Коли краще починати путч – у п'ятничний прайм-тайм або під ранок понеділка? В Туреччині надали перевагу першому. Насамперед варто нейтралізувати уряд і взяти під контроль стратегічні об'єкти або стамбульські мости через Босфор (в годину пік)? У Туреччині надали перевагу другому. А тепер додамо до цього ЗМІ, Інтернет та соцмережі, що майже безперебійно працювали, й у результаті вийде найдивніший із п'яти турецьких військових переворотів.
Почну з головних наслідків «путчу»: заарештовано близько 3 тисяч військових і стільки ж нелояльних до влади суддівських працівників. Тепер будь-якого інакомислячого можна зарахувати до організаторів або учасників перевороту й розправлятися з ним у найжорстокіший спосіб. Але найголовніше: народ неймовірно солідаризувався навколо президента й на його заклик вийшов на вулиці – танки і збройних військових виганяли беззбройні люди. Тепер працюватиме формула «виборець Ердогана = рятівник країни» і навпаки. Прихильники Ердогана тепер цілком обґрунтовано вважають, що саме вони – народ – перемогли кривавих заколотників. Героїзація електорату – нове слово в сучасній політиці. Думаю, тепер Ердоган без проблем отримає абсолютну більшість у парламенті (під час двох останніх виборів його партії з цим не щастило).
Свято демократії
Опозиційні сили – всі до єдиної – не мали іншого виходу, крім як заявити про підтримку легітимної влади. Журналісти й ліберали, що традиційно критично ставляться до Реджепа Таїпа Ердогана, змушені були не стільки стати на його бік, скільки виступити проти змовників (але і то хліб, як то кажуть). Президент країни тепер має карт-бланш на будь-які політичні дії. Це ж треба, який вдалий переворот... для глави держави. Інакомислення обезголовлене. І все це Ердоган назвав святом демократії.
Так, історично армія в Туреччині виконувала роль гаранта основ державності – зокрема, світського устрою суспільного життя. Але на догоду Європі це положення з основного закону країни виключили. Ердоган же послаблював армію (точніше, її вплив на внутрішню політику) цілеспрямовано й системно. Чи погано це? Хто скаже, що погано, – той не демократ, бо в цивілізованих країнах військові не мають жодних інших функцій, окрім забезпечення суверенітету держави та безпеки від зовнішніх загроз, у внутрішню політику вони не втручаються. На зміну військовій жандармерії прийшла створена Ердоганом і лояльна до нього поліція, яка зіграла важливу роль у нейтралізації путчу й путчистів. 5-6 років тому пройшли наймасовіші арешти турецького генералітету під приводом викриття підготовки змови (під дивною назвою «Кувалда»). Автор цих рядків мав можливість особисто висвітлювати тодішні гучні процеси. Ось тоді турецькі опозиційні політики й заявили, що Ердоган зламав армії хребет. Невже за цей час виріс новий?
Операція «провокація»
Не люблю конспірологію, але занадто вже багато дуже дивних моментів у цьому перевороті (частина з них вже перерахована на початку статті). Всі попередні перевороти досягали своїх цілей, навіть «оксамитовий» переворот 1997 року, коли військові ввічливо, але переконливо попросили піти у відставку прем'єр-міністра Неджметтіна Ербакана, заборонивши йому політичну діяльність. Цей політик, який пішов із життя 5 років тому, був засновником «політичного ісламу» і наставником нинішнього президента Реджепа Таїпа Ердогана. Тобто здійснювати військові перевороти в Туреччині вміють. А тут виявляється, що Ердогану про підготовку перевороту доповіли за кілька годин, в руки поліції потрапили списки змовників та їхнє листування у WhatsApp... Думаю, що це не зовсім інсценування перевороту. Радше це була провокація «засланих козачків» у керівництві путчистів із метою виявити тих, хто готовий піти на переворот (провокаторів звільнять від відповідальності нібито за сприяння у викритті заколотників). Виявили всіх, і не лише в армії. А й справді: провокація хабара, наприклад, це цілком легально в Європі, так чому б не здійснити провокацію перевороту?
