Вибори до Київради: бачили очі, що руки брали

Недавні вибори в Україні, зважаючи на ті тривожні очікування, що охопили всю країну, пройшли достатньо спокійно.

Хоча увага громадськості була зосереджена на президентських перегонах, у результаті найбільше запитань та неясностей принесли місцеві вибори у столиці. Одразу по завершенні виборчих змагань киян сколихнули опубліковані ЗМІ списки майбутніх засідателів Київради та їхні часто сумнівні біографії.

Разом з тим кожен виборець міг “дослідити” своїх кандидатів самостійно. То чому ж кияни проголосували за “молоду команду” Леоніда Черновецького, колишнього голову охорони Петра Порошенка, зятя Віктора Пилипишина та інших одіозних осіб?

Найбільше запитань викликав до себе лідер київських перегонів – партія “УДАР”. За партійною квотою та в мажоритарних округах від “УДАРу” до Київради проходить “реінкарнована” команда Леоніда Черновецького. Так, громадський проект “Мой Киев” пов'язує з одіозним екс-мером майбутніх засідателів Київради – “ударівців” Ігоря Кононенка, Юрія Берегового, Богдана Ганноха, Олену Овраменко, Владислава Михайленка, Олексія Панчука. Крім того, “УДАРу” закидають гру “в піддавки” екс-заступнику Леоніда Черновецького Аллі Шлапак у 35-му мажоритарному окрузі, де вона здобула перемогу.

Також в “орбіту” “УДАРу”, повідомляє “Мой Киев”, потрапили колишній голова охорони Петра Порошенка Геннадій Ільїн, президент корпорації “Укрбуд” Максим Микитась, піар-директор “5 каналу” Олена Матузко, радник Олександра Попова та кум регіонала Василя Горбаля Сергій Левада і багато інших скандальних осіб (повний список дивіться тут).

Від партії радикального Олега Ляшка до Київради пройде сім депутатів. “Мой Киев” відзначає, що нардеп Ляшко, який, вочевидь, поступиться своїм місцем у Київраді наступному за списком однопартійцю, не даремно до останнього приховував від киян прохідний список своєї партії. Так, ймовірними майбутніми депутатами Київської міськради від Радикальної партії будуть директор будівельної компанії ”Будівництво та реконструкція” Олександр Лапшов, директор будівельної компанії “ІТОН ГРУП” Олександр Вовченко та начальник відділу з продажу в ТОВ ”ІНГ ЛСК-БУД” Олексій Кириченко.

Сам Ляшко ще у 2012 році планував балотуватися в мери Києва, однак на момент оголошення київських виборів нардеп здобув таку популярність, що зазіхнув на президентське крісло. А жаль! На посаді мера Києва Олег Валерійович планував роздати по 10 соток землі кожній київській родині, передати землю Конча-Заспи та Пуща-Водиці в користування киянам, звільнити столичні дніпровські пляжі і береги для вільного доступу та багато іншого. Цікаво, як представники будівельного бізнесу в партії допомагатимуть радикалам боротися зі стихійною забудовою міста та земельним “дерибаном”.

Чесні вибори

Позафракційний народний депутат Олександр Доній переконує, що значних порушень законодавства на місцевих виборах у Києві не було, тому не слід пояснювати невтішні для багатьох результати голосування поганою організацією виборів. “Будь-які порушення навіть в один голос потрібно виправляти. Якщо це робиться свідомо, то треба карати порушника”, – доводить нардеп. Однак, продовжує він, інформації про глобальні порушення на виборах у Києві не надходило. “В Києві різниця між екзит-полами і оприлюдненими результатами не коливається більше ніж на 0,5%, тому заяви про великі зловживання не зовсім відповідають дійсності”, – аргументує свою думку Доній.

З ним погоджується політичний аналітик, кандидат філософських наук Валентин Гладких, який балотувався до Київради в одномандатному мажоритарному окрузі №3. До Київради він не потрапив, однак значних порушень в організації та проведенні виборів на своїй дільниці також не зафіксував. Валентин Валерійович переконує, що у виборця справді була можливість проголосувати за обраного кандидата, тобто змагальність виборів не постраждала. “Спроб адміністративно вплинути на хід кампанії і на її результат щодо мене та моєї команди не було”, – зізнається колишній кандидат.

Разом з тим в інших округах, згадує Гладких, скандали були суттєвими. Зустрічалися й адміністративний тиск, і так звані “каруселі”, й підкупи. Перерахунок голосів на деяких дільницях допоміг подолати 3%-ий виборчий бар'єр партії “Демократичний Альянс”, для якої голос кожного киянина відіграв вирішальну роль. В результаті ДемАльянс отримує два місця в Київраді.

Голосування за відомі бренди

Лідери перегонів за пропорційною системою на київських виборах виглядають так:

Не секрет, що одноосібним лідером виборчих перегонів у Києві був Віталій Кличко та його партія “УДАР”. Депутатам, обраним від “УДАРу” за партійними списками та в мажоритарних округах, вочевидь, вдасться самостійно сформувати більшість у Київраді.

