Вранці 8 жовтня на одному з найбільш захищених об'єктів тимчасово окупованого росією Криму, виникла потужна пожежа, якій передував сильний вибух, загорілися цистерни з пальним. Дорожнє полотно було пошкоджено, кілька прольотів впали у воду. Рух по мосту було перекрито. На самому півострові виникла паніка, черги на АЗС та в магазинах.
У Криму і росії негайно звинуватили в пошкодженні Кримського моста Україну. Паралельно з цим російська пропаганда отримала методички щодо висвітлення інциденту – мовляв, нічого страшного немає, всього лише легкі ушкодження. Однак насправді за оцінками експертів, міст виведений з ладу мінімум на тиждень – і хоча «влада» Криму заявила, що нібито запустила мостом сполучення, швидше за все, це просто пропагандистська брехня.
Україна відповідальності на себе не взяла. Хоча Служба безпеки України, Міністерство оборони та Офіс президента опублікували дуже двозначні повідомлення. Однак напряму ніхто і нічого не заявив. Щобільше, радник глави ОПУ Михайло Подоляк увечері 8 жовтня висунув версію, що вибух на Кримському мосту – відбиття боротьби кремлівських угруповань, ФСБ і ПВК з одного боку проти Міноборони рф та Генштабу – з іншого боку.
«Слово і діло» зібрало думки експертів про те, що сталося і хто відповідальний за інцидент на Кримському мосту.
Валентин Гладких, експерт:
Я б сказав, що інцидент з мостом пов'язаний з ситуацією на півдні України. Кримський міст – важливий логістичний вузол для забезпечення Південного угруповання зс рф в Україні. Фактично, це подарунок путіну на день народження, давно очікуваний.
Навряд чи Україна офіційно визнає свою причетність до інциденту. Ми вже бачили інформацію, що до цього причетна СБУ, в ОПУ заявили, що пожежа на мосту – тільки початок... але офіційно ми дізнаємося все тільки після війни.
У будь-якому випадку треба розуміти, що це потужний ляпас росії, не тільки військовий, а й символічний – міст був одним з предметів національної гордості росіян. Плюс, це була одна з основних артерій, по якій йшли поставки в Крим, їхали війська. Тому вибух мосту – величезний успіх, який демонструє наростання можливості ЗСУ і спецслужб України реагувати та давати відповідь на будь-які виклики з боку росії. Значення цієї події складно переоцінити – це демонстрація факту, що будь-які атаки рф на цивільну інфраструктуру України не залишаться без належної відповіді.
Сумніваюся, що його швидко відновлять, а якщо навіть і відновлять, багато росіян негайно Крим покинуть, тому що це символічно – як би їхня пропаганда не намагалася розповісти, що це нещасний випадок, що це разовий інцидент, всі розуміють, що Крим дуже вразливий і відчувати себе в безпеці там тепер ніхто не може. Якщо росіяни не змогли захистити об'єкт національної гордості, то як вони взагалі зможуть захистити хоч щось?
Медведівські погрози рф реалізовувати не буде. А що може бути гірше? Вони й так роблять в Україні, починаючи з 24 лютого, все, крім застосування ядерної зброї, хіба що: б'ють ракетами по цивільних об'єктах, вбивають, грабують, гвалтують. Що може бути гірше? Нехай краще подумають про інше: коли вони будуть щось робити, чи не прилетить їм «ответка» за їхні дії?
Олексій Голобуцький, політолог:
Вибух на Кримському мосту має не тільки психологічне і політичні, а й військово-тактичне значення. Це єдина безпечна сухопутна транспортна артерія, по якій до Криму могли перекидати техніку та необхідне для армії. Шлях через перешийок прострілюється «хаймарсами» і не є безпечним.
Дотепер не зрозуміло, як вийшло це провести. Але СБУ спрацювала філігранно, це увійде у світову історію диверсій. Досить згадати, як в мережу злили список заходів захисту Кримського моста, датований 2018 роком. Там було 15 пунктів і створювалося відчуття, що вся планета згорить, а Кримський міст буде стояти.
Наскільки це важливо у військовому сенсі, ми дізнаємося тільки через деякий час. Це ж може повторитися, врешті-решт. Але удар по психології росіян вийшов потужний – російські пропагандисти та «патріоти» перебувають в зневірі.
Валерій Димов, експерт-політолог:
Я не став би приурочувати удар по Кримському мосту до дня народження путіна, хоча це очевидно. Але питання не в символах – це для росіян важливо, щось взяти до якоїсь дати, наприклад - а в тому, що це системна робота України.
Тут не просто ефектна картинка, на яку так довго чекали українці та якої так відчайдушно боялися росіяни – навіть не вірили, що це не може бути – а ефективна практика. Нагадаю, що вночі протягом п'яти годин горіли цистерни з паливом на станції Іловайська, це важливий логістичний вузол, який постачає російське угруповання на Сході та Півдні. А вдень згорів ще один важливий вузол, залізнична станція Карань за п'ятдесят два кілометри від Маріуполя, і там теж горіло паливо в цистернах. А скільки машин з паливом, автоцистерн згоріло на дорогах і базах – подивіться статистику.
Ми бачимо системні дії по винищенню ЗСУ російських окупантів. Тому, думаю, що це була вдало проведена операція у вдало підібраний момент, а те, що це співпало з днем народження путіна, тільки підсилює ефект та ефективність – людям властиво сприймати символи гіпертрофовано, особливо під час війни. Ми бачимо паніку, розкол і пошук винних у російському керівництві, російське суспільство вимагає радикальних дій, думаючи, що мультики про зброю, які показував путін – це реальність. Удар по мосту – удар не просто по символу, інфраструктурі, логістиці, а удар по моральному духу росіян.
Глядачі та слухачі люблять імена та прізвища... Але ми навіть після війни не дізнаємося, що і як було. Деяка інформація не може бути надана.
Антон Корж, спеціально для «Слово і Діло»