Героїчні списки

Минулий тиждень позначився пожвавленим партійним життям – політичні сили усіх спектрів на своїх партійних з’їздах висували кандидатів у народні депутати. Однією із родзинок цьогорічної виборчої кампанії стала наявність майже в усіх партійних списках командирів добровольчих батальйонів із зони АТО, військових, силовиків. Така тенденція є цілком зрозумілою: в країні війна, а справжніми героями на фронті стають тільки мужні та сильні духом люди. Як правило, політиків з-поміж таких – бракує.

Політичні партії ще з липня вербують в свої лави знакових особистостей, які стали символами шляхетності та стійкості у протистоянні з ворогом. Партій, так само, як і під час революційних подій на Майдані не стали локомотивом та кузнею громадських діячів, а діють навздогін – керуючись суспільним запитом на образ ідеального політика. Мілітаризація політичного життя згодом позначиться і на діяльності самої Верховної Ради 8-го скликання. Оскільки здатність піаритися на військових діях та допомозі армії – вже занадто зрозумілий трюк для виборців, партійні бонзи зробили усе можливе, аби військові, командири і учасники бойових дій в зоні АТО самі стали агітаторами за ту чи іншу політичну силу.

Так, в Блоці Петра Порошенко в першій десятці списку у ВР балотується полковник, командир 204-ї бригади тактичної авіації Юлій Мамчур. Показовим є те, що лідер пропрезидентської партії Юрій Луценко до останнього не знав напевне – під яким саме номером піде у списку пан Мамчур, спрогнозувавши йому присутність у першій п’ятірці. Однак, не стримав своєї обіцянки. Лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко взагалі віддала перший номер у виборчому списку партії льотчиці Надії Савченко, яка зараз незаконно утримується російською владою у тюрмі на території РФ. В партії «Свобода» єдина «заміна» у першій п’ятірці списку відбулася за рахунок командира взводу 22-го мотопіхотного батальйону, учасника АТО Олексія Миргородського. Лідер «Свободи» Олег Тягнибок навіть присвятив окремий блог презентації нового потенційного «свободівця» у Раді.

Найбільше представників військових у першій десятці списку новоствореної партії «Народний фронт» - 5-м номером йде командир спецбатальйону «Миротворець» Андрій Тетерук, а 10-м - командир батальйону «Дніпро-1» Юрій Береза. У мілітарних кольорах пройшов з’їзд Радикальної партії Олега Ляшка. В перших номерах в спискахцієї партії також йдуть декілька командирів - комбат батальйону «Айдар» Сергій Мельничук та командир «Луганськ - 1» Артем Видко.

Читайте також: В Києві нічого не нагадує, що в країні тисячами вмирають - Розумовський

Схоже, така ситуація підтверджує декілька тенденцій:

1. Партії шукають прихильності виборців за суто популістськими схемами. Адже, беручи в той чи інший список кадрових військових чи палких патріотів-командирів – це зовсім не означає, що ці люди є професіональними політиками і стануть ефективними народними депутатами. Фактично, це те саме, що брати співаків чи шоу-менів у список – данина моді.

2. Беручи цих людей у партійні списки, політики таким чином поступово девальвують ідеї патріотизму та звитяги. Зрештою, люди мають зрозуміти: жодні політики, якими б чесними вони не були, не зможуть в повній мірі взяти відповідальність за долю країни в свої руки – це доведеться робити кожному громадянину в міру своїх можливостей.

3. Самі того не розуміючи, лідери усіх партій, що взяли у свої списки «силовиків», започаткували традицію створення парамілітарних політичних сил за новим зразком. Тим паче, що Україна – як уламок колишньої радянської системи – має досить таки широкий клас людей, причетних до військової справи. Поки що таку тенденцію вловила лише Партія ветеранів Афганістану, яка об’єднала у своїх лавах колишніх воїнів-інтернаціоналістів.

Однак, може виникнути ще один небезпечний прецедент. В Україні велика кількість колишніх військових, особливо спецпризначенців. За необхідного фінансування та організаційних зусиль, така цільова аудиторія може стати потужним інструментом в досягненні певних політичних цілей. Цілком ймовірно, що використати такий сценарій – як ще один детонатор на шляху дестабілізації ситуації в Україні на руку Кремлю. За інформацією порталу «Слово і діло», спроби створити таку політичну силу є у планах колишнього голови Служби зовнішньої розвідки України Миколи Маломужа, який для цих цілей навіть має у наявності уставні документи одного із зареєстрованих партійних брендів.

Читайте також: Микола Маломуж: «Росія готується до масових жертв»

Поки що сценаріїв військових переворотів на кшталт латиноамериканських чи африканських країн – нам вдасться уникнути. Однак при сприятливих обставинах, особливо, коли у країні йде війна, військові все більше впливатимуть на політику – не просто поповнюючи партійні списки своїми іменами, а здатністю силоміць брати владу до своїх рук. Як правило, згодом нічого доброго в таких країнах не відбувається: для здійснення цивілізованого політичного процесу в таких випадках необхідний перехідний період, який характеризується тривалим ослабленням держави в усіх сферах суспільно-політичного життя.

Олександр Радчук, спеціально для СіД