Схоже, що на тлі важкої ситуації на фронті в Україні росія планує вплутатися в ще одну збройну авантюру, в якій на цей раз точно впевнена в перемозі. Йдеться про можливе російське вторгнення в Молдову – з метою змінити в країні владу, відірвати її від європейської орбіти та перетворити на потужний антиукраїнський і антизахідний плацдарм. Ну, або хоча б про спробу змінити Молдовський уряд на прокремлівський, який буде йти в руслі, потрібному зараз Москві.
«Слово і діло» зібрало все, що відомо про ситуацію навколо Молдови, а також проаналізувало, чи дійсно існує загроза від рф для цієї країни.
Придністров'я
Молдова, як і Україна і Грузія, є однією з пострадянських країн, які постраждали від російської збройної агресії. При цьому Молдова позбулася частини своєї території ще на початку дев'яностих років двадцятого століття – так, мова зараз йде про Придністров'я.
Потворний огризок радянської епохи, зі «столицею» в тимчасово окупованому Тирасполі, власними «армією» та «спецслужбами», фактично існуюча тільки за рахунок російських багнетів (на території Придністров'я дислоковані так звані російські миротворці) самопроголошена «Придністровська Молдавська Республіка» з початком вторгнення рф в Україну набула нового значення.
Так, на її території знаходяться великі збройові склади (в тому числі найбільший артилерійський склад у Європі поблизу Колбасної) – нехай і вважається, що переважна більшість боєприпасів на цих складах, 1950-1980 років випуску, вже непридатна для застосування. Крім того, Придністров'я є потенційним ударним плацдармом російських терористів, ножем, який може встромитися в спину України та який Генеральному штабу ЗСУ постійно доводиться враховувати, залишаючи частину підрозділів ЗСУ на потенційно загрозливому напрямку.
У Європі Придністров'я з березня 2022 року визнають територією, яка окупована росією. А Кишинів ще в травні 2022 року зажадав від росії повністю вивести війська з території Придністров'я, оскільки їхнє перебування там порушує суверенітет Молдови. Природно, що вимога Молдови була просто проігнорована Москвою.
Відтоді ситуація навколо Придністров'я деяким чином вщухла, але в лютому 2023 року знову почала загострюватися. 10 лютого прем'єр-міністр Молдови Наталія Гаврилиця, прихильниця більшого нейтралітету Молдови, покинула свою посаду, а вже в той же день президент Молдови Мая Санду обрала кандидата на пост глави уряду – радника президента з питань національної оборони та безпеки, секретаря Вищої Ради Безпеки (ВРБ) Молдови Доріна Речана, людини, відомої, як «Залізна рука» і прихильника жорсткого вирішення проблеми Придністров'я.
20 лютого Речан, обраний прем'єр-міністром, підтвердив, що Придністров'я має бути демілітаризовано, а російські війська повинні покинути регіон. Після цього потрібно буде інтегрувати його жителів економічно і соціально, це буде нелегке завдання, але Молдова візьме на себе цей тягар. Інтеграція «ПМР» важлива в ключі того, додав новий прем'єр, що рф постійно намагається дестабілізувати обстановку в Молдові.
«У Республіці Молдова йде гібридна війна, де Москва намагається захопити демократичні процеси, європейський курс, і ми не можемо приховати, що небезпеки реальні та що нам потрібно зміцнювати наші можливості для захисту нашої країни» – зазначив він.
Імовірність перевороту в Молдові
13 лютого президент Санду заявила, що росія планує здійснити в Молдові державний переворот. Інформація про це, судячи з усього, була отримана Києвом від української розвідки, а Кишинів, своєю чергою, отримав ці дані 9 лютого від президента України Володимира Зеленського.
«Напади на Молдову готуються. Плани на найближчий період передбачають дії із залученням диверсантів з військовою підготовкою, які будуть атакувати деякі державні будівлі, захопивши заручників. Так звана опозиція хоче змінити владу в Кишиневі. Тому парламент Молдови повинен якомога швидше прийняти законопроєкти, які забезпечать СІБ (Службу безпеки та інформації) і прокуратуру інструментами для більш ефективної боротьби з ризиками для безпеки країни. Всі ті, хто бере участь в цих акціях, спрямованих проти Молдови – зовнішні елементи, члени політичних партій і злочинних угруповань, а також всі ті, хто їх захищає, повинні бути притягнуті до відповідальності» – сказала вона в одному з виступів раніше.