У Туреччині можуть повернути смертну каруПісля спроби військового перевороту турецька влада вирішила обговорити необхідність повернення смертної кари.
Цей кривавий спектакль на переворот схожий лише за найбільш формальними ознаками. До речі, багато заарештованих за участь у заколоті солдатів кажуть тепер, що думали, що їх підняли за навчальною тривогою... А хто був на чолі змови? Без 5 хвилин пенсіонер, колишній командувач ВПС Акин Озтюрк у компанії з п'ятьма генералами (одного вбили під ранок суботи) та трьома десятками полковників. На вулиці Анкари й Стамбула вони вивели всього-навсього декілька підрозділів, у повітря підняли лише кілька вертольотів (один з яких, бомбив ПОРОЖНІЙ парламент серед ночі, був збитий військовим винищувачем). Готель у Мармарисі, де відпочивав Ердоган, постраждав від декількох вибухів вже ПІСЛЯ того, як президент його залишив. Військові, що перекрили для чогось на кілька годин стамбульські мости, незабаром почали здаватися. І все це відбувалося в прямому ефірі відразу декількох каналів (як телевізійнику мені надзвичайно цікаво дізнатися рейтинги цього ТВ-шоу)!
Смартфони й мінарети проти танків
Влада Туреччини жорстко припиняла масові протести в країні в останні роки (здебільшого в Стамбулі). Серед інших заходів – відключення соцмереж, інтернету, мобільного зв'язку. Тепер же саме через соцмережі, інтернет, ЗМІ та масові СМС-розсилки влада закликала населення на свій захист. Ердоган особисто у відеозверненні через телеканал CNN-Türk закликав людей вийти на вулиці. Чому «путчисти» не здогадались обрубати владі ці канали комунікації? Але одночасно з ультрасучасними методами людей мобілізували й найдавнішими – закликами з мінаретів (це як у нас людей на Майдан скликали дзвони Михайлівского Золотоверхого собору). З огляду на те, що симпатики Ердогана – люди релігійні – на ці заклики вони не могли й не відгукнутися. Проти путчистів насправді повстав народ. Озброєна до зубів поліція від беззбройних людей «приймала» військових, що здалися добровільно або були захоплені силою. Саме люди оточували й нейтралізували танки, багато хто – ціною власного життя. Не думаю, що поліція випадково пішла на другий план, давши народу можливість здійснити подвиг. Втім, жертв серед поліцейських також чимало, як і серед військових (багатьох люди просто лінчували).
У Німеччині прокоментували спробу держперевороту в ТуреччиніЗа словами глави МЗС Німеччини, невдалий переворот у Туреччині може посприяти подоланню напруженості в країні.
Європа традиційно «стурбована», цього разу – ситуацією в Туреччині. Насправді ж світові лідери зараз гадають: наскільки сильно Анкара тепер ізолюється від Заходу. По-перше, тому, що самі ж європейці своїм лицемірним ставленням до Туреччини протягом багатьох років змушували народ країни забути про свою європейську мрію. Зате тут посилилися тенденції до національної самоідентифікації. Однією з традиційних цінностей Туреччини був іслам, але саме за це – за віросповідання! – «демократична» та «віротерпима» Європа не захотіла приймати турків до свого співтовариства. Великий друг Путіна, колишній президент Франції Ніколя Саркозі заявив про це прямо. Така образа лише посилила ісламістські тенденції в Туреччині. А канцлер ФРН Ангела Меркель, кажуть, зробила непрощенну помилку – відмовила Ердогану в можливості полетіти в ніч путчу в Німеччину. Упевнений, що її Ердоган також перевіряв, не маючи наміру насправді бігти від опереткового путчу. І як результат «перевірки» Анкара закрила для НАТО військово-повітряну базу Інджірлік. З 1952 року країна була членом Альянсу, прикриваючи від СРСР південні тили цивілізованого світу і ось вона – вдячність. Думаю, в політичному сенсі ми скоро Туреччину не впізнаємо. Але також очевидно, що сфер бізнесу й туризму прийдешні зміни не торкнуться.
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»