Фракції «Батьківщина» у новому парламенті експерти пророчили роль непримиренної опозиції. Така роль аж занадто пасувала для очільниці цієї фракції: і громадяни, і громадськість вже звикла до амплуа «вічної опозиціонерки» Юлії Тимошенко. Проте, «Батьківщина» майже одразу пристала на пропозицію долучитися до коаліції і навіть делегувала двох своїх представників у новий Кабінет міністрів: на посаду міністра екології Ігоря Шевченка, а на міністра молоді і спорту - Ігоря Жданова.
Очевидно, що стратегія опозиційності була б для «Батьківщини» не надто ефективною: маючи у своїй фракції всього 18 нардепів та обмежений вибір ідеологічно близьких союзників по опозиційному табору в середині самої ВР, фракція вирішила поки взяти участь у роботі найбільшої в історії українського парламентаризму за кількістю нардепів коаліції.
Втім, під час перемовин про входження до коаліції фракція «Батьківщини» висунула 2 принципових пункти до своїх союзників – вступ до НАТО та можливість реальної імплементації механізму імпічменту Президенту.
Справа в тім, що досі в світі до використання процедури імпічменту звертаються вкрай рідко через значний рівень підтримки інституту Президента у цих суспільствах. В Україні до цієї процедури звертатися не має сенсу, адже вона занадто складна, аби її реалізувати. Фактично, українці позбавлені можливості звільнити свого Президента із посади в будь-який інший законний спосіб, аніж дочекатися чергових президентських виборів.
На підтвердження серйозності своїх намірів, вже через кілька днів пані Тимошенко у авторстві зі своїм давнім соратником народним депутатом Андрієм Кожем’якіним зареєстрували у Верховній Раді законопроект №1097 «Про порядок імпічменту Президента України».
Законопроект пропонує усунути ряд недоліків та удосконалити низку законів України із метою спростити процедуру імпічменту Президенту. Зокрема, проект закону «передбачає внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», Закону України «Про комітети Верховної Ради України», деяких інших нормативно-правових актів та направлений на усунення прогалин та недоліків, які унеможливлюють практичну реалізацію положень Конституції України щодо усунення Президента України з поста в порядку імпічменту». Зокрема, внесення змін в законі «Про регламент» передбачає вилучення статей 171-188 із глави 3 «Порядок дострокового припинення повноважень Президента України». Фактично, це ті статті, які до сих пір ускладнювали процедуру імпічменту в межах повноважень самої Верховної Ради.
Слід зазначити, що пані Тимошенко досить послідовна у своїх прагненнях упровадити в дію процедуру імпічменту. Раніше такі ініціативи «Леді Ю» вже впроваджувала під час президентства Віктора Ющенка, а одразу після своєї поразки на президентських виборах 2010 року публічно виступила із ініціативою збору підписів депутатів всіх рівнів, аби позбавити посади Віктора Януковича. «Я поставила чітке завдання: почати збір підписів кожного депутата ради кожного рівня. По-перше, за заяву проти пролонгації Чорноморського флоту в Україні, крім того - за початок процедури імпічменту Януковичу. Я хочу побачити підписи людей», - заявила пані Тимошенко у травні 2010 року під час однієї зі своїх поїздок у регіони.
Втілити свій задум Юлії Тимошенко не вдалося: режим Віктора Януковича зробив усе можливе, аби запроторити її до в’язниці на декілька років. Кволу спробу продовжити справу Юлії Володимирівни у лютому 2013 року здійснили її соратники – лідери опозиційних фракцій у ВР 7-го скликання Арсеній Яценюк, Віталій Кличко та Олег Тягнибок, проте успіху не досягли. У своєму законопроекті вони вимагали зменшити кількість депутатів для ініціювання процедури імпічменту, а саме до 90 осіб. Адже зараз, згідно із Конституцією, а саме ст. 111-112, провести процедуру імпічменту вкрай важко: для цього необхідні голоси 226 депутатів за умови достатніх підстав, тобто, згідно Основного закону, за «державну зраду чи інший злочин». Після чого дії глави держави починає розслідувати спецкомісія від ВР, а парламент пізніше не менш ніж 300 голосами має підтвердити звинувачення президента, які, в свою чергу, повинні ще й підтвердити Верховний і Конституційний суд. Остаточно прийняти відставку згідно із цієї процедури парламент може лише у разі позитивного голосування 338 народних обранців.
В цілому, спрощення процедури імпічменту цілком відповідає встановленню в Україні парламентсько-президентської форми правління і загалом відповідає демократичному принципу функціонування системи стримувань і противаг. Проте, навіть із найкращим законодавством про імпічмент, позбавити Президента посади буде вкрай важко: Петро Порошенко і досі користується широкою підтримкою громадян, а у Верховній Раді пропрезидентська фракція Блок Петра Порошенка є найбільшою та поки що нараховує 144 народних депутати.
Скоріше за все, законодавча ініціатива із імпічментом у «Батьківщині» пов’язують із «грою на перспективу». Швидше за все, на відміну від такої ж за своєю суттю стратегією «Самопомочі», у політичній силі Тимошенко вирішили вчинити далекоглядніше, використавши наявні законодавчі інструменти впливу на політичну ситуацію країни у майбутньому, а не просто отримати короткотерміновий піар-ефект. Звернімо увагу, що наразі ніхто із «Батьківщини» марно не «розкручує» тему із імпічментом, що означає лиш одне – динамітний гніт для Президента встановлений та очікує слушної миті, аби його використали за призначенням.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»