Інтерв'ю із народним депутатом Семеном Семенченком нам вдається організувати за лічені години. Попри те, що це субота, нардеп погоджується на розмову і призначає зустріч у готелі «Київ». Наша розмова проходить на 16 поверсі у фойє. Перші 15 хвилин інтерв'ю депутат сидить у розлогому кріслі та неквапливо, відкинувши голову назад, відповідає на наші запитання.
Семен Семенченко має втомлений вигляд. Зі слів депутата, перед нашим приходом йому вдалося поспати лише годину.
І хоча на думку Семенченка, робота депутата не знає вихідних, наше спілкування не можна назвати роботою. Це радше відверте, наскільки це можливо, спілкування, в ході якого депутат поділився власними висновками напередодні річниці початку АТО, висловив свою оцінку проведення мобілізації в Україні, розповів свої враження від перших місяців роботи в парламенті, і дав відповіді щодо власних обіцянок, які «Слово і Діло» фіксувало зі слів депутата раніше.
СіД: Пройшов уже майже рік від моменту, коли т.в.о. Президента України Олександр Турчинов оголосив початок АТО. Які головні висновки Ви зробили для себе особисто протягом відповідного періоду?
С.Семенченко: Головний висновок в тому, що це не Антитерористична операція. Це війна, яка буде продовжуватись до того моменту, поки одна із сторін не переможе. І виграш цей в першу чергу стосується незалежності, а після – створення нової держави.
СіД: Коли АТО лише починалось, величезна увага і сподівання були зосереджені на добровольчих батальйонах. Зараз, зі слів окремих представників добровольчого руху, проти добровольців йде компанія з дискредитації. Хто в цьому зацікавлений, на Вашу думку, і яка доля чекає добровольчий рух в Україні надалі?
С.Семенченко: Спочатку ця компанія велась в ЗМІ громадянами України, котрі мають відношення до ФСБ і бізнес-структур колишніх регіоналів. Сьогодні ми маємо всі підтвердження цьому. Надалі цей процес став уже не лише військовим, але й політичним. Відповідно, це стало не просто інформаційною компанією в рамках війни, а психологічною компанією, результатами якої стали користуватись наші політичні опоненти всередині країни.
В першу чергу, думаю, що зацікавлені у відповідних процесах керівники олігархічних фінансово-промислових груп. Крім того, так звані агенти впливу, котрі під виглядом патріотичних громадян України виконують чітко поставлені цілі, а також окремі чиновники, котрі прямо, можливо, в цьому не зацікавлені, але хочуть зберегти свої позиції у корупційній системі. Також зацікавлені ті військові кола, які хочуть уникнути відповідальності через воєнні злочини.
СіД: Чи існує наразі єдина стратегія протидії відповідній дискридитації у добровольчого руху?
С.Семенченко: Наразі чітко видно, що добровольчий рух не зміг сформуватися, як єдине ціле зі своїми лідерами. Серед причин цього є те, що окремі представники добровольчого руху вже інтегровані системою, інші просто намагаються самостійно добиватись результату.
СіД: «Як єдине ціле» – Ви маєте на увазі так званий паралельний Генштаб про який раніше йшлося?
С.Семенченко: Так званий паралельний штаб – це лише один із доказів того, що об'єднання так і не відбулося. Ця історія набула галасу в ЗМІ. Передбачався не паралельний штаб, а координаційний центр.
СіД: Зараз досить актуальне питання контрабанди на сході України. Чи змінилась ситуація з контрабандою в АТО після того, як цій темі, в тому числі і з Вашою допомогою, дали суспільного резонансу?
С.Семенченко: Починаючи з грудня минулого року ми чітко продемонстрували, що ми не готові миритись з таким станом справ і відразу ж після цього почалась компанія з дискредитації, в тому числі, і добровольчих батальйонів. Адже «Донбас» тоді перекрив доступ до контрабанди і незаконне транспортування в зоні АТО. Таку ж заборону наклала в області і адміністрація Луганської області.
Натомість в Донецькій області вона не була перекрита. Згадайте ситуацію з вбивством офіцера в Волновасі, яка й досі викликає багато запитань.
