Сьогодні рік з дня авіакатастрофи літака МН17 малайзійських авіаліній, збитого поблизу міста Торез у Донецькій області.
«Слово і Діло» вирішило провести дослідження, що ж за цей рік змінилося в ході розслідування, в покаранні винних, які обіцянки політиків у цій справі виконані, а які – ні.
Одразу ж після аварії, 17 липня 2014 року, Президент Петро Порошенко висловив упевненість, що всі винні понесуть відповідальність. 19 липня Президент запевнив, що не допустить перешкоджання у розслідуванні обставин аварії. Прем'єр Арсеній Яценюк через 10 днів після аварії також пообіцяв дослідити її причини, знайти винних та притягнути їх до відповідальності. Проте міжнародні експерти та місія ОБСЄ ще тривалий час не могли розпочати розслідування. Сепаратисти під різними приводами не пускали фахівців на місце падіння літака. Пізніше експертам все ж таки вдалось зібрати необхідні докази на місці катастрофи. 9 вересня 2014 року Рада безпеки Нідерландів опублікувала попередній звіт розслідування причин авіакатастрофи. За опублікованою інформацією, літак був технічно справний і розпався в повітрі «в результаті великої кількості об'єктів, які потрапили в нього ззовні». 13 листопада країни, які беруть участь у розслідуванні обставин катастрофи, домовилися продовжити розслідування на 9 місяців. Наразі розслідування й досі не завершено.
28 липня 2014 року голова Верховної Ради Олександр Турчинов запевнив, що за три дні парламент обов‘язково ратифікує питання щодо дозволу проведення гуманітарної місії на території України поліцейськими з Австралії. Сталося так, як він обіцяв. 31 липня Верховна Рада ухвалила проекти законів про ратифікацію Угоди між Україною та Королівством Нідерланди про Міжнародну місію захисту розслідування, а також Угоди між Україною та Австралією про направлення австралійського персоналу до України у зв’язку з падінням літака. Обидві угоди передбачають практичне залучення поліцейського, військового і цивільного персоналу нідерландської та австралійської сторін до розслідування причин авіаційної катастрофи. Чисельність Міжнародної місії захисту розслідування становить не більше ніж 700 озброєних осіб персоналу, включаючи до 250 озброєних осіб австралійського персоналу.
Спікер Володимир Гройсман та тодішній міністр оборони Валерій Гелетей пообіцяли, що у 20-кілометровій зоні поблизу місця катастрофи жодні бойові дії не проводитимуться. Так, власне, і було – що дало змогу експертам зібрати необхідні докази на місці аварії. Повний звіт щодо результатів розслідування обіцяно опубліковати за рік після дати авіакатастрофи.
Крім того, Валерій Гелетей також пообіцяв покарати терористів, винних у загибелі пасажирів літака. Але ця обіцянка залишилася невиконаною, оскільки 12 жовтня Гелетей залишив свою посаду.
У свою чергу, Гройсман 1 серпня обіцяв, що потяг, яким перевозили речі загиблих, протягом двох днів буде повернуто українській стороні. Потяг затримали терористи 25 липня. Станом на 3 серпня голова міжнародної пошукової місії Пітер-Яап Альберсберг заявив, що залізничний вагон з особистими речами жертв, як і раніше, знаходиться в районі Тореза. Вантаж потрапив до Харкова лише 16 жовтня 2014 року.
І, нарешті, найсвіжіша обіцянка, виконання якої багато хто очікує з нетерпінням. 12 червня 2015 року секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов заявив, що Росія відповідатиме перед міжнародним судом за знищення малайзійського Боїнга-777, внаслідок чого загинули цивільні громадяни. 14 липня 2015 року країни, які проводять незалежне кримінальне розслідування цієї справи, звернулися до Ради Безпеки ООН з проханням створити міжнародний кримінальний трибунал для притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні пов’язаних з цим інцидентом злочинів.
Росія ж, яка нібито не має жодного стосунку до цієї трагедії, активно виступає проти створення такого трибуналу. Збіг? Не думаю.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»