За одним зі сценаріїв, які стали відомі публіці, росія планувала захопити аеродром в Кишиневі. Це планувалося зробити, поки в столиці Молдови будуть вирувати інспіровані проросійською опозицією і російською агентурою (в цьому випадку можна поставити тут знак рівності) «громадянські протести» з нападами на урядові органи, поліцію, збройними зіткненнями й так далі. Після цього, використовуючи Кишинівський аеродром і ресурси Придністров'я, передбачалося швидко взяти під контроль всю іншу територію Молдови.
Вперше про цей сценарій заявив президент України Зеленський в інтерв'ю Die Welt. Він нагадав, що сухопутним шляхом рф вийти до Придністров'я не може, а спільного кордону з Молдовою Росія не має.
«Тому вони хочуть використовувати цей аеропорт (в Кишиневі – ред.) і всі ресурси Придністров'я. Мая Санду ніколи не просила моєї допомоги, але дякувала за інформацію. Вона дуже добре знає нашу ситуацію. Україна завжди буде готова допомогти Молдові» – пояснив український глава держави.
У Молдові підтвердили, що такий сценарій, схоже, дійсно існував.
«Існує кілька сценаріїв дестабілізації. Вони охоплюють кілька елементів, в тому числі й ті, про які ви згадали, цитуючи слова президента України Володимира Зеленського» – заявив прем'єр Речан, коментуючи існування цього сценарію.
За ще одним з відомих сценаріїв, на тлі все тих же протестів російські бойовики, терористи та агенти, заздалегідь завезені в країну, «всього лише» повинні були сприяти зміні правлячого режиму Молдови на повністю лояльний до Кремля уряд. І хоча тут мова про збройне вторгнення в межі республіки не йшла, цей сценарій міг виявитися ще більш небезпечним, ніж попередній.
На тлі отриманої інформації армія Молдови почала серію військових навчань для перевірки боєготовності Збройних сил країни.
19 лютого президент Зеленський в інтерв'ю західним ЗМІ заявив, що готовий допомогти Кишиневу відбити агресію рф і демілітаризувати Придністров'я.
«Президент Санду знає, що ми готові допомогти. Молдова не межує з росією, але росіяни можуть використовувати місцеві аеропорти та своїх військових в Придністров'ї» – сказав він.
Сама Санду тим часом побувала у Варшаві, де зустрілася з президентом США Джозефом Байденом; глава Сполучених Штатів пообіцяв, що Вашингтон буде підтримувати суверенітет і територіальну цілісність Молдови.
Росія тим часом офіційно заперечує наміри атакувати Молдову або якось втрутитися в її внутрішні справи, проте дії російської влади говорять про протилежне. Так, ще на початку лютого міністр закордонних справ росії Сергій Лавров заявив, що Захід нібито готує Молдову на роль «нової України».
21 лютого 2023 року, відразу після свого виступу перед Федеральними зборами рф, путін скасував свій указ 2012 року, який говорив про «пошук шляхів вирішення придністровської проблеми на основі поваги суверенітету, територіальної цілісності та нейтрального статусу Республіки Молдова».
«Не можна сказати, що цей указ мав якесь вагоме значення, впливав на вирішення багаторічного конфлікту і загалом був визначальним документом. Ні, просто папірець, ні про що й взагалі, як і багато російські документи не виконується, але... але, ось в тому-то і справа, що показово розірвана безглуздий папірець, в сприйнятті її рве, може мати найрізноманітніші значення, наприклад, порівнянні з кинутої опоненту рукавичкою. Ну, а під опонентом Путін має на увазі чинну владу в Кишиневі» – прокоментував цю ситуацію військовий оглядач ІС Олександр Коваленко.
Демілітаризація Придністров'я та склади в Ковбасній
Україна вже давно готова за необхідності силовим шляхом ліквідувати псевдодержавне утворення, яке несе загрозу не тільки Києву, а й Кишиневу. Так, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов ще в липні 2022 року говорив, що якщо Молдова попросить, Україна готова повністю демілітаризувати «ПМР» та передати її під контроль Кишинева.
Наскільки легко буде швидко взяти під контроль Придністров'я? Питання спірне.
Варто відзначити, що в Придністров'я є своя «армія» – її якість залишає бажати кращого, проте в «мирний час» вона налічує 7-10 тисяч одиниць особового складу, не рахуючи близько 1700 військовослужбовців, що входять в оперативну групу російських військ (ОГРВ). За рахунок резервістів та інших силових структур збройні сили невизнаної республіки можуть бути збільшені до максимум 30 тисяч одиниць особового складу.
З іншого боку, враховуючи географію, не факт, що «ПМР» зуміє зосередити свої війська і наростити їх до зазначеної цифри, якщо дійсно буде атакована. Тут не допоможуть навіть величезні склади з боєприпасами та озброєнням на її території, в тому числі той самий гігантський склад в Колбасній, всього за два кілометри від українського кордону.
