Чи потрібна українкам політика та бізнес?

Міністр соціальної політики Наталія Королевська нещодавно заявила про ініціювання запровадження механізму квотування представництва жінок в органах влади та в економіці. Це досить сміливий крок, зважаючи на те, що більшість попередніх обіцянок політиків щодо потреб жінок стосувалися хіба що зменшення пенсійного віку та поліпшення умов праці.

В системі «Слово і діло» зареєстровано 28 обіцянок стосовно забезпечення прав жінок. Наголошуємо, що всі вони належать політикам-чоловікам, і лише дві заяви було зроблено самою Наталією Королевською. Більше того, тільки вісім обіцянок передбачають зрівняння трудових прав жінок та чоловіків. Більшість із них належать представникам партії «УДАР», які йшли з відповідними лозунгами на минулорічні вибори, та продублювали відповідні заяви в своїх передвиборчих програмах.

Ще вісім обіцянок передбачають зменшення пенсійного віку для жінок, що стало гострою проблемою після запровадження нової пенсійної реформи та підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років. На тому питання трудових прав українських жінок в обіцянках високопосадовців завершуються.

Але, чи настільки важливо для української жінки введення обов’язкової квоти на представництво в парламенті чи комерційних структурах? Жінок в українській політиці, можливо, не так багато, однак яскравості їм не відбавляти. Та й бізнес-леді для нашої держави не рідкість. За весь час функціонування новообраної Верховної Ради від жінок-депутатів ми почули хіба що заяву про проведення «жіночого бунту». А де ж робота жіночого міжфракційного об’єднання "Рівні можливості"?

Між тим, лише 12 обіцянок українських політиків стосуються покращення жіночої  медицини, охорони здоров’я та проблем материнства під час виконання трудових обов’язків. Чомусь ніхто не задумується, що спершу для жінок потрібно врегулювати першочергові питання: хороша медицина, післяродова терапія, сімейні психотерапевти, підвищення аліментів, допомога одиноким жінкам, дитсадки та школи в межах досяжності, облаштування дитячих груп на підприємствах та в організаціях, зменшення злочинів на сексуальному підґрунті, протиборство домаганням на робочому місці та небажанню «тримати» в штаті вагітну жінку тощо. А пробитися в політику українська жінка й без будь-яких квот спроможна.