Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк анонсував початок будівництва LNG-терміналу для прийому скрапленого газу.
Відповідний контракт з українським «Нафтогазом» підписала американська компанія Frontera Resources Corporation, заявив за підсумками візиту в США Арсеній Яценюк, передає «Слово і Діло».
«Нафтогаз України» підписав відповідний меморандум з компанією Frontera: американська компанія почне будівництво LNG-терміналу і почне постачання природного газу в Україну через будівництво LNG-терміналу», – розповів прем'єр-міністр.
Зазначена компанія спеціалізується на розвідці і видобутку газу та нафти. Стратегія компанії спрямована на роботу у Східній Європі, зокрема, в країнах Чорноморського басейну.
Між тим, обіцянки побудувати такий необхідний Україні термінал для прийому скрапленого газу, метою якого стане диверсифікація поставок блакитного палива в країну, звучать уже не перший рік поспіль – і від різних урядів. У 2010 році тоді ще президент Янукович підписав відповідний указ, яким затвердив будівництво LNG-терміналу як пріоритетного національного проекту. Тоді ж Микола Азаров, який обіймав на той час посаду прем'єр-міністра, оголосив, що відповідне будівництво почнеться в 2011 році. Здійснювати його тоді взялася інша іноземна компанія – іспанська Socoin.
Але за фактом станом на кінець лютого 2012 року було розроблено лише тактико-технічне обґрунтування проекту, а за його реалізацію тоді так і не взялися. Кульмінацією проекту стало горезвісне підписання договору з «лижним інструктором», таким собі Хорді Бонвехі в листопаді 2012 року. Природно, що всі заяви Каськіва, котрий лобіював цю ініціативу про ключому частку державної власності в проекті й початок його роботи вже в 2016 році канули в небуття разом з цим скандалом.
Точно так само не судилося здійснитися планам Юрія Бойка, який очолював тоді Міненерго. Єдине, чого в цьому напрямку він домігся за весь час на посту міністра – початок будівництва в 2012 році газопроводу, який з'єднав би LNG-термінал з газотранспортною системою України.
Пізніше почалася нескінченна тяганина, яка не привела до жодних практичних результатів, крім взаємних звинувачень одних чиновників стосовно інших, які так само не змогли реалізувати задуманий масштабний проект. Йдеться, наприклад, про Едуарда Ставицького, який спочатку ініціював відкритий розгляд слідчою комісією провалу робіт по терміналу, а потім сам же не виконав власну обіцянку про визначення компанії, яка займатиметься будівництвом проекту. Палиці в колеса Ставицькому почали вставляти й турки – виявилося, український уряд не обумовив з Анкарою питання проходження танкерів зі скрапленим газом через Босфор.
Пізніше в уряді нібито знайшли іншого партнера для будівництва LNG-терміналу: в листопаді 2013 року угоду про створення Адріатичного газового коридору уряд Азарова мав підписати з урядом Хорватії. Однак європейські партнери, схоже, відчули неладне, бо невдовзі уряд Азарова канув у небуття разом з невиконаними обіцянками щодо LNG-терміналу.
Поки не може похвалитися особливими успіхами в будівництві терміналу скрапленого газу й постреволюційна влада. Реалізувати обіцянку попереднього Кабміну взявся у квітні 2014 року голова Держінвестпроекту Сергій Євтушенко, однак і йому європейські партнери, схоже, не повірили. Зрештою, однією з останніх зафіксованих обіцянок з цієї теми є заява Олескандра Турчинова, яку він зробив у серпні 2014 року в ранзі спікера Верховної Ради. На реалізацію проекту він відвів 3 роки.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»