Наразі, щоб відповісти на запитання, хто покриває всі ці процеси, можна користуватись лише чутками. Для прикладу, особисто я можу сказати, що в Луганську область приїздили представники із Генеральної прокуратури, СБУ, міліції. В Донецькій області, замість того, щоб на весь світ заявити, що міжнародні організації не завозять туди гуманітарні грузи, немає контролю з відеокамерами, сама влада змирилась з тим, що українська «гуманітарка» туди не заходить. Натомість Рінат Ахметов виступає таким собі «добродетелем». Внаслідок цього формується політичний вплив і це явно не на користь України і її безпеки.
В цілому ж щодо контрабанди можу сказати, що були зустрічі з головою СБУ, його заступниками. Є домовленість про створення робочої групи. Однак в результаті всього цього я зрозумів лише одне, корупція в нашій країні – системне і фінансово забезпечене явище, убити яке можна лише за наявності політичної волі у всіх вище вказаних силових відомствах або ж їх керівників. Ми, як депутати, можемо впливати лише точково, оскільки виконавчої влади у нас немає.
СіД: Головним акцентом Вашого публічного позиціонування до виборів було прагнення змінювати елементи системи, тим самим допомагаючи як звичайним українцям, так і тим, хто безпосередньо захищає нашу державу в АТО. Чи задоволені результатами перших місяців роботи? Які зараз враження від неї?
С.Семенченко: Частково вдалося. Просто до моменту обрання, відверто скажу, я не розумів того політичного арсеналу, який я можу використовувати.
Я не розумів конфігурації і розподілу сил, того як будуть розвиватися події після виборів. Для того, щоб зрозуміти свої можливості, як потрібно діяти і відчути, що у тебе є хоча й незначні та все ж важелі впливу, мав пройти час. Наразі таке розуміння є, і я буду намагатись сповна ним користуватись задля впровадження змін.
СіД: «Словом і Ділом» зафікована ваша обіцянка внести на розгляд ВРУ постанову про створення слідчої комісії по Іловайську та комісії, що в цілому буде розслідувати військовії дії в зоні АТО. Який стан справ зараз?
С.Семенченко: З огляду на те, як розвиваються останні події щодо Іловайську, ми хочемо отримати рішення суду. Зараз військова прокуратура розслідує цю справу. Комісія ВРУ чітко зробила висновки. Перший полягає в тому, що в основі всього лежать системні помилки керівництва країни в організації оборони України. Другий, Адміністрація Президента і Генеральний штаб системно здійснювали супротив у розслідуваннях фактів трагедії під Ілловайськом.
СіД: Побутує думка, що окремі члени діючої коаліції виглядають більшими опозиціонерами аніж представники «Опозиційного блоку». Чому так? І чи не є це свідченням того, що коаліція доживає останні місяці своєї роботи?
С.Семенченко: Я згоден з народним депутатом Володимиром Парасюком, який свого часу сказав, що нинішній парламент складається зі старих і нових політиків, які прийшли туди як старі, але намагаються поводитися як нові. Є люди, що прийшли за квотами, а є ті, хто намагається щось змінити. Останніх, не більше 100 чоловік. Об'єднавшись, вони наразі можуть не давати проводити через парламент корупційні закони. Однак, їм поки не під силу зупинити всі кулуарні домовленості і повністю змінити систему.
Так, в коаліції і нашій фракції зокрема сьогодні є ті, хто вважає, що потрібно з неї виходити. Але ми в коаліції лише тому, що наразі військовий час і потрібно об'єднуватись, щоб витягнути країну з того стану, в якому вона є. І наша фракція визначила для себе функцію в коаліції так званого внутрішнього контролера та зосередилась на відродженні парламентаризму в Україні.
Разом з тим, якщо ми будемо бачити, що наші цілі й надалі будуть розходитися з коаліцією, ми будемо ставити питання про вихід. Але поки, шанси впливу на цю владу не вичерпані і тому ми будемо в коаліції.
СіД: Свого часу Ви також обіцяли, що зареєструєте закон, який прямо заборонятиме торгівлю з окупованими територіями. Чому лише окупованими? Як бути з тимчасово анексованими територіями України?
