Падіння курсу гривні щодня додає українцям проблем. Хтось намагається скупити імпортні товари, хтось – вкладає гроші у більш великі покупки, на кшталт автомобіля чи нерухомості. Більшість громадян наввипередки біжать до великих супермаркетів, аби бодай щось купити «про запас» із найнеобхідніших продуктів харчування та побутових товарів.
Україна повертається до буремних 90-х. Лихі часи для економіки більшості українців запам’яталися безробіттям, галопуючою інфляцією, дефіцитом деяких товарів, низькими заробітками та неофіційними розрахунками – буйним цвітом квітнув «чорний ринок».
Вже від сьогодні девальвація гривні спричинила значні проблеми для імпортерів нафтопродуктів. Мова йде про ціни на бензин, ринок якого на 85% складається із імпортованої сировини. Споживання бензину на українських АЗС у січні 2015 р. скоротилося на 34%: українці просто не мають економічної можливості заправляти свої авто за постійно зростаючих цін на бензин. Нафтотрейдери радять уряду вжити необхідних заходів, адже через стрімке подорожчання долара, ринок нафтопродуктів чекає повний колапс.
Так само курс валют тисне і на показник інфляції: ціни зростають мало не щодня. В НБУ визнають, що інфляція наближається до показника у 30%, проте не вважають девальвацію єдиною суттєвою причиною даного процесу. «Я б не пов’язував безпосередньо монетарну політику НБУ з девальвацією обмінного курсу, яка відбулася минулого року і продовжується цього року, оскільки насправді поточна ситуація на валютному ринку є результатом нагромаджених дисбалансів у багатьох сферах, у різних макроекономічних сферах за попередні роки, а також політики жорсткої підтримки обмінного курсу Національним банком у попередні роки», – виправдовує дії регулятора директор Департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ Сергій Ніколайчук. Прогнози невтішні: чергове здорожчання навесні 2015 року тарифів на газ, тепло та електроенергію лише посилить тенденцію до збільшення споживчої інфляції.
Істерика, спричинена зростаючим курсом долара по відношенню до національної валюти досягла свого апогею. Зрозуміти, чи взагалі впливає НБУ на процеси регуляції курсу гривні пересічному українцю майже неможливо. Традиційно провину за різке знецінення національної валюти українці приписують трьом чинникам: «змовам», непрофесійним діям влади та паніці. Критика на адресу голови Нацбанку Валерії Гонтарєвої лунає мало не щосекунди звідусіль. Жодна з її численних обіцянок стосовно стабілізації курсу гривні – не виконана. Ще минулого року пані Гонтарєва обіцяла, що до зими курс не впаде нижче позначки у 15 грн/дол. Вже в листопаді 2014 року, курс становив 15,2 грн/дол. Такі ж самі обіцянки були і щодо курсу 17 грн/дол. і 25 грн/дол. Щоразу, після заяв очільниці НБУ, курс гривні по відношенню до долара реагував ще більш стрімким падінням.
Якщо коротко, то гривня вже пройшла 9 кіл пекла, знецінившись за останній рік мало не в 5 разів (якщо брати реальний курс на «чорному ринку» у 40 грн/дол. станом на 25 лютого 2015 року). Так, протягом одного дня, 7 лютого 2014 року, курс гривні впав з 8 до 8,7 за долар США. З 22 лютого по 1 березня курс скотився з 8,8 до 10 гривень за долар. Третє коло девальвації, викликане початком окупації Криму Росією в березні 2014 року, призвело до знецінення нацвалюти до 11 гривень за долар. Найбільше різке падіння сталося з 7 по 14 квітня, в розпал громадянського протистояння в трьох східних областях України: курс впав з 11 до майже 13 гривень за долар. З кінця липня почалася нова хвиля девальвації: 27 серпня курс досяг 13,89 гривень за долар, наприкінці вересня курс стабілізувався на позначці 12,9 гривень за долар, однак у період з 5 по 11 листопада зріс до 15,7 гривень. З початку лютого 2015-го відбувся черговий обвал гривні, курс досяг 24,8 гривень за 1 долар США. Станом на 24 лютого офіційний курс гривні на міжбанківському ринку становив 33,5 гривень за долар.
Війна на Донбасі є однією із найбільш фундаментальних причин знецінення національної валюти. Наразі Україна воює із країною з якою найбільше торгувала, а значить – українська економіка втратила найбільшого споживача вітчизняних товарів. На жаль, самі українці не можуть задовольнити увесь внутрішній попит, а в ситуації нереформованої економіки, вітчизняні галузі промисловості мають поки що досить обмежений ресурс з пошуку альтернативних ринків збуту. Додавши сюди енергозалежність від Росії та необхідність сплачувати за вже отриманими зовнішніми позиками – й отримуємо більш ніж достатні передумови стрімкого піке для національної валюти.
