Події останніх днів в Україні дещо відвернули нашу увагу від світових новин. Тим не менш, антиурядові протести сьогодні відбуваються й у далекому Таїланді, де мітингувальники входять до будівлі уряду та штаб-квартири столичної поліції.
Влада добровільно пішла на зустріч мітингувальникам, аби уникнути подальшої конфронтації, адже в ході сутичок вже загинули п’ять осіб. Разом з тим, існує велика ймовірність переходу на бік мітингувальників військових, які традиційно відігравали важливу роль в політичному житті суспільства.
Як відомо, Таїланд – це конституційна монархія, де нинішній король Пхуміпон Адульядет править останні 67 років. Здавалося б країна має характеризуватися традиційністю та поміркованістю, однак з кінця ХХ – початку ХХІ століття тайська історія розгортається драматично. В 2006 році військова хунта в Таїланді скинула законний уряд Таксина Чинавата. Після масових протестів, в ході яких загинули 87 людей, і понад тисячу отримали поранення, військову диктатуру було повалено.
Нинішня прем'єр-міністр Таїланду Їнглак Чінават, сестра поваленого раніше Таксіна Чінавата, привела свою партію до переконливої перемоги на виборах 2011 року. Втім, від початку свого правління Їнглак не мала спокою, адже населення вважає, що урядом насправді керує не вона, а її повалений брат Таксин, який проживає за кордоном. Крім того, протестанти звинувачують уряд в тотальній корумпованості.
Нижче ми наводимо коментар Олени Фомічової, старшого наукового співробітника Інституту сходознавства РАН, щодо ситуації в Таїланді:
«Відбувається конфлікт між двома групами еліт, які ніяк не можуть дійти згоди. Більше шести років триває це протистояння, і зараз, як бачимо, Сутеп Таугсубан (лідер протестантів) пішов на загострення. Їнглак Чінават, на мій погляд, трохи розгубилася, вона готова була йти на переговори з опозицією, готова була піти у відставку, розпустити парламент, щоб провести нові вибори, але Таугсубан зажадав іншого - передати всю владу якійсь народній раді. Однак повна поразка, звичайно, не влаштовує ту еліту, яку представляє Чінават. Більше того, в тайській культурі подібна публічна поразка - це ганьба, це втрата обличчя, з яким жодна людина і, тим більше, політичний діяч змиритися не може».
Виходячи з першої тези науковця, дозволимо собі провести аналогію між протестами в Україні та Таїланді – і в першому, і в другому випадку мова йде про протистояння різних груп еліт, котрі не в змозі цивілізовано розподіляти між собою матеріальні та владні ресурси. Причини, з яких тисячі мирних жителів готові втручатися в перипетії протистояння еліт, а часом жертвувати своїм власним здоров’ям та життям, занадто багатогранні, однак серед них завжди знайдеться місце таким явищам, як зубожіння та зневіра.
Наостанок зазначимо, що міжнародні ЗМІ приділяють в своїх публікаціях набагато більше уваги азійському Таїланду, ніж європейській Україні. Зауважимо, що тихоокеанський регіон має для всього світу стратегічне значення. Саме тут розгортається головна конкурентна боротьба найбільших транснаціональних компаній. Отож, послуговуючись настановами марксизму, тверезо мисляча світова спільнота піклується, в першу чергу, про свій базис – економіку – а вже потім – про його політичну надбудову. Чи праві вони у виборі своїх прерогатив покаже лише майбутнє.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»