С.Семенченко: По-перше, окрім мене у цього законопроекту є ще ряд співавторів і ми наразі над ним працюємо. Для того, щоб він пройшов і набрав необхідну кількість голосів у парламенті, ми проводимо громадські слухання. Останні, для прикладу, пройшли в Лисичанську, де люди висловили підтримку основним його положенням. Схоже обговорення проводили в Києві, де думки розділились. Зараз готуємо схожий захід в Маріуполі та закінчуємо процес обговорення, і будемо вносити його у парламент. Головна його суть, надати право керівництву АТО призупиняти або зупиняти повністю торгівлю і доставку будь-яких вантажів на територію АТО. Але для нас принципово не просто зареєструвати законопроект, який би виражав нашу політичну позицію, а щоб він мав підтримку в суспільстві і був цьому суспільству корисним. За час роботи над цим законопроектом фракція «Об’єднання «Самопоміч»» змогла добитися прийняття закону про визначення територій Луганської і Донецької області окупованими. Тобто ми готуємо грунт для прийняття цього законопроекту. Оскільки ми розуміємо, що проти нього є сильне лоббі. І наше завдання сформувати суспільне лоббі «за».
СіД: Одним із ключових пунктів коаліційної угоди, під якою підписалась і Ваша фракція, є положення про розробку та прийняття нової редакції Стратегії національної безпеки та воєнної доктрини. Чи можете сказати, яка ситуація з розробкою відповідних документів?
С.Семенченко: Системної суспільної роботи депутатів різних фракцій над розробкою вище вказаних документів в комітеті наразі не ведеться. З огляду на це, а також зважаючи на той факт, що через комітет ми не завжди можемо в повній мірі реалізовувати й інші ініціативи, які потребує час, на недавньому засіданні фракції «Самопоміч» ми прийняли рішення створити робочу групу за участі депутатів від нашої фракції, представників громадськості, експертного середовища та вносити до залу подібного роду законопроекти від фракції. Безперечно, ми готові дискутувати щодо їхнього змісту і у випадку конструктивної та раціональної альтернативи голосувати за ті проекти законів, що будуть діяти максимально ефективно за діючих умов незалежно від того, кому належить їх авторство.
СіД: Як Ви оцінюєте мобілізацію, заплановані етапи якої уже пройшли і будуть проходити надалі? Наскільки таке поповнення ЗСУ ефективне з точки зору воєнної стратегії?
С.Семенченко: На жаль, я не можу говорити публічно всього того, що я думаю про мобілізацію в Україні, оскільки це може порушити режим секретності.
Можу сказати лише те, що мені незрозуміле в даній ситуації. По-перше, незрозуміла наявність 400-тисячної армії силових структур і наявність в зоні АТО біля 35 тис. чол. бойових частин, з яких в Дебальцево, також в Широкіно не могли знайти на передову більш бойових частин, ніж добровольчий батальйон, підготовлений вчорашніми призовниками, програмістами, економістами, які взяли в руки зброю.
По-друге, перш ніж збільшувати армію, на моє переконання, варто провести ревізію того, як ця армія функціонувала до цього. Останнім часом я дуже багато відвідую госпіталей, зустрічаюсь з громадянами і розумію, що попередні етапи мобілізації пройшли з величезною кількістю помилок. Крім того, на мою думку, сама мобілізація проходить не зовсім прозоро для суспільства. Для прикладу, окремі райони нашої країни (окремі райони Одеської області, окремі райони Чернівецької області) взагалі не можуть нікого забрати у військомати. Чому? Оскільки там живе населення, яке не завжди асоціює себе з Україною, має декілька паспортів... І це дуже небезпечна ситуація, яке ще дасть про себе знати. Крім того, беруть людей, які часто взагалі не готові служити. Відтак, звідси і виникають ситуації, коли люди ховаються, виїжають за кордон.
Тому, я наразі допрацьовую анонсований раніше законопроект щодо спеціального збору за відстрочку призову на військову службу. Але ми його розширили. І його головною ціллю буде зробити так, щоб не складалася ситуація, коли бідні воюють за багатих, або з допомогою такого собі збору із населення просто викачувалися б гроші. А для цього, як на мене, важливо в першу чергу розподілити всіх мобілізованих на категорії: ті, хто підуть на передову, хто нестиме альтернативну службу, хто буде в бойових частинах, хто готовий допомагати матеріально або за людину готове заплатити підприємство. Наразі ці моменти ще допрацьовуються в рамках законопроекту, але сподіваюсь що до наступної хвилі мобілізації нам вдасться зафіксувати їх законодавчо. Але, ще раз наголошу, головна мета відповідних змін – не стільки наповнення Бюджету, скільки корегування помилок минулих хвиль мобілізації. А Бюджет достатньо отримає, якщо ми перекриємо корупційні схеми. І, до речі, фракція «Самопоміч» на одному із своїх останніх засідань прийняла рішеняня, що буде підтримувати ініціативу створення спеціальної парламентської комісії щодо розслідування фактів корупційних діянь в уряді.
