Війна спровокувала небачений потік біженців з України в інші країни. За даними офісу омбудсмена України, з країни з 24 лютого виїхало 14,5 млн осіб, з яких 11,7 млн до країн Європейського Союзу – а через російські теракти проти української енергосистеми українських біженців буде ще більше.
Країну залишають переважно жінки та діти. І зараз існують побоювання, що до кінця війни багато людей з тих, хто виїхав, настільки обживуться в Європі, що не захочуть її залишати, переманивши до себе свої сім'ї. І розорену війною країну банально нікому буде підіймати.
«Слово і діло» розбиралося, як можна повернути українців додому після війни та що загрожує країні, якщо більша частина тих, хто виїхав так і залишиться за кордоном.
Дуже багато українців
Згідно з даними Секретаріату ООН, вторгнення рф в Україну спровокувало наймасштабнішу міграційну кризу з часів Другої світової війни. Тільки у якості зареєстрованих біженців в Європі знаходиться близько 7,8 млн громадян України. Офіс омбудсмена, як зазначалося, наводить ще більші дані. Та й сама влада України просить людей поки що не повертатися з Європи – на тлі російських терактів поки не зрозуміло, як Україна переживатиме цю зиму.
Найбільше українських громадян осіло у Польщі, Німеччині та Чехії – як у країнах, які й до війни найчастіше приймали українців на роботу. При цьому, згідно з даними західних ЗМІ, деякі регіони в цих країнах є для українців більш привабливими – так, німецькі федеральні землі Баварія або Північний Рейн-Вестфалія прийняли більше українських біженців, ніж Британія або Франція.
Основна проблема зараз навіть не в тому, що після війни деяким буде нікуди повертатися, а економіка країни буде підірвана. Основна проблема в тому, що українці знаходять собі роботу в європейських країнах, яка більш високооплачувана, ніж в Україні, а також обзаводяться там житлом.
Це підтверджують статистичні дані. Так, в Нідерландах з 55 тисяч біженців працездатного віку вже працевлаштовані 83%, 40% українців працевлаштувалися у Великобританії, в Польщі працевлаштовані вже майже 400 тисяч. У Німеччині станом на серпень 2022 року працевлаштувалося 109 тисяч осіб, якщо вивчити ситуацію за листопад, ця кількість може виявитися ще більшою. При цьому українські громадяни дають потужний поштовх європейській економіці – так, в тій же Польщі українці сплатили податків на 2 млрд євро, що в три рази більше, ніж країна витрачає на біженців.
Крім того, близько половини біженців з України, які осіли в Європі, планують після війни залишитися там хоча б на один рік. Та й самі європейські країни не проти – попри постійні спроби російської пропаганди дискредитувати українських біженців, та ж Німеччина вже вживає певних заходів, щоб українські фахівці залишалися в країні, працювали там, жили та приймали німецьке громадянство.
На відміну від мігрантів з Північної Африки, Туреччини, Середньої Азії, українці значно швидше інтегруються в німецьке суспільство, працьовиті, швидко знаходять роботу, адаптуються та обживаються; так, згідно з соціологією, тільки п'ята частина українців знаходиться в стресі та подиві від соціальних і культурних особливостей держав, в які вони виїхали. При цьому самі українці в більшості своїй говорять про доброзичливе до них ставлення місцевих жителів.
Що може зробити уряд, щоб повернути українців додому?
Проблемою повернення громадян, що мігрували, додому доведеться займатися на найвищому рівні, інакше існує серйозний ризик того, що країну після війни просто нікому буде відбудовувати. Та й не факт, що люди захочуть повертатися в зруйновану війною Україну з більш-менш ситої та благополучної Європи.
«Дійсно, проблема існує. Значна частина мігрантів вже знайшли роботу, влаштували дітей до шкіл чи вишів. Як показують різні дослідження, кількість українців, які планують повернутися на батьківщину, з часом зменшується. При цьому зростає відсоток тих, хто ще не вирішив і коливається. Це, на жаль, природний процес» - розповів виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента», політолог Олександр Леонов.
На його думку, проблему на внутрішньополітичному рівні потрібно вирішувати, показуючи українцям перспективу для них особисто, а особливо – для їхніх дітей. Основним фактором, зазначив Леонов, буде закінчення війни – для більшої частини тих, хто виїхав саме безпека є ключовим фактором, який вплинув на це рішення.
Політолог навів як приклад результати соціологічних досліджень, згідно з якими зараз тільки 13% українців зараз планують повернутися в Україну, 44% – не планують, а 43% ще не вирішили. Причинами є не тільки безпека, але і відсутність роботи, житла та бажаних життєвих умов. Дуже багатьом біженцям дійсно нікуди повертатися, оскільки їхнє житло зруйновано. Інші навряд чи зможуть знайти в зруйнованій країні високооплачувану роботу. Тим часом безробіття в Україні буде тільки зростати.
«Як заявила віцепрем'єр-міністр – міністр економіки Юлія Свириденко, рівень безробіття в Україні до кінця 2022 року становитиме 30%. Існує велика проблема і з відновленням житла для тих, хто його втратив. Проти України грають і економічні проблеми» – зазначив Леонов.
Однак, за його словами, є важливий фактор, який в цьому випадку грає на боці України, як країни.
«За Україну грає один важливий фактор. Туга за рідним, друзям і дому є найбільшою складністю на новому місці, згідно з даними іншого дослідження, понад 70% виділили цей пункт серед інших. Отже, влада, по-перше, повинна не втрачати зв'язок з цими людьми» – пояснив Леонов.
Відповідно, уряд повинен зробити все, щоб налагодити формальні – через Міністерство закордонних справ, посольства, консульства, державні структури – і неформальні контакти з тими, хто виїхав. Також влада повинна показати перспективу для людей – на прикладі відновлення зруйнованого, пожвавлення бізнесу, зростання економіки.
Якщо люди побачать, що вони їдуть не в зруйновану війною і вмираючу країну, а в державу, яка пережила військове лихоліття і швидкими темпами відновлюється, тоді, цілком можливо, вони розміняють сите і спокійне життя в Європі на повернення додому. В іншому випадку Україну після війни чекає ситуація, при якій доведеться натомість громадян країни, які поїхали, запрошувати на проживання мігрантів з Середньої Азії, або інших держав, де є бажаючі пошукати кращого життя.
Антон Корж, спеціально для «Слово і Діло»