Снаряди зі збідненого урану: що це таке і чи належить до ядерної зброї

Велика Британія не просто передає Україні основні бойові танки Challenger 2, а й надасть до них високоефективні боєприпаси – снаряди з начинкою зі збідненого урану. Російські терористи раніше заявляли, що будуть оцінювати передачу Україні таких боєприпасів, як надання ядерної зброї. Однак Москва, як завжди, нахабно бреше – снаряди зі збідненим ураном не мають ані найменшого стосунку до ядерної зброї.

Найкращий боєприпас

Снаряди, що використовують збіднений уран, є цілком стандартним боєприпасом для багатьох ОБТ західного зразка. І такі боєприпаси в багатьох випадках показують значно більшу ефективність проти сучасних танків та броньованих бойових машин, аніж звичайні бронебійні та підкаліберні снаряди.

Вперше ідея застосування снарядів зі збідненим ураном була висловлена ще в Третьому Рейху. Міністр озброєнь нацистської Німеччини, Альберт Шпеєр, наказав застосовувати в бронебійних снарядах збіднений уран, оскільки німецька промисловість відчувала страхітливий дефіцит вольфраму – металу, з якого виготовляються сердечники для бронебійних та підкаліберних танкових і артилерійських боєприпасів.

Це виявилося непоганим рішенням, оскільки збіднений уран має значно більшу щільність, ніж вольфрам, що забезпечує такому боєприпасу високі показники бронепробиття та заброньового ураження. Також збіднений уран також відрізняється високою пірофорністю – здатністю самозайматися на відкритому повітрі, будучи в роздробленому стані.

Надалі виявилося що державам, які володіють розвиненою атомною промисловістю та запасами даного матеріалу, легше виробляти саме снаряди з сердечником зі збідненого урану, ніж стандартні, з сердечниками з тугоплавкого та високодефіцитного вольфраму.

Таким чином, для країн НАТО використання збідненого урану в боєприпасах – цілком стандартна практика. Більш того, збіднений уран використовують в броні танків і бойових машин, як проміжний шар між бронеплитами та корпусом. Захист такого рівня, застосовувана в тому числі в броні деяких модифікацій американського основного танка M1 Abrams, вважається практично непробивною для переважної більшості номенклатури протитанкових боєприпасів сучасності, в тому числі – радянських та російських ПТРК і снарядів.

Зв'язок з ядерною зброєю та вплив на навколишнє середовище

Попри те, що ООН відносить збіднений уран до ядерних матеріалів II рівня, і він застосовується для оболонок ядерних зарядів, а також у якості палива для реакторів, снаряди зі збідненим ураном не мають жодного стосунку до ядерної зброї – всупереч багаторазовим брехливим заявам росіян.

Також, попри неодноразові заяви деяких експертів і правозахисників про те, що снаряди зі збідненим ураном нібито небезпечні та чинять негативний вплив на людський організм і навколишнє середовище – немає жодних підтверджених наукових даних про те, що це дійсно так, а припущення щодо шкоди базуються більш на домислах, аніж на реальних фактах.

Зокрема, під час першої війни в Іраку в 1991 році армія США витратила 14 тисяч танкових снарядів зі збідненим ураном і 940 тисяч 30-мм пострілів, які також містили збіднений уран. Однак єдиними, хто зазнав від цих боєприпасів реальних втрат, виявилися іракські військові, але й тут втрати обчислювалися в спалених танках та знищених одиницях особового складу, а не в міфічному збитку для навколишнього середовища і здоров'я людей.

Безумовно, на тлі новини про передачу Україні боєприпасів, що містять збіднений уран, варто очікувати чергового сплеску публікацій, які заявляють про нібито шкоду цих снарядів.

Однак істина в тому, що досвід двох воєн в Іраку продемонстрував: переважна більшість радянських танків не в змозі «тримати» подібний снаряд. А враховуючи подальшу деградацію російського військпрому і тотальний дефіцит більш-менш сучасних танків у російської армії – проти такого боєприпасу у російських танкістів немає абсолютно ніякого захисту.

Таким чином, єдиним бенефіціаром подібних заяв і публікацій – про нібито шкоду снарядів зі збідненим ураном – може бути тільки росія, прямо не зацікавлена в тому, щоб ЗСУ обзавелися таким озброєнням.

Антон Корж, спеціально для «Слово і Діло»

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО