Розбійні напади Сашка Білого на представників влади, захоплення автомобілів з автопарку Віктора Януковича, стрілянина активіста «Правого сектора» в представників «Самооборони Майдану» – неповний перелік вчинків, якими для багатьох запам’яталася діяльність «Правого сектора». «Слово і Діло» спробувало з'ясувати, чи слід вбачати в діях організації «руку Кремля» й чого чекати від представників «Правого сектора» далі.
Історія «Правого сектора» непротяжна. Сформувався він у листопаді минулого року як одна з груп Євромайдану. Однак організації, що входять до нинішнього ПС, діють на території України не перший рік. Основою радикальної сили, за словами прес-секретаря ПС Артема Скоропадського, стали представники «Тризубу» ім. Степана Бандери. Саме лідер «тризубівців» Дмитро Ярош очолив урешті-решт і сам «Правий сектор». Політична ж партія, за словами Скоропадського, була створена на основі Української Національної Асамблеї (партія «УНА», зареєстрована в Укрдержреєстрі 29 вересня 1997 року, а на партійному з’їзді 22 березня 2014 року перейменована в партію «Правий сектор» – Ред.), яка існує вже 20 років.
«Націоналістичні організації вийшли на Майдан для того, щоб вимагати того ж самого, що вимагають усі українці», - пояснює кореспонденту «Слова і Діла» спікер ПС.
Зрештою, і політолог Володимир Фесенко в появі «Правого сектора» під час Євромайдану теж не вбачає нічого незвичного. «Там (на Майдані – Ред.) організовувались абсолютно різні групи та організації, зокрема й шляхом об’єднання автономних організацій», - зазначив Фесенко.
Разом з тим експерт у галузі праворадикальних партій Антон Шеховцов підкреслив, що до «Правого сектора» увійшло чимало представників неоднозначних, на його думку, правоекстримістських та неонацистських організацій, таких як «Патріот України», «Соціал-Національна Асамблея», рок-гурт неонацистського спрямування «Сокира Перуна» та «досить дивні люди з УНА». «Або Ярош не контролює ситуацію, або це все робиться цілеспрямовано, і «Правий сектор» використовуватиметься як віртуальна «партія-пугало», що вестиме провокаційну діяльність», - поділився своїми припущеннями зі «Словом і Ділом» Шеховцов. Крім того, експерт зазначив, що первинна організація Яроша «Тризуб» ім. Степана Бандери в «Правому секторі» залишилася в меншості – лише три представники. Проте, на думку Шеховцова, в ПС є й провокатори, які підривають діяльність усієї організації. Експерт у галузі праворадикальних партій не відкидає й думки, що «Правий сектор», можливо, від самого початку був провокаційною організацією.
Кремлівська «страшилка»
Розбійні напади Сашка Білого на представників влади, «штурм» парламенту з побиттям вікон, стрілянина п’яного активіста «Правого сектора» в представників «Самооборони Майдану» на Хрещатику, захоплення автомобілів з автопарку сім’ї Януковичів, зниклі речі з дачі Віктора Медведчука, яку охороняли представники ПС – ці та інші провокаційні заходи наштовхнули багатьох українців на думку, що нібито «руками» «Правого сектора» російська влада намагається дестабілізувати ситуацію в державі та дискредитувати Україну на міжнародній арені.
Найбільше поведінка праворадикалів дратує очільника МВС Арсена Авакова. Оцінюючи діяльність представників «Правого сектора», міністр внутрішніх справ не добирає слів і називає їх бандитами. «Справжні патріоти зі зброєю в руках охороняють кордон держави і стоять там на блокпостах…», - переконаний Аваков. Не задоволена діяльністю ПС і заступник секретаря РНБО Вікторія Сюмар. Погрози голові МВС та заклики до силових дій, за словами Сюмар, можуть використати для дестабілізації ситуації в країні.
У «Правому секторі» всі закиди влади сприймають як адекватну реакцію на їхню критику. «Ми говоримо, що МВС займається якимись непотрібними речами, відсутня люстрація, а потім нам говорять: «О, ці хлопці працюють на Кремль», - заявляє Скоропадський. Він переконаний, що критика та закиди з боку влади не повинні стати перешкодою для боротьби за соборну й незалежну Україну. «Ми такі, які ми є, солдати революції, і не займаємося самопіаром», - резюмує прес-секретар «Правого сектора».
У той самий час Володимир Фесенко підтверджує, що російські ЗМІ використовують «Правий сектор», як «страшилку», однак, на його думку, цю роль міг би виконувати будь-хто, адже раніше такі самі функції виконувала партія «Свобода». «Якщо б не було «Правого сектора», треба було б вигадати щось інше», - впевнений політолог. Думку Фесенка поділяє й Шеховцов. «У ворогів української революції з’являються аргументи, щоб назвати події в країні фашистським неонацистським заколотом», - заявив експерт у галузі праворадикальних партій. Він переконаний, що популістські та радикальні партії на кшталт «Правого сектора» та «Свободи» - це не ті політичні сили, які потрібні для будівництва нової України. «Вони не є демократичними, вони не є ліберальними, вони відкидають усі ті базові європейські цінності, до яких прагне Україна» - додав Шеховцов.
