Обіцяти підвищення заробітних плат, покращення умов роботи й ефективності управління працівникам бюджетної сфери і, зокрема, лікарям – добра традиція кожної нової влади в Україні. Не стали винятком і представники нинішнього уряду та депутатського корпусу.
У день професійного свята лікарів система народного контролю «Слово і Діло» вирішила нагадати українським чиновникам про їхні обіцянки представникам однієї з найважливіших професій суспільства.
Зарплата лікарям та вчителям – справжня притча во язицех ураїнської політики: підвищити її кожного нового політичного сезону не обіцяє хіба що лінивий. Так, у ході реформування системи охорони здоров'я нинішній очільник МОЗу Олександр Квіташвілі пообіцяв змінити систему оплати праці лікарів. Зокрема, як пропонує міністр, медпрацівники мають отримувати зарплату, еквівалентну обсягу наданих послуг. Оскільки реформування медичної галузі пробуксовує через протистояння Квіташвілі з профільним комітетом у парламенті, то обіцянка поки що має статус «в процесі».
Втім, відсутність політичної волі змінювати на краще життя лікарів неодноразово демонстрували не лише у Верховній Раді, але й у самому МОЗі. Наприклад, попередник Квіташвілі Олег Мусій обіцянку про те, що зарплати медичним працівникам зменшувати не будуть, провалив. Зокрема, як зафіксувало у вересні 2014 року «Слово і Діло», через скорочення видатків на соціальну сферу українським лікарям де-факто зменшили зарплату, скорочуючи кількість ставок та відправляючи їх у вимушені відпустки за власний рахунок.
Збільшити зарплати лікарям обіцяли й низка депутатів. Зокрема, на звичній для себе темі наприкінці серпня вкотре проспекулювала депутат від «Опозиційного блоку» Наталя Королевська, те ж саме зробив напередодні парламентських виборів представник Харкова від «Народного фронту» Олександр Кірш. Ну а інший «опоблоківець», нардеп Костянтин Павлов взагалі включив у свою передвиборчу програму 100-відсоткову надбавку за престижність педагогічної та лікарської праці.
Втім, не лише зарплатними обіцянками живе українська медична сфера. У світлі зміни системи охорони здоров'я все актуальнішим стає питання створення та збереження робочих місць. Тут традиції «золотих гір» також тягнуться шлейфом ще від попередньої влади. Наприклад, невиконана обіцянка екс-міністра охорони здоров'я Раїси Богатирьової про те, що жодна лікарня не буде закрита, за реалістичністю мало чим відрізняється від заяви нинішнього міністра Олександра Квіташвілі про те, що МОЗ не скорочуватиме кількість лікарів. До речі, можливо, теперішній очільник міністерства формально свого слова й дотримає – шляхом зменшення кількості ставок персоналу , що вже працює. Тобто кількість персоналу може й не змінитися, а от зарплатний фонд – скоротиться...
А от хто свого слова перед медиками дотримав, то це міністр інфраструктури Андрій Пивоварський. 13 лютого він пообіцяв, що перепрофілювання залізничних лікарів не буде, а відомчі лікарні працюватимуть, як і раніше. Наразі транспортний міністр своєї обіцянки не порушив.
Іншими важливими обіцянками, з якими не впоралися українстькі урядовці, стали зміни в управлінні галуззю. Екс-міністр охорони здоров'я Олег Мусій реалізувати це зобов'язання не встиг, а його наступник Квіташвілі хоч і мав достатньо часу, але відповідні пропозиції не те що не реалізував, але й навіть не виніс на розгляд експертів, незважаючи на те, що пообіцяв це зробити ще наприкінці 2014 року.
«Слово і Діло» й надалі відстежуватиме ситуацію в галузі через призму обіцянок вітчизняних чиновників та сподіватиметься, що з часом українським медикам не доведеться дотримуватися клятви Гіпократа всупереч діям влади, а не завдяки.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»