Втім, неконтрольованість ситуації із курсом викликає все більше запитань до керівництва НБУ. Адже усі розуміють, що падіння курсу такими темпами – це ознака радше неефективних дій регулятора, ніж вплив об’єктивних економічних чинників. Після багатомісячних запитань «доколє?», які лунали з уст усього українського суспільства, правоохоронні органи нарешті розпочали реальні дії стосовно перевірки діяльності посадових осіб НБУ. Згідно із повідомлення прес-служби НБУ, було відкрито 2 кримінальних провадження: за статтею 364 (зловживання владою або службовим становищем) та за статтею 367 (службова недбалість) ККУ. Поки що в Генпрокуратурі спростовують причетність до цих справ самої очільниці НБУ, проте в адвокатських колах не виключають, щотака справа може з’явитися і стосовно самої пані Гонтарєвої. Адже відомо, що Печерський районний суд міста Києва ще 1 грудня минулого року зобов'язав слідчих прокуратури Києва відкрити провадження проти Гонтарєвої за 364 статтею КК України.
Проте, варто розібратися, яких саме помилок припустився Нацбанк, в результаті чого девальвація гривні фактично стала неконтрольованою.
По-перше, це плутанина та неефективні дії із адміністративними заходами. Перш за все, на думку експертів, на гривню тисне рефінансування банків, яке тривало майже увесь минулий рік. Для підтримки банківської системи увімкнули «друкарський станок», а це безумовно веде до девальвації. НБУ мав би скоротити об’єми рефінансування, а також припинити подальше збільшення грошової маси.
По-друге, неможливість або небажання навести лад із валютними спекуляціями. На деякі загрози, НБУ реагує надто пізно, що викликає цілком закономірні запитання в експертному середовищі. Велика кількість валюти зараз знаходиться у спекулянтів, серед яких можуть бути і банківські гравці, і експортери, і інші зацікавлені сторони. Увесь спектр ризиків, пов’язаних із ситуацією в Україні не мотивує їх позбавлятися валюти – адже через кілька днів за 1 долар можна отримати вже не 30 гривень, а 40-50-60. В НБУ як мінімум ще кілька місяців тому були важелі для того, аби впоратися із цією ситуацією.
По-третє, втрата довіри до банківської системи. Як із боку громадян, бізнесу, так і – з боку інвесторів. Жоден свій адміністративний крок НБУ публічно не пояснювало ні банкам, ні бізнесу, ні населенню. Наприклад, та ж пані Гонтарєва могла б виступити із публічною заявою, попередньо заручившись підтримкою прем’єр-міністра та Президента, запропонувавши простою і зрозумілою мовою план дій по порятунку вітчизняної валюти. Такий крок як мінімум міг би значно послабити градус напруги та зменшити панічні настрої населення. Замість цього, очільниця НБУ робила прогнози із приводу нових рівнів антирекордів падіння гривні. Населення сприймало такі заяви як сигнал до чергової купівлі валюти.
Там де немає довіри – немає й рівня, до якого може тривати падіння курсу гривні. Вочевидь, поновити довіру до банківської системи тепер буде можливо лише комплексними заходами. Йдеться не лише про відставку голови Нацбанку, яка б у світлі останніх подій була б досить логічним кроком. Йдеться й про відповідальність Президента та прем’єр-міністра за проведення реформ. Наразі бачимо, що і очільник уряду, і сам Президент вимагають неможливого від голови НБУ – в найближчі дні навести лад із курсом гривні. Самотужки Валерії Гонтаревій не впоратися: для стабілізації ситуації потрібно спільна політична воля. Навіть питання щодо чергового кредиту МВФ не зможе стати серйозним чинником для підтримки національної валюти, адже самі міжнародні позичальники наголошували на необхідності запровадження «вільного» курсоутворення і не бажають надавати гроші на підтримку «слабкої гривні». Більш того, НБУ просто змушений «друкувати» гривню на потреби війни, «Нафтогазу», Фонду гарантування вкладів та інших потреб для латання дірок у Держбюджеті. Тому очільникам держави слід зрозуміти: ситуація з гривнею – це один і той самий човен, в якому знаходяться усі.
І найголовніше: аби зупинити знецінення національної валюти, мало просто реформувати економіку, запровадивши зрозумілі правила гри. Потрібно ще запустити її в дію, а отже – потрібен час та політична воля. Аби пересічні громадяни почали сприймали зміни всерйоз та змогли надати кредит довіри на реалізацію болісного етапу для української економіки, їм потрібно відчути довіру до самої влади. На жаль, після Революції Гідності значна частина кредиту довіри громадян була бездумно та намарно витрачена діючою владою. А значить бажання дійсно провести реформи будуть сприйматися громадянами із більшим відсотком недовіри та спротиву. Безумовно, найближчим часом це стане ще одним викликом та екзаменом для становлення молодої Української держави.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»