Ще рівно про 7 регіонів України і, зокрема, обласних центрів в контексті майбутніх місцевих виборів не говорили волонтери «Слова і Діла». Раніше ми уже писали про міста Західної України, Півночі і Центру та про їхніх потенційних кандидатів на посади мерів, що можуть взяти участь у виборчих перегонах уже в жовтні цього року. Наразі ж пропонуємо вашій увазі сфокусуватися на Сході та Півдні України, а також заглибитись у «закулісні ігри» кандидатів у мери обласних центрів України, про які ми ще не писали.
Запоріжжя
У квітні цього року в Запоріжжі було опубліковано результати дослідження, що мало назву «Оцінка електоральної ситуації в місті Запоріжжя». Серед загального переліку запитань, на які пропонувалося відповісти городянам, було й питання про оцінку діяльності місцевої влади, а також те, як жителі оцінюють перспективи потенційних кандидатів, що можуть висунути свою кандидатуру на виборах.
Зокрема, за показником підтримки серед усіх названих кандидатів (а їх було 14), попри жорстку критику в суспільстві, перше місце все-одно посів чинний міський голова Олександр Сін – 14,2%. Друга сходинка за рівнем підтримки, згідно дослідження, дісталась екс-народному депутату України, депутату Запорізької обласної ради Сергію Кальцеву, третім за рівнем підтримки містян став попередник Сіна на посаді міського голови Євген Карташов. Разом з тим, слід відзначити, що, попри відповідні показники підтримки, в усіх трьох вищеназваних кандидатів також досить значний антирейтинг: 24,3% він склав у Олександра Сіна, 16% – у Сергія Кальцева та 13,1% – у Євгена Карташова.
Серед решти кандидатів, чиї прізвища були в анкетах та яких називають потенційними учасниками місцевих виборів, слід відзначити Наталію Завгородню, Олексія Бабуріна, Ірину Лех, Геннадія Рекалова, Валерія Зотова, Олександра Онищенка, Марка Марченка та інших. Разом з тим, серйозний кандидатський десант все ж залишає суттєві шанси й потенціал до перемоги чинному меру. І головною причиною такої ситуації є те, що справді сильних рейтингових конкурентів у Сіна поки немає. Але якщо вибори відбуватимуться у два тури, то лідерство Сіна може й похитнутись – у бік іншого кандидата, прізвище якого може виявитись абсолютно несподіваним.
Одним із них, за інформацією ЗМІ, міг би стати вже згаданий юний, але досить заможний та впливовий бізнесмен Марк Марченко зі сфери комп'ютерного програмування. Він зумів провести у Запоріжжі масштабний IT-форум, отримавши у відповідь обшуки та звинувачення в корупції. А зважаючи на те, як українці люблять ображених, не виключено, що це дійсно дасть йому шанси спробувати себе в ролі справжнього конкурента.
Дніпропетровськ
Після того, як із чиновницьких кабінетів Дніпропетровська виїхала команда Ігоря Коломойського, в пресі зменшилось число інформаційних повідомлень, присвячених цьому регіону. Але це не означає, що увага та інтереси головних політичних гравців полишили як Дніпропетровщину, так і сам обласний центр.
А враховуючи те, що нині в Дніпропетровську немає міського голови, а лише непублічна в. о. міського голови Галина Булавка, охочих посісти крісло градоначальника буде більш ніж достатньо.
Серед найбільш часто вживаних прізвищ зі списку можливих претендентів, лунають прізвища нардепа від «Опозиційного блоку» та екс-губернатора Дніпропетровщини Олександра Вілкула, заступника міського голови Івана Куліченка, заступника голови ОДА за Коломойського Святослава Олійника та народного депутата Андрія Павелка, який у фракції «БПП» курує регіон. Подейкують, ніби Куліченка може підтримати «БПП». Він у травні очолив новостворене депутатське об'єднання «За розвиток місцевого самоврядування», про що з трибуни парламенту оголосив глава ВРУ Володимир Гройсман. Однак його поява у виборчих перегонах може спровокувати участь ще одного вищезгадуваного кандидата – Святослава Олійника.
«Я чув, що попередній мер Іван Куліченко заявляє себе на цей пост. Для мене як жителя Дніпропетровська, а не представника ОДА, це буде поганим сигналом, тому що останні 15 років місто розвивалося всупереч міській владі, а не завдяки. У мене до Куліченка як до мера дуже негативне ставлення. Для мене його повернення на пост мера буде величезним розчаруванням. Це та причина, яка може мене простимулювати брати участь у виборах, щоб не допустити неподобства, яке було за його правління. Якщо він не братиме участь, то мені теж легко не брати участь. Є інші люди, хай вони будуть гідними керівниками», – підкреслив Святослав Олійник.
