Президент Франції Еммануель Макрон після свого квітневого візиту до Китаю почав активно просувати ідею «мирних переговорів» України та росії. При цьому Макрон явно заручився підтримкою Китаю, який раніше опублікував власний «мирний план», що викликав відторгнення серед найближчих союзників України, і в Києві також сприйнятий досить прохолодно. Розповідаємо про ініціативи Макрона, можливі причини їхньої появи та загрози, які представляють адепти «мирного договору з росією».
«Голуб миру» у французькому виконанні
18 квітня видання Bloomberg повідомило, що Макрон незабаром звернеться до Китаю з планом, який, на думку президента Франції, повинен гарантовано посадити росію та Україну за стіл переговорів. Видання, з посиланням на людей, які знайомі з планами Макрона, стверджує, що переговори, згідно з його ініціативою, почнуться вже влітку 2023 року, і однією з їх Умов будуть довгострокові гарантії безпеки Україні.
Видання також наводить подробиці плану, які стали відомі з розповіді обізнаного джерела. Передбачається, що зовнішньополітичний радник Макрона Еммануель Бонн буде щільно працювати з китайським дипломатом Ван І, створюючи структуру, яка стане основою для майбутніх переговорів.
У Bloomberg немає даних про те, що саме зібралися обговорювати французький і китайський дипломати, але видання стверджує, що союзники Франції були проінформовані про цю ініціативу Макрона. При цьому в міністерстві закордонних справ Китаю відмовилися коментувати виданню якісь подробиці, заявивши, що нібито не мають жодної інформації та не можуть перевірити її справжність.
Джерела також сказали виданню, що будь-які переговори між Україною і росією будуть залежати від декількох умов, в тому числі від весняного контрнаступу України – його основне завдання забезпечити українському уряду сильнішу позицію під час переговорів, вважає Париж.
Реакція на «мирний план» Макрона
У Китаї вже оформили свою позицію, причому надзвичайно швидко – 19 квітня заявили, що готові підтримувати наміри Макрона представити мирний план щодо України.
«Китай підтримує європейську сторону у сприянні якнайшвидшому відновленню мирних переговорів на основі власних фундаментальних і довгострокових інтересів, враховуючи обґрунтовані занепокоєння всіх сторін, а також розвиваючи збалансовану, ефективну і стійку рамки європейської безпеки» – сказано в офіційному повідомленні міністерства закордонних справ Китаю, яке озвучив представник МЗС КНР Ван Веньбінь, повідомляє видання The Paper.
Зовсім інше ставлення до мирного плану Макрона в Європі. Той же Bloomberg пише, що низка європейських союзників розкритикувала французького президента за його «загравання» з Китаєм. На їхню думку, це не просто передчасно – це може внести розкол в єдність європейських союзників. Більш того, раніше Китай неодноразово заявляв про «безмежну дружбу» з країною-терористом, а значить, немає абсолютно ніяких гарантій, що інтереси росії не будуть поставлені Китаєм на перше місце.
«Макрон має справу саме з тим, з чим не повинен мати справу західний лідер. Звідки він бере той факт, що Китаю можна довіряти як чесному посереднику в ситуації, яка склалася?»- сказав виданню глава комітету парламенту Естонії Марко Мікхельсон, висловивши таким чином спільну точку зору більшої частини європейських держав.
Глава європейської дипломатії Жозеп Боррель і зовсім зазначив, що будь-які нормальні відносини Китаю з Європою, в тому числі в області мирних планів та ініціатив, повинні базуватися на тому, що Пекін змусить росію вивести війська з України. Тільки після цього, заявив Боррель, можна говорити про якісь хороші відносини між Китаєм і Європою, або про якісь мирні переговори між Україною і російськими агресорами.
Радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк, коментуючи різноманітні «мирні плани», які останнім часом сипляться, як з рогу достатку, сказав, що ініціативи без попереднього виведення російських військ – це шлях не до миру, а спроба змусити Україну капітулювати.
«Це не мирний план, це спосіб капітуляції України. Можна висувати будь-які мирні ініціативи, але в основі всього цього лежить головне – виведення російських військ. Якщо це положення включено, то це можна вважати серйозним планом» – зазначив він.
Загрози для України від «мирного плану» Франції
«Мирні ініціативи» Франції з'явилися на тлі того, що спочатку свій так званий «мирний план» опублікував Китай, а зараз до лав «миротворців» активно лізе президент Бразилії Лула да Сільва – старий корупціонер, який прийшов до влади в Бразилії на тлі провальної політики колишнього президента Жаїра Болсонару.
На це накладаються високі очікування від українського контрнаступу в Європі. Наприклад, згідно з даними Bloomberg, європейські чиновники висловлюють стурбованість такими завищеними очікуваннями – на їхню думку, військових успіхів України може виявитися недостатньо, щоб забезпечити вирішальну перевагу Києва в наступних переговорах.
Більш реалістичний сценарій, пише видання – це невелике просування українських сил на півдні, яке не стане вирішальним фактором, але поставить російські комунікації під вогонь далекобійних засобів ураження і закладе основи для реально успішного великого контрнаступу ЗСУ вже у 2024 році.
Хоча з такою точкою зору безумовно згодні не всі – так, Україна, судячи з офіційних заяв, активно готується до контрнаступу. Також раніше президент Чехії Петр Павел припустив, що Україна матиме тільки одну спробу контрнаступу – при його провалі зібрати кошти для нового, на його думку, буде практично неможливо.
В умовах, коли підготовка українського контрнаступу виходить на фінішну пряму, заяви різноманітних адептів «мирних переговорів» не просто підривають європейську єдність, як кажуть про це в самій Європі – вони можуть вплинути на постачання озброєння Україні, від яких наша країна залежить критично, вплинути на впровадження нових санкцій проти країни-терориста.
Своєю чергою це може дати росії великий шанс на перемогу або хоча б на збереження поточного статус-кво – з окупованими територіями України, які російські терористи все ще утримують. Тоді як для України умовою перемоги та гарантією подальшої безпеки є тільки вихід на кордони 1991 року, репарації та видача російських військових злочинців.
Антон Корж, спеціально для «Слово і Діло»