24 лютого 2022 року, день, коли росія напала на Україну, назавжди залишиться в пам'яті кожного, хто пережив це. Незалежно від того, де кожен українець зустрів війну – в Харкові, Києві, Львові, на фронті або у власному будинку, в дорозі або за кордоном, багато хто скаже, що за їхніми відчуттями, цей день ніколи не закінчувався.
«Слово і Діло» нагадує хронологію подій 24 лютого – в день, коли Україні довелося боротися за свою свободу і життя українського народу.
Хронологія подій 24.02.2022:
03:30 – 03:59 ранку: перші російські ДРГ намагаються увійти на територію України. Чергові наряди Держприкордонслужби вступають з ними в бій – все, як в 1941 році, коли перший бій з нацистами приймали саме прикордонники. За ДРГ йдуть регулярні підрозділи ЗС рф, активні бої йдуть в районах н/п Зоринівка на Луганщині, а також на КПП «Каланчак» на адмінкордоні з тимчасово окупованим Кримом.
04:50 ранку: російський диктатор володимир путін випустив звернення до росіян із заявою про початок «спеціальної військової операції в Україні».
05:00 ранку: рано вранці, ніби нацистська армія в 1941 році, російські війська атакують Україну по всій лінії кордону – в Луганській, Сумській, Харківській, Чернігівській та Житомирській областях, з боку тимчасово окупованого Криму, на Донбасі, а також заходять з боку Білорусі на Київ і Київську область. Ракетних ударів завдано по Харкову, Одесі, Києву, Житомиру, Броварах, Херсону, Миколаєву, Дніпру та Запоріжжю, випущено понад 150 ракет.
06:10: президент України Володимир Зеленський скликає термінове засідання Ради національної безпеки та оборони.
Близько 07:00 ранку: Зеленський виступає зі зверненням до українського народу.
«Сьогодні від вас, від кожного з вас вимагається спокій. По можливості залишайтеся вдома. Ми працюємо, армія працює, працює весь сектор безпеки України. На зв'язку з вами буду постійно я, РНБО, Кабінет міністрів України ... Без паніки! Ми сильні, ми готові до всього. Ми переможемо всіх. Тому що ми – це Україна. Слава Україні!» - заявив він.
07:40: російські окупанти йдуть на прорив через ЧЗВ. Охорона ЧАЕС вступає в бій з російськими терористами.
Близько 08:00: відомо, що п'ять літаків та один вертоліт російських окупантів збиті. Це перші «ластівки» - надалі ЗСУ так залякає російську авіацію, що вона не буде ризикувати та наближатися до лінії фронту. Перші перемоги приправлені гіркотою – повідомляється про перші жертви російських окупантів серед цивільних.
Верховна рада проголосувала за впровадження в Україні воєнного стану з 24 лютого. Рішення було схвалено 300 голосами нардепів.
Близько 10:00: російські війська помічені на Окружній дорозі біля Харкова. Вони виставляють там блокпости, загородження, танки, а через годину пробують піти на прорив в саме місто. Однак натикаються на завзятий опір захисників міста – мінімум чотири російські танки догорають біля дороги, росіян вибивають з Окружної.
Близько 11:00: захисники острова Зміїний на півдні України відмовляються здаватися, навіть перед загрозою російського обстрілу з крейсера «Москва» і висадки десанту окупантів. Звучить легендарна фраза «Російський військовий корабель, йди на х*й», в чомусь пророча – 14 квітня 2022 року крейсер пройде саме в цьому напрямку прямо на морське дно.
На півночі росіяни рвуться через Сумську область, обійшовши сам обласний центр. Підтверджено, що ЧЗВ зайнята російськими окупантами.
12:40: повідомляється про бої за Гостомель та спробу росіян захопити аеродром «Антонов». Бої за населений пункт і аеродром веде неповна бригада Нацгвардії ЗСУ – проти більш ніж 50 вертольотів і російського спецназу. Після тригодинного бою бригада відходить, розстрілявши злітну смугу з мінометів.
13:00: міністр оборони України Олексій Резніков звернувся до українського народу.
«Всі, хто готовий тримати зброю, вступайте до лав Сил тероборони. Даємо зброю всім патріотам, які без вагань готові застосувати її проти ворога!»- повідомив він.
Починається роздача автоматів всім бажаючим в Києві та Харкові; тільки в столиці за кілька годин видають понад 20 тисяч автоматів на руки.
15:00: у росії вперше заявляють про готовність до переговорів.
16:30 – 17:00: стає відомо про удари росіян по Охтирці. Починаються бої за Охтирку, Тростянець, Суми фактично перебувають в облозі.
17:30: біля Чернігова взято в полон розвідувальний взвод 74-ї мотострілецької бригади зс рф; росіяни здалися в полон добровільно.
19:00: радник голови Офісу президента Михайло Подоляк повідомляє, що ЧАЕС захоплена росіянами, українські військові змушені були скласти зброю.
Вечір 24 лютого: озвучено втрати України за перший день війни. Загинуло 57 цивільних, 169 поранені. Втрати серед військових - 137 убитих, 317 поранених.
Близько 21:00: надходять повідомлення, що російські десантники були вибиті з Гостомеля, який їм вдалося тимчасово захопити. Однак острів Зміїний захоплений окупантами після жорстокого бою.
Близько 23:00: російські колони дісталися до Конотопа в Сумській області, де отримали жорстоку відсіч. Пізніше ЗСУ влаштують росіянам дуже «веселу» ніч – фото колон згорілих «визволителів» швидко розлетиться Мережею.
23:59: перший день війни добігає кінця. ЗСУ, Нацгвардія, територіальна оборона, добровольці, поліція, рятувальники та медики – все на своїх постах, всі дають відсіч росіянам.
Найбільше успіхів у росіян на півдні та півночі України, де вони глибоко вклинилися вглиб країни. Становище в Херсонській і Запорізькій областях загрозливе, в Сумській, Чернігівській, Київській – трохи краще. Броньовані колони рф лізуть на столицю на півночі, планують якомога швидше взяти Херсон та Запоріжжя на півдні.
У Донецькій області у російських окупантів немає успіхів, тільки численні втрати після атак на українські укріпрайони, зайняті кращими підрозділами ЗСУ. Прорив до Маріуполя не вдався. У Луганській області впав Старобільськ, але далі наступ росіян вперлося у Волноваху та забуксував.
Харків обороняється силами Нацгвардії, поліції, територіальної оборони. Російським окупантам не вдалося проникнути в місто, щобільше, їх відігнали навіть від Окружної, де росіяни намагалися закріпитися з ранку.
Перший день війни завершився. Попереду ще 364 дні до 24 лютого 2023 року – сьогоднішньої дати.
Антон Корж, спеціально для «Слово і Діло»