ЄС vs Росія: у лабіринті небажаних санкцій

Посилення військової напруженості на Донбасі минулого тижня не залишилось поза увагою світової спільноти. Події із розстрілом автобусу під Волновахою, в результаті якого загинуло 12 мирних жителів, а також запеклі бої за Донецький аеропорт дають усі підстави припускати, що агресія Росії відносно до України лише посилюватиметься.

Аби перемогти агресора, українцям доведеться боротися одразу на трьох фронтах: безпосередньо стримувати військові сили на лінії вогню на Донбасі, ефективно працювати на міжнародній арені та наводити лад всередині країни.

Рівно рік тому, 19 січня 2014 року, українці під час Революції Гідності, після двох місяців мирних протестів, вирішили діяти більш радикально – і додали до «перемовин» із тодішнім режимом екс-президента Віктора Януковича фактор вуличних протистоянь. Активізація вуличних протестів, зрештою, і стала однією з визначальних причин перемоги революції. Саме за такою логікою цими днями діяли й українські військові в Донецькому аеропорту: відбивши атаки бойовиків, сили АТО відновили контроль над цим об’єктом.

Сьогодні ж триває черговий етап «міжнародного» фронту бойових дій за незалежність України: міністри закордонних справ країн-членів Європейського Союзу почнуть підготовку змін до стратегії відносин із Росією у світлі української кризи в січні цього року (в рамках засідання Ради ЄС у закордонних справах).

Слід нагадати, що умовною датою тектонічного розлому у стосунках між Росією та ЄС на тлі подій в Україні, можна вважати липень 2014 року, коли головування в ЄС перейшло до Італії. Саме очільниці МЗС цієї країни – Федеріці Могеріні – належать найбільш резонансні висловлювання щодо розриву відносин між РФ та ЄС. «Військова агресія, провокації Росії призводять до того, що європейська дипломатія не має іншої альтернативи, крім як далі вводити санкції – це єдиний інструмент цієї політики. Партнерських стосунків (між ЄС та РФ – ред.) більше немає: з цього моменту Росія вже не є стратегічним партнером ЄС», – заявила пані Могеріні в одному зі своїх інтерв’ю. А вже з 1 січня 2015 року головування в ЄС переходить до ще одного стратегічного партнера України – Латвії.

Здавалося б, що розслідування СБУ, яке підтвердило участь бойовиків квазідержавного утворення ДНР у розстрілі пасажирського автобусу із мирними жителями під Волновахою, лише додасть впевненості європейським партнерам України в питанні посилення санкцій щодо Росії. Минулого тижня був оприлюднений проект спільної резолюції фракції Європарламенту, згідно з яким було прийнято рішенняпосилити санкції проти Росії, а також запровадити чітку систему індикаторів, при виконанні котрих буде можливе зняття існуючих обмежень. Щоб ЄС послабив санкції, Росія повинна дотримуватися 3-х критеріїв: вивести свої збройні сили, а також підтримувані нею озброєні групи з України; сприяти відновленню контролю України над всією територією, включаючи Крим; здійснити обмін усіма затриманими та полоненими.

Окремо Європарламент засудив «агресивну і експансіоністську політику РФ», звинувативши Росію у «веденні неоголошеної гібридної війни проти України», а також закликав Москву «невідкладно зупинити ескалацію, в тому числі – припинити поставки в Україну зброї, найманців і військових».

Однак очільники МЗС країн-членів ЄС на сьогоднішньому засіданні так і не прийняли рішення щодо нового посилення санкцій відносно Росії. Втім, загального вектору ЄС не змінюватиме. «Я не думаю, що поточна політика має бути змінена для того, аби зняти санкції, бо для цього немає ніяких підстав. Що ми хотіли б бачити, так це політичне бажання Росії щось змінити. Але ми бачимо, що немає жодного політичного бажання чи змін на місцях», – заявив очільник МЗС Литви Лінас Лінкявічюс.

Таку ж позицію розділяють і більшість міністрів закордонних справ країн-членів ЄС. «Ми повинні допомогти Україні досягти успіху. ЄС має підтримати Україну у захисті її права на територіальну цілісність та права приймати власні рішення. Ми також маємо дотримуватися режиму санкцій та тих правил, які ми встановили у наших стосунках з РФ і не відміняти їх зараз», – заявила міністр закордонних справ Швеції Маргот Вальстрьом журналістам напередодні зустрічі глав МЗС країн ЄС. Її колега із Великобританії, Філіп Хеммонд, також наголосив на важливості дотримання Росією так званих «мінських домовленостей» для початку перегляду зняття санкцій. «ЄС необхідно підтримувати єдину та дисципліновану відповідь на тлі відмови Росії втілювати в життя домовленості досягнуті у Мінську. Нам потрібно бути дуже чіткими, ми встановили рамки в яких можна говорити про деескалацію відносин з РФ. І це – дотримання зобов’язань Росією в рамках «мінських угод», – зауважив пан Хеммонд.

Серед інших шляхів тиску на російську сторону, які на засіданні Ради ЄС розглянуть міністри, є створення контрпропагандистського каналу поширення інформації про стан подій на Донбасі серед російськомовних мешканців Євросоюзу. «Питання інформування російськомовного населення стоїть досить гостро. Адже зараз ми бачимо цілий каскад проросійської пропаганди», – заявив міністр закордонних справ Польщі Гжегож Схетина, додавши, що майбутнє рішення щодо створення інформаційного ресурсу російською мовою насамперед має сприяти поширенню свободи слова. У разі створення такого каналу, Україна значно посилить свою інформаційну політику за кордоном, де наразі програє потужному медійному спротиву Росії.

Такі напівкроки знову свідчать про те, що Європа хвора синдромом «мюнхенської змови» 1938 року. Оголошуючи Росії новий цикл можливого посилення санкцій, політики ЄС залишають шлях для компромісів із агресором. Євросоюз досі вірить у шлях мирного врегулювання кризи на Донбасі шляхом дотримання сторонами – Україною, ДНР/ЛНР та Росією – домовленостей, підписаних у Мінську. Зокрема, Європарламент так і не визнав ДНР та ЛНР терористичними організаціями, вочевидь бажаючи залишити за ними статус учасників перемовин у разі такої можливості. «З економічної точки зору, санкції проти РФ призвели до ефекту бумеранга для ЄС та завдали збитків для жителів ЄС більше, ніж до цього було розраховано. Тож додаткових санкцій не буде, – вважає експерт з міжнародних питань Олександр Потєхін. – ЄС буде намагатися вийти з площини санкцій відносно політики Кремля».

Однак відкрите військове протистояння останніх днів біля Донецького аеропорту та посилення обстрілів позицій українських військ з боку бойовиків уздовж усієї прифронтової зони майже не залишають шансів на мирне врегулювання конфлікту. Залишається лише сподіватися, що Євросоюз не буде так довго розсірковувати в разі, коли війська агресора наблизяться впритул до їхнього кордону.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла».