Головною інтригою політичного тижня має стати оголошення нового прем’єр-міністра України та подальше формування складу всього Кабміну. Відповідь на запитання, хто ж стане новим українським прем’єром, гарант має надати до вівторка – початку нового пленарного засідання Верховної Ради. Мовчання, що нависло над урядовими приміщеннями, відсутність інсайдерських інформаційних «зливів» та активна підготовка Майдану до пікетування Верховної Ради, як головний аргументу тиску, наштовхує на думку, що остаточної відповіді на дане запитання у політиків немає. Втім, не виключено, що для близького оточення Віктор Федорович вже оголосив ім’я нового керівника уряду.
Разом з тим, відповідь на запитання, хто стане прем’єром в новому уряді, лежить в площині декількох можливих варіантів: призначення на посаду «універсального бійця» Андрія Клюєва (на догоду найближчому оточенню), нинішнього в.о. голови уряду Сергія Арбузова (з меншою догодою найближчому оточенню, однак прийнятним варіантом для партійців в цілому), когось з інших двох віце-прем’єрів – Олександра Вілкула або Юрія Бойка (обидва входять до сфери впливу Рината Ахметова, а тому менш прийнятні для оточення та самого Віктора Януковича), опозиціонерів Арсенія Яценюка чи напівопозиціонера Петра Порошенка (жоден варіант не прийнятний як для близького оточення, так і для всієї Партії регіонів).
Загалом серед політичних оглядачів та експертів викристалізувались три варіанти можливого майбутнього уряду: провладний, опозиційний та технічний. Як би заповзято не стояв Майдан, Віктор Янукович до останнього намагатиметься сформувати провладний уряд, призначивши прем’єр-міністром одного з вищезгаданих довірених політиків та, ймовірно, маловідомих та маріонеткових міністрів. Нагадаємо, раніше ми вже писали, що подібного рішення від нього очікує фракція Партії регіонів, яка збирає підписи під зверненням до Президента з проханням внести до Верховної Ради кандидатуру на пост прем'єр-міністра з числа членів їх партії.
Однак будь-який з можливих очільників уряду не задовольнить інтереси всієї палітри українського політичного «бомонду», в першу чергу, опозиційного. Втім, важливіше, що жоден з представлених політичних діячів на посаді голови уряду не задовольнить протестувальників на Майдані (не для того стояли, щоб комусь заробити прем’єрське крісло). Призначивши слідом за головою КМДА Володимиром Макеєнком ще одного надійного прем’єр-міністра Президент спровокує чергову хвилю протестів. Для цього опозиції достатньо визнати, що провести успішні переговори їм не вдалося.
Отож від запитання, хто стане новим прем’єром, ми повертаємося до запитання, яким має стати уряд? Якщо не провладним, то опозиційним або технічним.
Якщо ми говоримо про повністю опозиційний уряд, то новим прем’єром, напевно, стане Арсеній Яценюк або Петро Порошенко. Разом з тим, повністю опозиційний уряд, про який завбачливо попросив Арсеній Яценюк після першої ж пропозиції Віктора Януковича його очолити, є неприйнятним для влади та не дуже зручним для самої опозиції. Адже в такому випадку, вся відповідальність за економічні негаразди, які чекають на українців, повністю лягатиме на самих опозиціонерів - не найбільш втішна перспектива в переддень президентських, а, можливо, і парламентських виборів.
"Будь-яка кандидатура, яка буде висунути сьогодні на посаду прем'єра - "смертник". У політичному сенсі так точно", - зазначає політолог Тарас Березовець, і продовжує, що «загалом треба такого кандидата, якого, скажімо, так не буде шкода викинути з вікна будівлі на Грушевського» (припускаючи силовий розвиток подій).
Як економісти, так і політологи схиляються до думки, що найбільш вдалим для держави стане технічний (безпристрастний) уряд. Та й для протестувальників, які зневірились у всіх представниках влади, подібний варіант був би найбільш прийнятним. Однак, чи ризикне влада з опозицією віддати Кабмін «третій стороні» і, чи вдасться віднайти в Україні подібних незаангажованих та нейтральних політиків-урядовців? Питання залишаються відкритими. Поки що можливих альтернативних кандидатур ніхто з обох таборів протистояння не називав, а чутка про можливе призначення головою уряду першого Президента Леоніда Кравчука прозвучала, як злий жарт. Крім того, від експертів звучать такі екзотичні прізвища для ймовірного прем’єрства, як Леонід Кучма, Валерій Пустовойтенко, Анатолій Кінах, Юрій Єхануров. Що ж, їх справді не жаль…
Втім, можливий і альтернативний сценарій розвитку подій - подальше відтягування з прийняттям остаточного рішення. Насправді, для жодного з учасників нинішнього конфлікту, окрім самого Віктора Федоровича та, можливо, частини його найближчого оточення, подібне рішення – зовсім не рішення. Справді, затягування переговорів та надія на маргіналізацію протесту є чи не найбажанішим розвитком подій для Президента, однак проти нього діють чинники більш дієві, ніж євромайданівський рух, а саме неминучість різкого економічного падіння. Економічна напруга, як серед представників бізнесу, так і серед пересічних громадян, досягає свого апогею. Свідченням тому є постійні коливання валютного курсу. Економіка просить визначеності та негайних заходів з «інтенсивного лікування».
Не слід відкидати й зовнішній фактор: Росія, розчарована звільненням Миколи Азарова, чекає від Віктора Януковича рішучих дій з придушення протесту та призначення проросійського прем’єра (інакше чекати чергового кредитного траншу не слід, а слід чекати підвищення ціни на газ з нового кварталу), нерозлучна трійка США-ЄС-МВФ, в свою чергу, надасть кредит лише за умови розгортання повноцінних реформ (болючих для всіх українців: і бідних, і багатих).
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»