2 травня – річниця великої трагедії. У цей день в Одесі відбулися зіткнення між збройними сепаратистами і проукраїнськими активістами. В результаті, в розташованому на Куликовому полі Будинку профспілок, в якому перебували сотні людей, почалася пожежа, під час якої загинули 48 людей і більше 200 отримали поранення. Обставини смерті півсотні одеситів досі до кінця не з'ясовані, а винні – не покарані.
Що обіцяли?
«Я обіцяю, що чесне та неупереджене розслідування подій, які відбулися в Одесі 2 травня, будуть предметом моєї найпильнішої уваги», – заявив тоді ще кандидат у Президенти України Петро Порошенко, – «... серце розривалося від подій 2 травня. Я впевнений, перше – ми не повинні цього більше ніколи допустити. Першочергове завдання влади і майбутніх правоохоронних органів – безпека людей. Ми зробимо все, щоб у всій країні, і в Одесі зокрема, було жити безпечно. І люди зі зброєю підуть з вулиць, і провокатори підуть з вулиць. Більше не буде зрадників-міліціонерів», – обіцяв він. Менше з тим, далі створення слідчої комісії справа не пішла. А Одеса тим часом постійно здригається від терористичних актів.
Мабуть, створення міжнародної слідчої комісії з розслідування вбивств демонстрантів на Майдані та Одеській трагедії – єдина виконана обіцянка з цього приводу. Розслідувати події і покарати винних обіцяв багато хто: Сергій Ківалов у своїй передвиборчій програмі пообіцяв встановити і покарати винних у трагедії 2 травня в Одесі шляхом залучення до розслідування трагедії міжнародних правових і політичних структур та ратифікації Римського статуту. Стан виконання цієї обіцянки відомий – «в процесі» на невизначений строк.
Його соратник, інший екс-регіонал Юрій Бойко запевняв, що «Опозиційний блок» покарає винних і не дасть владі «замовчати» трагедію. Але крім використання теми в якості передвиборних аргументів, сприяння «Оппоблока» обмежилося кількома виступами та зустрічами, що не принесли дієвих результатів.
Притягнути до відповідальності винних у кривавих подіях обіцяв і колишній генеральний прокурор України Віталій Ярема. Але дотримати свого слова так і не зміг, а через 9 місяців і взагалі позбувся посади.
30 вересня 2014 року українці отримали надію дізнатися правду про трагічні події. Тоді міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що перші вироки у справі будуть винесені вже восени 2014 року. Але й ця обіцянка залишилася без виконання. Пізніше Аваков заявив, що правоохоронці свою частину роботи зробили і справи передані до суду, а от швидкість роботи української феміди глава МВС явно переоцінив.
Що в сухому залишку?
8 вересня 2014 року ТСК Верховної Ради України оприлюднила дані розслідування. У звіті зазначено, що 2 травня 2014 року, під час заворушень співробітники міліції не вжили належних заходів реагування для затримання осіб, які брали участь у сутичках і не втручалися в події, що відбувалися на центральних вулицях міста.
26 вересня 2014 завершено досудове розслідування. 3 листопада Генеральна прокуратура направила до суду обвинувальний акт стосовно трьох колишніх працівників ГУ МВС в Одеській області, які незаконно звільнили з-під варти підозрюваних у скоєнні масових заворушень.
27 листопада в ході підготовчого судового засідання судді Приморського райсуду продовжили термін утримання під вартою підозрюваних. Станом на 15 грудня 2014 Одеський обласний апеляційний суд знову не виніс рішення з приводу трагедії.
Станом на 28 квітня 2015 року в організації масових заворушень 2 травня 2014 в Одесі звинувачуються 22 людини. А Генпрокуратура направила до суду обвинувальний акт відносно одного звинуваченого в умисному вбивстві, який «озброївшись вогнепальною зброєю – мисливською рушницею, зарядженою патронами з картеччю, зробив кілька прицільних пострілів в напрямку групи людей ... і співробітників міліції. В результаті цього він заподіяв смерть одній людині та скоїв посягання на життя працівника правоохоронних органів із нанесенням йому тяжких тілесних ушкоджень», – повідомляє деталі ГПУ.
Результатів розслідування немає. Покараних – поки що – теж.
Анастасія Соснова, спеціально для «Слово і Діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»