До речі, щодо Колбасної.
Російські «воєнкори» неодноразово намагалися розганяти інформацію про те, що Україна нібито зацікавлена в захопленні складів в селі Колбасна на території «ПМР». Причому перші фейки про це з'явилися ще наприкінці квітня 2022 року. Мовляв, Україна дуже потребує боєприпасів і планує таким чином вгамувати свій «снарядний голод».
Однак реальність далека від пропагандистських вигадок рф.
По-перше, склади в Колбасній станом на сьогодні хіба що на папері вважаються найбільшими снарядними складами Європи. Створені в 1949 році, вони наповнювалися в кінці 1980-х років боєприпасами, які належали частинам Радянської Армії, виведеної з НДР та інших країн соцтабору. Важливо уточнити, що найчастіше це являло собою просто транспортування снарядів з одного складу на території умовної Німеччини, де зберігалися снаряди, на інший, безпосередньо до Колбасної. При цьому термін зберігання більшості снарядів становить не більше 20 років – далі вони переходять в категорію, обмежено придатну до транспортування застосування, тобто, вже в той момент частина боєприпасів, швидше за все, підійшла до граничного терміну своєї придатності.
Відомо, що до 2000 року кількість військового майна – не тільки боєприпасів, а військового майна загалом – на складах Колбасної становила близько 40 тисяч тонн, які зберігалися на території понад 100 гектар. Половину з цього майна росія вивезла на свою територію у 2000-х роках, в тому числі через Україну, або ж знищила на місці. Ще частина була розкрадена – у 2014 році молдовські розслідувачі виявили на чорному ринку озброєння і боєприпаси «родом» з Колбасної.
Таким чином, до 2022 року запаси Колбасної оцінювалися в 18-21 тисячу тонн – оцінку, до речі, давали самі російські ЗМІ – з яких придатних до застосування боєприпасів було на складах не більше 8 тисяч тонн; ще у 2019 році ті ж російські ЗМІ повідомляли про повну непридатність до застосування не менше, ніж 11 тисяч тонн боєприпасів і військового майна, і про обмежену придатність решти вмісту на складах.
Але навіть якщо вважати, що 7-8 тисяч тонн боєприпасів все ще придатні для бойового застосування, то починати заради захоплення такої кількості повноцінну військову операцію – з урахуванням того, що російські війська, які охороняють Колбасну, можуть підірвати ці склади при наближенні ЗСУ – точно ніхто не буде.
Військовий оглядач групи ІС Костянтин Машовець детально пояснив у своєму Telegram, Чому Україна не буде і не збирається вирішувати проблему існування «ПМР» поодинці та з власної ініціативи.
«Придністров'я є міжнародно визнаною територією Молдови, відповідно всі об'єкти нерухомості, що знаходяться на ній (включаючи будь-які склади військового призначення) є власністю держави Молдова, якщо не належать іншим юридичним особам і організаціям, власність яких на той чи інший об'єкт встановлена законним шляхом. Як ви собі уявляєте захоплення ЗСУ (навіть на прохання уряду Молдови, причому я дуже сумніваюся в тому, що така буде) якогось складу, навіть самого дрібного? Просто зайшли та взяли що потрібно?» – зазначив він.
При цьому, додав Машовець, інша справа, якщо сам уряд Молдови прийме рішення передати або продати Україні боєприпаси зі складів в рамках існуючих форм співпраці.
Що стосується ліквідації російських окупантів на території Придністров'я силами ЗСУ, такі дії можливі тільки в разі, якщо про це Київ офіційно попросить Кишинів і тільки в той час, поки Україна воює з росією, оскільки юридично ОГРВ знаходиться на території «ПМР» абсолютно законно, а загалом, питання Придністров'я – це внутрішнє питання Молдови.
Військовий оглядач Денис Попович у коментарі «Слово і діло» нагадав, що Україні абсолютно невигідно, щоб Молдова стала проросійським сателітом, тому питання демілітаризації Придністров'я нікуди не поділося. Але, знову ж таки, виключно якщо про це попросить Кишинів, а не з власної ініціативи України.
«Україні абсолютно невигідно перетворення Молдови на проросійського сателіта. Тому саме зараз склалися прекрасні передумови для демілітаризації Придністровського регіону. Відповідні вимоги вже висунуті урядом Молдови, який і повинен робити подальші кроки» – сказав він.
Чи буде рф атакувати Молдову?