Натомість команда Коломойського, за різною інформацією, може зробити ставку на чинного заступника міського голови Дніпропетровська Анатолія Крупського.
Серед решти претендентів, які можуть спробувати власні сили на мерських перегонах, є місцевий підприємець і лідер Всеукраїнського громадського об'єднання «Громадянська сила» Загід Краснов, який останнім часом досить активно виступає у ЗМІ якраз щодо питань вирішення проблем міста, нардеп VII скликання Іван Ступак, Вадим Шабанов та голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод.
Спікер облради останнім часом почав все частіше з'являтися в місцевих ЗМІ. Цей факт експерти та журналсти пов'язують із відставкою Ігоря Коломойського. Так, Удод в своїх заявах орієнтується на соціальні теми, що дуже схожі на обіцянки Олександра Вілкула. До речі, багато хто вбачає какндидатуру Євгена Удода як проект Вілкула. Хоча, скоріш за все, голова облради піде на вибори як формально незалежний кандидат.
Що стосується екс-нардепа Івана Ступака, то він має підтримку у міській раді у вигляді депутатської групи «Соборність та честь». Базою для нього, найімовірніше, буде Бабушкінський район Дніпропетровська, де він у 2012 році отримав перемогу на парламентських виборах.
Чи буде в ході виборчої кампанії когось із вище перелічених кандидатів або будь-яких інших підтримувати партія «Укроп», яку збираються створювати ряд народних депутатів, яких асоціюють з Ігорем Коломойським, теж велике питання.
Миколаїв
Незважаючи на те, що чинний міський голова Миколаєва Юрій Гранатуров є вихідцем із політичної еліти часів Януковича, рівень його підтримки у місті, як показує соціологія, залишається найвищим. Зокрема, за результатами проведеного в обласному центрі опитування в період з 25 березня по 5 квітня, 38,8% миколаївців позитивно ставляться до мера міста.
Другу сходинку, але з дуже великим відставанням, посів депутат Миколаївської міської ради Олександр Жолобецький, дії якого позитивно оцінюють 24,8% жителів міста. Разом з тим, такі високі рейтинги підтримки не дають чинному міському голові «почивати на лаврах». Адже уже зараз в середовищі миколаївських експертів називають прізвища потенційних конкурентів Гранатурова, які можуть нав'язати йому боротьбу в ході майбутньої виборчої кампанії. А дехто – навіть спробувати забрати реальну перемогу. Серед тих, хто реально може перемогти Гранатурова, миколаївські ЗМІ називають Миколу Романчука. І хоча поки це прізвище частіше лунає серед можливих кандидатур, що можуть очолити область (замість чинного губернатора Мерікова), не виключено, що у випадку, якщо Меріков утримається у своєму кріслі, Романчук може зробити ставку на мерство.
З числа інших кандидатів, котрі реально можуть зважитися висунути власні кандидатури, також слід відзначити потенційних претендентів від «Об'єднання «Самопоміч» Олександра Сенкевича та Сергія Ісакова. Останній, до речі, має 6 позицію за рівнем підтримки миколаївців, згідно вищезгаданих результатів соціологічного опитування – 20,1%. Показник Олександра Сенкевича при цьому становить 7,1%.
Не виключає можливості власного висунення ще одна непересічна фігура у Миколаєві – голова ПАТ «Миколаївобленерго» Юрій Антощенко. Але за його словами, на вибори він сам готовий піти лише тоді, коли цього захочуть люди.
З числа інших учасників можливої мерської кампанії не варто також виключати й екс-губернатора Миколаївщини Миколу Круглова, як і нардепа від «Опозиційного блоку» Ігоря Дятлова та ще одного нардепа від депутатської групи «Відродження» Артема Іллюка.
Херсон
В ще одному південному місті – Херсоні – мерська боротьба може розгорітись як між старими опонентами, так і між нібито гравцями однієї команди. Яскравим свідченням цього може стати участь у майбутніх місцевих виборах чинного міського голови обласного центру Володимира Миколаєнка, який представляє ВО «Батьківщина» та його першого заступника Ігоря Пастуха («Народний фронт»). Ще в березні цього року градоначальник офіційно заявив, що висуне свою кандидатуру на чергових виборах. Щоправда, за інформацією місцевих ЗМІ, від Ігоря Пастуха поки що конкретних заяв не надходило. Слід відзначити, що обидва херсонські чиновники уже працюють над створенням власних іменних блоків.
Незрозумілим поки що залишається, на кого буде робити ставку в ході майбутньої виборчої кампанії й чинний губернатор Андрій Путілов. Нагадаємо, його батько, 70-річний «зубр» херсонської політики Станіслав Путілов брав участь у минулорічних травневих мерських перегонах, але програв.