Народний депутат, колишній заступник міністра МВС Геннадій Москаль емоційніший у своїх оцінках. Політик відкидає думку, ніби «Правий сектор» діє під егідою російського керівництва, списуючи їхню провокаційну поведінку на брак дисципліни. «Що, «рука Кремля» прислала їх сюди під парламент бити вікна? Чи «рука Кремля» наливала горілку бійцю «Правого сектора», який потім пішов стріляти людей? Це ж просто відсутність дисципліни і порядку. Тобто революційні події пройшли, а постреволюційний синдром у головах деяких патріотів гуляє», - прокоментував ситуацію кореспонденту «Слова і Діла» нардеп.
Проте активісти «Правого сектора» не асоціюють себе з провокаційними подіями за участі озброєних людей. «Є багато політичних шахраїв, пройдисвітів і просто бандитів, які, прикриваючись «Правим сектором», приховують свої темні справи. Ми такі ситуації припиняємо й передаємо пройдисвітів органам правопорядку», - запевнив прес-секретар ПС Скоропадський. Крім того, він підкреслив, що активісти-радикали створили «переламний момент» (ідеться про початок протистояння 19 січня на вул. Грушевського – Ред.), виступили "авангардом революції". І нагадав, що однією з перших жертв на Майдані був активіст УНА-УНСО (та «Правого сектора» відповідно) Михайло Жизневський. Скоропадський переконує, що у «Правого сектора» немає власного збройного арсеналу, проте зазначає, що в деяких їхніх активістів таки є офіційно зареєстрована зброя.
На шляху до президентства
«Дмитро Ярош – лідер Правого сектора – буде президентом України», - впевнено заявив Скоропадський. Однак експерти не поділяють ентузіазму представника праворадикалів. Володимир Фесенко переконаний, що на президентських виборах у Яроша немає серйозних шансів боротися за вихід у другий тур. Він пояснює, що сьогоднішня електоральна підтримка Яроша становить менше 1% від усіх виборців і лише 1,5% від тих, хто визначився й піде на вибори. Втім, Фесенко вважає, що на місцевих виборах «Правий сектор» має шанси отримати мандати. Зокрема це стосується столичних виборів та виборів у західних регіонах.
Політолог скептично ставиться до перспективи, що Дмитру Ярошу або іншим представникам «Правого сектора» запропонують обійняти бодай якісь посади у владі. «По-перше, для цього потрібно отримати вагомий результат (на виборах – Ред.). По-друге, ти повинен бути прийнятною фігурою для уряду», - пояснив «Слову і Ділу» Фесенко. Зокрема він нагадує про протистояння «Правого сектора» з МВС, скандальну репутацію руху та його несприйняття європейськими партнерами України.
Думку Фесенка поділяє й Антон Шеховцов. Він стверджує, що «Правий сектор» не має шансів стати значущою політичною силою в Україні. «Я думаю, українці розуміють, що подібні політичні сили не принесуть країні жодної користі. Судячи з опитувань, підтримка «Правого сектора» серед населення постійно зменшується», - зазначив експерт. Найоптимальнішим кроком для представників «Правого сектора» було входження до Національної гвардії, вважає Шеховцов, однак вони ним знехтували.
Що далі?
У «Правому секторі» заявляють, що праворадикали й далі не відмовлятимуться від своєї революційної основи. Разом з тим проти нинішньої влади вони застосовуватимуть політичні методи боротьби, адже нинішні урядовці були вчорашніми побратимами в боротьбі на Майдані. Саме з цією метою «Правий сектор» утворив політичну партію та висунув Дмитра Яроша кандидатом на президентських виборах. «Непотрібно думати, що завтра весь «Правий сектор» буде ходити в краватках. Для нас партія – це ще один метод боротьби за незалежну та соборну Україну», - пояснює Скоропадський. І додає, що активісти ПС не полишатимуть занять спортивною та воєнною підготовкою і «залишатимуться в тому ж форматі».
Володимир Фесенко, у свою чергу, вважає, що на «Правий сектор» чекає трансформація, внутрішнє розділення. Одна частина прихильників ПС буде трансформовуватись у політичну партію праворадикального типу, а інша - в структури, які будуть заробляти на своїх силових функціях і офіційно або неофіційно надаватимуть відповідні послуги.
Схожої думки й Антон Шеховцов. Він вважає, що «Правий сектор» уже сьогодні поділяється на дві складові: партійну та спортивно-воєнізовану, і праворадикалам непотрібно розпадатися, щоб і далі діяти в такому форматі. Організації, що увійшли до ПС, на думку експерта, вже нині займаються різними сферами діяльності – політикою, військовим вишколом і навіть рекетом. А політична партія може використовуватись як прикриття для організації, що за своєю сутністю є кримінальною, вважає Шеховцов. Проте експерт зазначив, що сили, які увійшли до «Правого сектора», сповідують різні політичні ідеології. Під час Євромайдану такий ідеологічний діапазон був виправданий, оскільки потрібно було отримати якнайбільшу кількість активістів. Однак для партійної структури таке ідеологічне розмаїття, на думку Шеховцова, вбивче.
Ілона Македон, «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»