Історично склалося, що українська політика, як внутрішня, так і зовнішня, мають свою особливу колоритну специфіку. Всередині країни її мешканці відрізняються великим терпінням і безмірною поблажливістю до різних економічних утисків і обмежень громадянських свобод. Довгі роки навчили українців пристосовуватися і користуватися слабкостями корумпованої держави для власної вигоди, виторговуючи собі преференції і вигоди.
На жаль, на зовнішній арені українські політики теж намагаються лише торгувати. Торгують тим, що ще залишилося: політичним курсом і позицією - для економічних преференцій, українською територією - як ринком збуту, українським зерном на роки вперед - в обмін на кредити, чорнобильськими страшилками - для фінансової допомоги і т. д. Суцільне копошіння та метушня не викликають поваги.
Аж до дня підписання Угоди про асоціацію європейський вибір України ніхто не ставив під сумнів, а головними умовами підписання Угоди було виконання ключових вимог ЄС - навіть без вирішення питання Тимошенко, прийняття закону про вибори і прокуратуру.
Однак на останніх етапах переговорів суть питання підписання Угоди перемістилася на суму компенсацій, яку ЄС готовий виплатити Україні за прихильність європейської інтеграції, хоча європейці наполягали на тому, що пункти Угоди повністю враховують можливі збитки країни. Питання, звичайно, спірне, але зараз не про нього, а про політичні пристрасті навколо самого вибору.
Активні заяви представників іноземних держав після наростання антиурядових протестів показали, що за Україну вони готові боротися.
Американці втомилися від геополітичних фіаско, а європейці - від безрезультатної soft power (їх горезвісної політики «м'якої сили»). Останній рік на зовнішньополітичній арені альянсу США - ЄС зазнав ряд знакових невдач.
Показово, що в розпал протестів у Київ приїхав сенатор США Джон Маккейн - саме той Маккейн з Республіканської партії, який був головним противником Барака Обами на останніх президентських виборах. Він , як і всі республіканці, - прихильник більш активних дій на зовнішній арені, чого не скажеш про демократа Обаму, який всі роки свого президентства концентрується на внутрішній політиці.
Після нищівної програшу в дипломатичному вирішенні питання утилізації хімічної зброї в Сирії Володимиру Путіну, американський президент був розкритикований своїми ж співвітчизниками. Тому приїзд Маккейна в Україну, на думку західних ЗМІ, свідчить про зміни в настроях Білого Дому та прийнятті більш активної позиції на міжнародній арені.
Що вже говорити про Європу... Відмова уряду України від підписання Угоди після зриву подібних переговорів з Вірменією став для європейців відвертим шоком. ЗМІ заговорили про те, що європейський стиль дипломатії «м'якої сили» не виправдав себе.
Припускаємо, що саме ці передумови на тлі бурхливого моря українців, що бажають продовжити євроінтеграцію, послужили причиною для активізації західних політиків в Україні, адже вона є благодатним об'єктом для маніпуляцій.
Зовнішньої політики в України, за великим рахунком, немає, як немає і авторитету на зовнішній арені. Звідки йому взятися, якщо державу не поважають, лише використовуючи, ззовні і не поважають, лише співіснуючи, всередині?
Однак вселяє надію все той же національний колорит, який передбачає межу, за якою довге українське терпіння закінчується. Тут приводом для роздумів послугував зрив підписання Угоди про асоціацію, а спусковим механізмом для активних дій - силовий розгін Євромайдану.
Турбує інше. Вся ця активність буде виправдана лише тоді коли замість бунту з'явиться план дій, замість відозв і гасел народяться нові закони і правила, замість жадібних і метушливих пристосуванців від влади і опозиції виростуть нові лідери та державні діячі.
Сьогодні в котлі Євромайдану народжується нова національна страва, замішана на небайдужості, співпереживанні, самовідданості і відповідальності. Але цю страву готують прості люди, без рецепту та кухаря, який би міг перетворити його на делікатес і подати на стіл в готовому вигляді. Немає у нас зараз таких кухарів. Але є здоровий український апетит і прагнення зробити не економічний, а світоглядний вибір для здорового майбутнього своїх дітей в іншій Україні.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»