23 лютого російське міноборони опублікувало заяву про нібито підготовку ЗСУ провокацій і подальше вторгнення України на «територію» невизнаної «ПМР». У «провокації», за заявою мо рф, повинен брати участь «Азов».
Костянтин Машовець вважає сценарій нападу рф на Молдову цілком реальним – росіянам це перш за все потрібно, щоб змінити режим в Молдові на проросійський, використовувати її, як ударний плацдарм, ніхто не буде – сили не ті.
Але в плані політичному, на його думку, Якщо в Кишиневі всядуться проросійський президент і уряд, то Молдова буде активно шкодити Україні та без оголошення війни.
Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко у своєму Telegram нагадав, що перед початком вторгнення в Україну рф вчинила провокацію з нібито вторгненням ДРГ на територію росії. Тому хоча російські наміри здаються шизофренічною маячнею, цілком ймовірно, що відлік до російської атаки на Молдову вже почався.
«21 лютого 2022 року росія імітувала «наступ» у кількості однієї БМП-2 та одного БТР-70М та знищення їх у районі населеного пункту Ковалі, тобто, за 30 км від тодішньої лінії зіткнення. Російські пропагандисти створили фейк про диверсійну групу ЗСУ, яка була знищена, але трупи якої не були показані, а знищена техніка була наспіх і вельми неякісно пофарбована в український піксель. Та й БТР-70М на той момент не стояв на озброєнні ЗСУ. Але мова не про той фейк, а про те, що буквально через 48 годин почалося вторгнення в Україну. І той факт, що зараз мо рф віщає про якусь провокацію ЗСУ, та ще й згадує демонізований «Азов», наводить на думку, що для Молдови відлік міг початися вже цього ранку» – зазначає він.
Денис Попович зазначив, що організувати атаку на Молдову росія може, проте з тими силами, які у неї там є, це буде більше схоже на самогубство.
«На території ПМР стоїть оперативна група російських військ чисельністю понад 1000 осіб, але без наступального озброєння. Для України це угруповання не становить військової загрози (хоча з боку ПМР цілком можуть здійснюватися різні провокації), а ось для Молдови – все набагато серйозніше. Але спочатку російське угруповання потребує посилення. Якщо російська армія зуміє перекинути в регіон підкріплення, то для Молдови це може бути надзвичайно небезпечно, оскільки ця країна не має значущих Збройних Сил. Однак перекидання таких підкріплень може здійснюватися тільки через повітряний простір України, яка просто буде знищувати російську транспортну авіацію. Тому така десантна операція важко здійсненна» – зазначив він.
Олександр Коваленко також упевнений, що Кремль може піти на такий крок, оскільки росія зараз дуже схожа на загнаного в кут щура – щура, який готовий кидатися на всі боки в самогубному пориві. Більш того, він не виключає, що в той час, як в Україні чекають 24 лютого активізації російських окупантів на фронті, насправді в цей день загострення може початися на «молдовському фронті» – особливо з урахуванням заяв рф про «підготовку провокацій».
При цьому Коваленко вважає, що ударного ресурсу, принаймні на папері, у придністровського угруповання досить, хоча мотивація воювати у нього ще нижча, аніж у чмобиків на фронті. Привести це угруповання в більш-менш пристойний стан росія може за три дні.
«Але є нюанс ... По-перше, якщо говорити про плани кремля на Молдову, то вони, якщо включають виключно зіткнення з молдавською армією і силами правопорядку, безумовно, всі шанси успішної реалізації даного, вже не гібридного проєкту у них – є. Але якщо не обмежаться зіткнення тільки армією Молдови? У кремля є серйозні побоювання щодо того, що якщо його гібриди почнуть проявляти активність в Молдові, то ЗСУ не залишаться осторонь, а це до 2-3 тижнів повної зачистки Придністров'я, для тих сил, що зараз зосереджені в Одеській області. По-друге, в самому Придністров'ї настрої зовсім не войовничі та простежити там відсутність бажання йти в «кривавий бій» на Кишинів і тим більше розуміння ризиків участі ЗСУ на боці Молдови та перспективи цього, можна без особливих зусиль. А тому, мотивація, ну, така собі...»_ – зазначає він.
Проте, експерт підкреслює – виключати такого варіанту зовсім не варто, враховуючи відчайдушне становище рф.
«Чи може росія ризикнути своїми трьома доморощеними батальйонами, розраховуючи тільки на боєкомплект в Колбасній? Не забувайте, що ми зараз говоримо про загнаного щура, якому природно в стані загнаності кидатися в суїцидальному пориві» – резюмував він.
Антон Корж, спеціально для «Слово і діло»