та подальше цунамі висотою до 500 метрів, яке нібито може зайти на материк на відстань до 500 км за наявності рівнинної місцевості.
Однак є проблема: так, офіційне дослідження Пентагону зазначає, що ефект цунамі при підводному ядерному вибуху не досягається. Низка західних дослідників, втім, допускає виникнення такого ефекту - при підриві в строго заданому місці на строго заданій глибині, але домогтися цього значно складніше, ніж просто підігнати торпеду до берега та підірвати її.
В СРСР ще в 1960-х роках провели цілу серію випробувань цієї версії на берегових макетах. Тоді й з'ясувалося, що «цунамі» завдасть якоїсь шкоди тільки на відстані до 5 км від берегового урізу, що ніяк не відповідає заявленим 500 км. Результати випробувань стали ще одним цвяхом в труну проєкту Т-15.
Тобто про якийсь удар по військовій структурі тут не йдеться, але для терористичних атак по прибережних мирних містах цей апарат згодиться.
Як вбити «Посейдона»
Дослідник підводного флоту з США, Х. І. Саттон, ще у 2018 році випустив статтю під назвою «Killing KANYON: Countering new Russian Intercontinental Nuclear Torpedoes» – «Вбити KANYON: протидія новій російській міжконтинентальній ядерній торпеді». У матеріалі він спробував вивчити питання, як США і НАТО можуть протидіяти новій загрозі, яка, до речі, фактично порушує міжнародні домовленості 1971 року про заборону ядерних некерованих морських систем – нехай мова там йде тільки про системи донного базування, т.зв. «ядерні міни».
Перш за все, американським і британським АПЧ-мисливцям, створеним з метою винищення російських підводних ракетоносців, доведеться навчитися шукати та знищувати підводні дрони. Але це не так вже й складно, зазначає Саттон.
Для ефективного пошуку можна застосовувати стандартні патрульні літаки та вертольоти протичовнової авіації. Проблема в тому, що нинішні протичовнові кораблі можуть засікти підводний човен за допомогою буксируваної ГАС (гідроакустична станція) на глибині до 1 км та на відстані до 600 м, чого в ситуації з «Посейдоном» буде недостатньо. Також є сенс використовувати для його виявлення масиви донних датчиків американської системи SOSUS/IUSS – вони зможуть навести на безпілотник літаки протичовнової авіації.
Безшумність – це теж не про цей апарат, зазначає низка не тільки західних, але і російських експертів. В іншому випадку він просто не зміг би рухатися із заявленими швидкостями, каже військовий експерт Девід Гемблінг. Тому виявити його можна і шумопеленгаційним обладнанням.
Російські військові експерти, до речі, нагадують, що в США існували розробки антиторпеди Tripwire, яка мала вражати об'єкти на кшталт радянської Т-15. Навіть якщо цей проєкт давно згорнутий – базою для антиторпеди, здатної при скиданні з літака на зустрічному курсі дістати «Посейдон» може стати європейська MU-90 Hard Kill – вона здатна знаходити та знищувати ціль на глибині до 1 км. Її всього лише потрібно доопрацювати для застосування на тих глибинах, де знаходиться «Посейдон».
Нарешті, абсолютно нічого не завадить силам НАТО просто перехопити та знищити носій «Посейдонів», який ще не випустив в навколишні води свій небезпечний вантаж. Як вже було сказано вище, в НАТО існує цілий клас атомних підводних човнів, єдине завдання яких – це знищення російських ракетоносців. У Росії такого класу «хантер кілерів» немає, а західні АПЧ неодноразово відпрацьовували навчальні завдання на, що називається, «живій мішені» – російських підводних човнах, що бовтаються в морі.
Таким чином, «Посейдон» є досить небезпечною зброєю ядерних сил росії – але зовсім не суперзброєю і вже точно не «зброєю Судного дня», як це намагаються виставити самі росіяни.
Антон Корж, спеціально для «Слово і діло»