СіД: Останнім часом у ряді прифронтових областей (Дніпропетровська, Запорізька) відбувались кадрові зміни в керівництві. І в одному із власних постів після вибуху в Одесі, Ви пропонували залучити досвід дніпропетровської команди губернатору Палиці. Що Ви мали на увазі?
С.Семенченко: В Одесі справді значна частина правоохоронних органів та військових, яких не можна назвати патріотами України. Про це свідчить як оперативна інформація, так і розмови з представниками місцевих еліт. Тому, я й запропонував, щоб досвід з впровадження тих методів роботи, які були реалізовані в Дніпропетровську, передати Одесі. Адже Дніпропетровськ на початках теж не був повністю проукраїнським регіоном. Крім того, у них є хороший досвід щодо попередження терактів, залучення громадськості до співпраці, різних сфер бізнесу, і створення оборонних фондів. Адже те, що було побудовано в Дніпропетровській області ще півроку тому, наразі ще й досі відсутнє в Донецькій області. Я розумію, що досвід більш ефективніше передається з носіями політичної волі та все ж цей досвід продемонстрував свою ефективну дію у Дніпропетровську і розуміти його специфіку в Одесі та інших регіонах не було б зайвим. Це якщо серйозно. Що ж стосується мого посту, він був трохи жартівливим.
Що ж стосується в цілому оборони регіонів, то тут центральна влада і місцева еліта мають працювати спільно. Існують підрозділи територіальної оборони, які повинні формуватися згідно із закону «Про оборону». Ці люди повинні отримати можливість стріляти, проходити бойове злагодження. Як мінімум кілька разів побувати на місці, де вони будуть відбувати службу.
Як тільки закінчується особливий період, йде мобілізація або є загроза наступу ворога, вони повинні ставати на дорогах, брати під контроль важливі підприємства. Фактично робити те, що робить Нацгвардія. Лишень, у нас немає такої кількості бійців Нацгвардії. Для того, щоб ці люди були готові, потрібні гроші, яких в Бюджеті не передбачено.
У багатьох областях в цьому питанні, як на мене, йде взагалі саботаж. Оскільки на словах і папері розповідають, що все це є, а реально – немає. Бо списки, які сформовані, частенько навіть не перевірялись. І який сенс тоді у всіх цих формуваннях, до яких часто записують цілі підприємства, якщо вони розбіжуться при першому ж пострілі без злагодженості, без командира? Крім того, хто перевіряє рівень патріотизму у цих людей, що теж є важливим аспектом. А це вже робота і спецслужб і місцевих патріотів, які мають дивитись особові справи, входити в безпосередній контакт. Але це окреме питання.
Повертаючись до фінансового забезпечення відповідного процесу. Якщо в Бюджеті кошти на підготовку вище вказаних процесів не передбачені, то губернатори можуть створювати в областях спеціальні фонди і частково витрати на навчання і підготовку покривати. За попереднього керівництва Дніпропетровщини, я знаю, що була готовність здійснювати фінансування відповідного фонду в межах свого регіону. В багатьох інших областях, на жаль, такої готовності немає. Тому зараз, одним із пріорітетів діяльності нашого парламентського комітету буде організація парламентського і громадянського контролю за військовою організацією оборони держави.
СіД: І останнє запитання. Семене Ігоревичу, яких ще нових законодавчих ініціатив нам варто чекати від Вас найближчим часом, і над чим Ви працюєте зараз?
С.Семенченко: Найближчим часом я планую внести до ВРУ законопроект про військових капеланів, щоб узаконити їхню діяльність, зміни до закону України про мобілізацію, внести зміни до закону про розвідувальні органи і ряд інших. Адже в ході поїздок Україною у мене з'явився матеріал щодо ряду проблемних питань, які потрібно буде вирішити в тому числі з допомогою уточнення законодавства та його доопрацювання.
Розмову вів Євген Заїка, фото – Ельвіра Жуковська
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»