Мобілізація авто: необхідність чи примха?

Читать на русском

Минув тиждень з того дня, як Верховна Рада України ухвалила закон про третю хвилю мобілізації. 22 липня 232 депутата проголосували за такий закон. Для пересічного громадянина це означає дві конкретні речі: забрати можуть і його автомобіль.

У непростий час, який переживає наша держава, Петро Порошенко давно мав би оголосити військовий стан у зоні конфлікту. Це дало б можливість, по-перше, швидко нівелювати сам конфлікт, по-друге, захистити мирне населення країни. Усі фабрики, заводи і навіть приватні підприємства були б перепрофільовані на роботу для армії. Автомобільні заводи повинні були б виготовляти техніку для військових. А поки це не зроблено, автомобілі будуть забирати на потреби армії у простих громадян.

Де гроші, Зіно?

Буква закону обіцяє повернути автомобіль власнику впродовж 90 днів після оголошення демобілізації, але що станеться з автотранспортом за цей час? І взагалі, якийсь сенс мобілізувати буси? Яким чином «Фольксваген» 20-річної давності може протистояти важкій бойовій техніці сепаратистів на сході? Як «Форд» може убезпечити себе перед БТРом? І як неброньований автомобіль може захистити людей усередині? До мобілізації транспортних засобів залишається багато запитань. Наприклад, якщо автомобіль укомплектують бронею (а це приварити броньовані листи), то що робити потім власнику, якому такий автомобіль повернуть? І, власне, чому без військового стану громадяни мають віддавати свої автівки? Невже тих податків, що платить людина, і перерахунків коштів на Нацгвардію недостатньо для укомплектування армії? Де звіт, куди і на що йшли кошти з держбюджету?

Проза мобілізації

Як би ви не намагалися застрахувати свій автомобіль, жодна страховка не покриває вам збитків. Навіть якщо у вас «КАСКО» чи «ОСАГО», всі збитки, що будуть спричинені в зоні АТО будуть кваліфікуватися як форс-мажорні обставини. Своєю чергою, держава взагалі не відповідає за вашу власність майже нічим – стара звичка забирати, але в жодному разі не віддавати, глибоко вкорінилася у владну систему. Хоча в рамках закону «Про мобілізацію» і є положення про компенсацію, яка буде регулюватися Кабміном, механізми повернення коштів в Україні не працюють, чи працюють з украй відчутною затримкою. Більше місяця пройшло з тих пір, як Президент доручив виділити родинам загиблих по 610 тис. грн (сума насправді коливається від 8 тис. грн до 1,5 млн грн за смерть депутата), але про цю тему трохи згодом.

Наразі, військові обіцяють, що їх цікавлять тільки повноприводні грузовики та автобуси/буси великих (і не дуже) підприємств. Але в разі потреби будуть забирати і у фізичних осіб. На практиці це цілком реальні події. Ще за другої хвилі мобілізації люди отримували повістки до військоматів, де наказували з’явитися з документами у встановлений час (наприкінці травня в Одесі мобілізували мінівен НДІ морського транспорту). Щоправда, як виявилося, там не знають, що робити далі, тому після перевірки документів усіх власників автівок завертають додому – чи то радіти збереженій власності, чи то тремтіти в очікуванні військових на порозі.

Сергій Вакула

ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS

та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»
Поділитися: