На уламках Партії регіонів, мабуть, виникне ще не один «Франкенштейн» української політики. Першим «вистрілив» Сергій Тігіпко з відродженням «злитої» раніше партією «Сильна Україна». На черзі - ще один партійний проект. Про нього говорять не голосно, але перші паростки вже помітні неозброєним поглядом.
Йдеться про новоспечений проект колишнього очільника Адміністрації Президента Віктора Януковича Сергія Льовочкіна Партію розвитку України. Сам пан Льовочкін і його команда в АП, фактично, самоусунулися від керівних процесів ще в грудні 2013 року після чергового витка ескалації протистояння влади і протестуючих на Євромайдані. А вже 17 січня 2014 Віктор Янукович офіційно звільнив пана Льовочкіна з посади глави АП.
На якийсь час, Сергій Льовочкін випав з інформаційної картини дня, хоча, безумовно, впливав і впливає на безліч процесів в українському політикумі. Проте вже в квітні-травні з'явилася інформація про створення власної партії на базі маловідомої Прогресивно-демократичної партії (ПДП).
У червні відбувся установчий з'їзд, на якому ПДП була перейменована в Партію розвитку України (ПРУ). Головою Національного комітету (одного з керівних органів партії) ПРУ делегатами було обрано народного депутата (до 8 квітня перебував у фракції Партії регіонів) і екс-представника Президента Януковича в парламенті Юрія Мірошниченка. Виконавчий комітет партії очолив екс-заступник Адміністрації Президента Януковича Сергій Ларін.
За останні 1,5 місяці партія активізувалася в соціальних мережах та Інтернеті. Втім, поки що акцент робиться на розвиток регіональних партійних структур.
Судячи з меседжів, ПРУ орієнтується на електорат східних та південних регіонів України, мешканці яких раніше були потенційними виборцями Партії регіонів. Основна тема заяв, на якій акцентують партійці - необхідність мирних переговорів влади на Донбасі. «Влада повинна створити посаду міністра з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі. Такий міністр повинен вести переговори про припинення протистояння, про вирішення проблемних питань регіонів, які з кожним днем наближають не тільки Донбас, а й всю країну до катастрофи», - говоритися в одній із заяв Сергія Ларіна. За повідомленнями в ЗМІ, під час з'їзду один з членів команди пана Льовочкіна - екс-керівник Національного Інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв висловив ідею проведення мирних переговорів з усіма, у кого є автомат Калашникова і 5 бойовиків.
Не гидують в партії і чисто популістськими обіцянками, такими як підвищення виплат по догляду за дитиною до 3-х років до прожиткового рівня (зараз на працездатну особу становить 1218 гривень).
Цікаво, що більшість обіцянок пана Мірошниченка залишилися не виконаними. У тому числі йдеться і про його обіцянку в період революційних подій на Майдані, що силового розгону демонстрацій не буде.
Що ж до Сергія Ларіна, то і його рейтинг виконаних обіцянок залишає бажати кращого. Більш того, основну кількість заяв він зробив в період, коли перебував у статусі заступника глави АП, а значить - про виконання цих обіцянок мова також не йде.
Очевидно, що ПРУ - проект на тривалу перспективу. Навіть використовуючи найвитонченіші політичні технології в парі із потужним фінансуванням, за коротку виборчу кампанію партії не вдасться взяти рубіж в 5% голосів виборців (за підрахунками експертів, це приблизно 1 мільйон осіб).
Прогнозую, що партія дійсно не буде будуватися за лідерським типом. Сергій Льовочкін і його команда спробують «зайти» у владу з потужною системою підтримки на місцях. Тобто, основний акцент буде робитися на місцеві вибори 2015 року. Головний ідеологічний підхід партії, очевидно, буде чисто комерційним: як і в мафії, структура партії буде побудована на відповідальності і взаємодопомозі кожного учасника партії один одному.
На цих виборах ПРУ, швидше за все, не набере необхідної кількості голосів виборців. Однак в цьому і полягає вся задумка: Льовочкіну і Ко необхідний плацдарм для власної участі у великій політиці в майбутньому. Або, як завжди, вигідний інвестиційний ресурс, який в будь-який час може стати хорошим товаром для угоди з іншими «видними» політичними гравцями.
Олександр Радчук, оглядач інформаційного порталу «Слово і Діло»
Джерело: korrespondent.net
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»