Не виключено, що можуть спробувати власні сили у жовтневій мерській кампанії й інші конкуренти Миколаєнка – ті, що програли у 2014 році. Серед них – колишня виконувач обов'язків міського голови Херсона Зоя Бережна, депутат Херсонської міської ради Олексій Урсуленко, екс-кандидат в нардепи по 183 одномандатному виборчому округу Ігор Семенчев. Ще однією фігурою, чиє бажання взяти участь у майбутній мерській кампанії проглядається неозброєним оком, є В'ячеслав Яременко. Останній являється членом політради партії «Опозиційний блок».
Одеса
Перлина Чорного моря – Одеса – цьогоріч може бути чи не найчастіше згадуваною на загальнонаціональному інформаційному просторі. Причин цьому може бути дві. Перша – призначення губернатором Одещини одіозного екс-президента Грузії Михеіла Саакашвілі, сама поява якого в області змусила багатьох журналістів та експертів уважніше поглянути на ситуацію в регіоні та місті зокрема. З іншого боку, розгортання передвиборчих баталій в Одесі свідчить про те, що обласний центр може стати законодавцем ще одного тренду місцевих виборів 2015 року – регіональних партій.
Підтвердженням цьому є той факт, що дві основні фігури, яких називають ключовими претендентами на крісло мера – Геннадій Труханов та Едуард Гурвіц – активно розвивають чи працюють над розвитком власних політичних проектів. Перший трансформував свій громадський проект «Доверяй делам» у однойменну політичну партію, а другий, за інформацією ЗМІ, працює над створенням політичного блоку імені Едуарда Гурвіца. Сам екс-мер в коментарі журналістам повідомив, що така ідея розглядається ним, але практичних кроків він поки не робив.
Ще один кандидат у мери на минулих виборах та чинний нардеп від Одещини, який, можливо, спробує власні сили й на жовтневих місцевих перегонах – Геннадій Чекіта – теж має власний політичний проект «За справедливість».
Кандидатами другого ешелону на виборах в Одесі можуть стати Віталій Алайбов, В'ячеслав Азаров, Сергій Дубенко, Роман Виноградов, Сергій Хитрич, Андрій Кисловський, Григорій Гриншпун, Павло Кириленко та ряд інших політиків місцевого масштабу, проте говорити про їхні реальні шанси скласти конкуренцію Труханову чи Гурвіцу поки не доводиться.
Вінниця
Якщо оцінювати шанси можливих претендентів на крісло мера, то Вінниця є чи не найзагадковішим обласним центром. Адже поки намірів балотуватися чи хоча активного публічного позиціонування з перспективою кандидатства не прослідковується взагалі. Винятком можуть бути хіба що Юрій Іорданов, Володимир Воловодюк і Віктор Малиновський, які були помічені на нещодавніх публічних акціях у місті. Хоча говорити про їхні реальні перспективи на перемогу поки не варто. Відтак, це більше нагадує передвиборчі торги з метою отримання ласого шматка з посадами чи преференціями від майбутнього переможця виборів.
Не визначилися щодо того, кого підтримувати на наступних виборах, і молоді партії. Зокрема, як розповів нещодавно голова вінницької громадської організації «Самопоміч» Ігор Сеньків, якщо буде реальна людина, котра матиме шанс на перемогу, то партія виставить таку кандидатуру. Натомість технічних кандидатів, за його словами, щоб просто «засвітитися» вони не виставлятимуть.
Якщо ж говорити про тих, кого реально вже зараз можна називати потенційними кандидатами, то це безперечно чинний в. о. міського голови Вінниці Сергій Моргунов. Останній, згідно результатів «Слова і Діла», поки що запам'ятався значною кількістю обіцянок, левова частка яких залишається у процесі реалізації. Крім того, за інформацією з різних джерел, конкуренцію йому можуть скласти голова Вінницької обласної ради Сергій Свитка та головний редактор газети «33-й канал» і депутат Вінницької облради Анатолій Жучинський, але поки жодних публічних заяв з цього приводу вони не робили.
Хто знає, можливо, у Вінниці, як і в решті міст України, основна частина кандидатів, котрі ще не заявили про власні амбіції, перебуває в очікуванні правил гри, які має легітимізувати Верховна Рада. Хоча якщо анонсовані Президентом України зміни в законодавство про місцеві вибори щодо відкритих списків (і не тільки) все-таки справдяться, багатьом охочим у жовтні прийдеться. Адже за таких умов буде вже не достатньо партійного бренду: слід буде доводити власну конкурентноспроможність справами.
P. S. Найближчими днями очікуйте появу матеріалу щодо потенційних кандидатів в останньому місті, яке не розглядало напередодні місцевих виборів «Слово і Діло» – Ужгороді.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»