Разом з тим завдяки політичному бренду партії Кличка до столичної ради проходять колишні члени команди Черновецького, скандальні бізнесмени й забудовники міста, засновники “Еліта-центру” та ін. При цьому саме в дусі боротьби з наслідками “панування” Черновецького в Києві проводив свою передвиборчу кампанію “УДАР”. Так, Віталій Кличко пообіцяв повернути киянам усі незаконно відібрані колишньою владою землі, боротися з міліціонерами та прокурорами, які “кришують” незаконні кіоски в Києві, а народний депутат-“ударівка” Ірина Геращенко вимагатиме, щоб усі кримінальні справи, порушені проти команди Черновецького, дійшли до суду.

В самому “УДАРі” зазначають, що деякі несумлінні кандидати в ході передвиборчої кампанії скористалися їхнім іменем для перемоги на виборах. Це стосується, зокрема, деяких кандидатів-мажоритарників. Геращенко пояснює, що, як мінімум, сім кандидатів-самовисуванців незаконно використовували символіку “УДАРу” і Порошенка у своїй агітаційній кампанії.

Однак питання викликають не лише самовисуванці, але й безпосередні члени партії. “Якщо люди підтримували команду Кличка-Порошенка на виборах президента та мера Києва, то логічно, що вони проголосували за цю саму партію і на виборах до Київради. Решту запитань щодо “якості” членів “УДАРу” потрібно ставити самому Кличку”, – коментує ситуацію Валентин Гладких.

Олександр Доній пояснює, що, незалежно від виборчої системи, населення досі орієнтується на лідерські проекти. “І по мажоритарній квоті, і по партійних списках можуть проходити люди не ідейні, люди, які етично не збігаються з уявою про лідера тієї чи іншої партії”, – доводить політик. На жаль, вважає Доній, виборці ще не готові аналізувати політиків та партії. “Це стосується не лише “УДАРу”, але й маленьких партій. Голосували за бренди всеукраїнського рівня, а списків ніхто не аналізував”, – резюмує він.

В тіні президентської кампанії

“Попсували” волевиявлення в Києві, на думку наших співрозмовників, і суто формальні причини – проведення президентських і місцевих виборів одночасно. Увага громадян була прикута до президентської кампанії, а місцеві вибори залишилися “в тіні”.

Олександр Доній переконаний, що будь-які поєднання різнорівневих виборів допомагають маніпуляціям і ускладнюють прозорість виборчого процесу. “Населення більшість уваги приділяло президентській кампанії, тому недостатньо прискіпливо поставилося до виборів депутатів Київради”, – вважає політик. Сьогодні у ЗМІ з'являється багато публікацій про те, хто став депутатом Київради, однак, щоб від цього був реальний зиск, подібний аналіз має проводитися до виборів. Отже, робить висновок Доній, “поєднання різнорівневих виборів дозволяє політикам проштовхувати “котів у мішку””.

З ним погоджується Валентин Гладких: “Звичайно, за ступенем важливості президентська кампанія була важливішою, тому люди зосередилися на ній. Показово, що в ході голосування за президента суттєвих правопорушень не було виявлено, а київські вибори викликали масу нарікань”.

Вчитися обирати

Отож і Олександр Доній, і Валентин Гладких сходяться на думці, що результати виборів до Київради стали не стільки наслідком порушень законодавства під час виборів, скільки зневажливим ставленням громадян до свого вибору.

Київрада відповідає рівню розвитку суспільства та самих киян, вважає Доній. Як приклад він наводить ситуацію з відстоюванням історичного центру міста. На акції зі збереження старого Києва, розповідає він, приходять лише кілька десятків людей. “Це проблема не партій, а проблема киян. Якщо громада не буде вчитися демократії, то гріх буде скаржитися на цю Київраду”, – доводить Доній. – Якщо Ви не будете розбиратися в кандидатах у депутати, то Вам будуть їх нав'язувати згори”.

“Люди ставляться до вибору мобільного телефону більш відповідально, ніж до обрання свого кандидата”, – проводить невтішні аналогії Валентин Гладких. Він переконаний, що вибори програють не окремі кандидати і не партії, а виборці, які зробили неправильний вибір. “Виборці зробили такий вибір через свою світоглядну лінь. Ілюзією є те, що Євромайдан нас змінив”, – вважає політолог .Крім того, він згадує свій досвід участі на виборах у Луганській області, і стверджує, що роздуми про те, що київський виборець є більш інтелектуальним і свідомим, ніж решта українців, є перебільшенням.

Отож наші співрозмовники зійшлися на думці, що киянам зокрема та українцям у цілому потрібно активно працювати над покращенням власної політичної культури. Врешті, чекати, що влада “виправиться” сама, наївно.

Ілона Македон, “Слово і Діло”