Рік по Іловайській трагедії. Що обіцяли та що виконали українські чиновники?

Читать на русском
Рік, що минув з моменту трагедії, так і не вніс ясності в те, хто винен і чому ці люди досі не покарані. Власне, це питання риторичне, однак чимало вітчизняних політиків не впустили нагоди «пропіаритися» на крові українських героїв.

Іловайська трагедія стала не першим, однак надзвичайно серйозним прорахунком українського військового керівництва в ході проведення антитерористичної операції. 18 серпня 2014 року сили АТО, серед яких були військовослужбовці, підрозділи Нацгвардії та бійці добровольчих батальйонів, увійшли до містечка Іловайськ, що на південному сході Донецької області. Тоді силам АТО вдалося взяти під контроль практично все місто, доки 23-24 серпня в регіон не були введені регулярні підрозділи російської армії. 28 серпня ворог замкнув оточення довкола Іловайського угруповання. 30 серпня, після оголошення сепаратистами «зеленого коридору» для добровільного виходу сил АТО з Іловайська, бойовики самопроголошеної ДНР разом із російськими військовими цинічно розстріляли колони українських військових, котрі організовано рушили з оточення.

Усвідомлення віроломності російського військового керівництва коштувало Україні надто дорого: лише за офіційними даними, в Іловайському котлі полягли 366 українських патріотів, тіла 156 з яких – досі не впізнані. Ще 158 бійців вважаються зниклими безвісти, сотні потрапили в полон. А найголовнішим політичним наслідком Іловайська стало підписання сторонами конфлікту Мінських угод, які, на жаль, не гарантували нашій країні миру, а навпаки – ще більше розв'язали руки сепаратистам.

Матіос: майже півтисячі бійців під Іловайськом загинули в один деньГоловний військовий прокурор України Анатолій Матіос заявив, що більшість українських жертв Іловайська датуються 29 серпня

Рік, що минув з моменту трагедії, так і не вніс ясності в те, хто винен і чому ці люди досі не покарані. Власне, це питання риторичне, однак чимало вітчизняних політиків не впустили нагоди «пропіаритися» на крові українських героїв.

Так, найбільше обіцянок по Іловайську роздав Семен Семенченко – екс-командир добровольчого батальйону «Добас», а тепер – народний депутат України. Саме «Донбас» зазнав найбільших втрат при виході з Іловайська – принаймні серед добровольчих угруповань. Однак єдиним досягненням Семенченка за увесь цей час є публікація матеріалів розслідування робочої групи парламентського комітету з питань оборони. Однак попри цілковиту переконаність комбата у провині керівництва Генштабу, на більше Семенченко поки не спромігся: не створив слідчу комісію ВР для розслідування військових злочинів і не домігся відставки командування Генштабу. Зате минулого тижня нардеп заявив, що звертатиметься до держави за статусом потерпілого в Іловайську. Це, за його словами, відкриє йому доступ до секретних документів, що стосуються трагедії.

Ініціювати створення комісї, що дозволила б розібратися в причинах Іловайської трагедії, обіцяв свого часу й інший нардеп – командир батальйону особливого призначення «Дніпро-1» Юрій Береза. Однак далі заяв справа не пішла, і поки що обіцянка Берези все ще чекає на виконання. До слова, створення відповідної парламентської комісії анонсував на початку року (після оточення й чергового «організованого виходу» українських військових у Дебальцевому) народний депутат Олег Осуховський. Однак робота відповідної депутатської групи так і не зазнала успіху. Як заявив тоді Семен Семенченко, через саботаж Генштабу.

Очевидно, передбачивши такий перебіг подій, голова парламентського комітету з питань нацбезпеки і оборони Сергій Пашинський заявив наприкінці лютого, що не дозволить комітету «перетворитися на PR-агентство». Схоже, що виконати цю обіцянку Пашинському не вдалося, як і зобов'язання домоглтися кадрових висновків за результатами Дебальцевської трагедії.

З огляду на зазначене вище, досить абстрактними виглядають обіцянки Президента Петра Порошенка провести розслідування причин загибелі військових під Іловайськом та віце-спікера парламенту Андрія Парубія – покарати винних у обстрілі українських батальйонів під Іловайськом. Враховуючи банальну нездатність українських можновладців зібрати повну й обє'ктивну інформацію про перебіг подій під Іловайськом, про реалістичність цих обіцянок говорити, на жаль, не доводиться.

Тож тепер на порядку денному вітчизняних можновладців має бути принаймні реалізація обіцянок щодо звільнення з полону українських патріотів (дехто з них перебуває в руках сепаратистів ось уже рік!) та виконання соціальних зобов'язань перед тими, хто прошов пекло під назвою «Іловайський котел».

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: