Віктор Янукович і Петро Порошенко – політики діаметрально протилежних формацій. Перший – з’явився в політиці за покликом і за підтримки міцної команди, виступав за позаблоковість і ніколи не створював ілюзію самостійності в ухваленні державних рішень. Другий прийшов до влади на хвилі постреволюційного піднесення, без стабільної команди (за винятком тих людей, з якими його пов’язують давні бізнес-зв’язки) і одразу проголосив чіткий прозахідний курс України.
Попередній нарис із серії про 25 ключових обіцянок часів української незалежності, був присвячений діяльності третього президента України – Віктора Ющенка. У заключній статті циклу я спробую навести найважливіші спільні та відмінні пункти програм обох глав держави і головне – проаналізувати те, як вони виконують обіцяне. Звісно, у випадку з Віктором Януковичем усі крапки над «і» можна було розставити в момент перетину «легітимним» українсько-російського кордону в напрямку Ростова-на-Дону. Щодо Петра Порошенка – підсумки його роботи об’єктивно й повноцінно можна буде підбити лише по завершенню його каденції. Проте окремі пункти програми чинний Президент уже встиг виконати, деякі – провалити, тож, спираючись на аналітику «Слова і Діла», наразі вже можна дати проміжну оцінку його роботі.
Краще, ніж попередники
Класична риса політичних програм політиків усіх без винятку рівнів в останні роки – звинувачувати в усіх бідах попередню владу. Особливо гіперболізованого вигляду вона набула в програмі кандидата, а згодом – четвертого (на щастя, вже позбавленого цього статусу) президента України Віктора Януковича. Легендарні азаровські «папєрєднікі», судячи з програми Януковича, «довели країну до банкрутства, політичної та економічної руїни, принесли в жертву своїм особистим амбіціям майбутнє України, добробут її громадян».
Росія прискорює процес розгляду боргу України в $3 млрдРосія подала до Високого суду Лондона клопотання прискорити винесення рішення за позовом про невиконання Україною зобов'язань щодо так званого «боргу Януковича» в розмірі $3 млрд за єврооблігаціями.
Так, справді, «помаранчева» команда таки дійсно зрадила довіру українців та вкотре довела споконвічну істину про те, що де два українці – там три гетьмани (чи гетьманші?). Натомість Янукович пообіцяв привести з собою «команду висококласних фахівців, які без зайвої політичної метушні та гучних заяв досягають поставлених цілей, отримують позитивний результат». Три роки потому людина, що декларувала це, втекла з України, вивізши із собою мільярди й залишивши країну з купою боргів і на порозі військового стану...
Власне кажучи, те ж саме на адресу попередника говорить у своїй передвиборчій програмі й Петро Порошенко – правда, куди більш дипломатично. «У народу увірвався терпець. На площі і вулиці вийшли люди, які не хочуть і далі так жити, як жили досі», – зазначив він навесні 2014 року. І, погодьтесь, був недалекий від істини. Щоправда, сьогодні Порошенко ризикує повторити долю Віктора Ющенка й тим самим привести до влади нового Януковича. Сподіваємось, у нього вистачить мудрості вивчити помилки попередників.
Президентські повноваження
Ідучи в президенти, Віктор Янукович у своїй програмі пообіцяв забезпечити «вдосконалення механізмів державної влади, зміцнення засад парламентаризму». Тоді як, ставши главою держави, повернув Конституцію зразка 1996 року, вдруге зробивши Україну президентсько-парламентською республікою. Жирною крапкою у виконанні цієї обіцянки стали так звані «диктаторські закони» від 16 січня 2014 року.
Петро Порошенко ж у своїй програмі зазначив, що не претендуватиме на повноваження більші, ніж ті, на які він буде обраний. З моменту набуття Порошенком статусу Президента України зміни до Конституції в частині президентських повноважень не вносились. Перед цим, 21 лютого 2014 року, Верховна Рада повернула чинність Основного Закону в редакції від 8 грудня 2004 року, що передбачає парламентсько-президентську форму правління. Правда, про обіцянку першочергово внести у Верховну Раду законопроект про парламентську опозицію Порошенко таки забув (чи не схотів згадувати), забезпечивши таким чином широку свободу дій своїй фракції.
Добробут населення
Балотуючись у президенти, Віктор Янукович обіцяв, що протягом 10 років Україна увійде до топ-20 найбільш економічно розвинених країн світу. Це не дивина, оскільки підняття країни в різноманітних світових економічних рейтингах – одна з улюблених обіцянок вітчизняних політиків найвищого рівня. Проте Янукович з упевненістю говорить про «покращення вже сьогодні»: «Починаючи з 2010 року, гарантую щорічне зростання ВВП, збільшення частки інноваційно активних підприємств, збільшення прямих іноземних інвестицій в Україну до 50 млрд дол. США у 2014 році. Стійке економічне зростання сприятиме підвищенню рівня зайнятості населення, зростанню заробітної плати, забезпеченню цінової та валютно-курсової стабільності».
А тепер по пунктах. Динаміка зміни ВВП в роки президенства Януковича справді весь час була позитивною, економіка демонструвала повільне, але стабільне зростання. У 2013 році обсяг зовнішніх інвестицій в Україну склав усього 2,86 млрд дол. У 2009 році рівень безробіття в Україні складав 9,6%, у 2013-му він скоротився до 7,7% працездатного населення країни. Мінімальна заробітна плата за цей період зросла майже вдвічі, проте цей показник дещо нівелювався інфляцією. Нестабільними були й ціни на продукти та товари першої необхідності.
Майбутній п’ятий Президент України у своїй передвиборчій програмі «золотих гір» не обіцяє. Натомість він пише: «Усі політичні програми, які ви досі читали, були про манну небесну, але вона так і не випала. Звичайно, я за збільшення зарплат, пенсій і стипендій. За збереження і примноження всіх соціальних виплат, передбачених чинним законодавством… На все це витрачатимемо гроші, щойно ми їх отримаємо, збудувавши нову економіку». Таким чином Порошенко завчасно відхрестився від майбутніх провалів у соціальній політиці держави. Не підкопаєшся.
Податкова реформа
Поліпшення умов ведення бізнесу – також одна з найпопулярніших обіцянок українських політиків. Віктор Янукович свою програмну обіцянку про запровадження нового Податкового кодексу виконав, підписавши документ у грудні 2010 року. От тільки ухвалення його спричинило «Податковий майдан» – таку собі репетицію Євромайдану, учасники якої вимагали ветувати «кодекс Азарова-Тігіпка» та захистити підприємництво від нових жорстких вимог, що так дисонували з лозунгами політичної програми Януковича. Разом з тим, обіцяні податкові канікули для малого бізнесу четвертий президент таки ввів. Натомість зниження ПДВ до 17%, як і зниження податку на прибуток до 19% у 2011 році так і не відбулось.
Петро Порошенко у своїй програмі конкретних цифр не називає, проте обіцяє прибрати «корупційний податок» на економіку: скоротити кількість податків, зменшити їхні ставки та перекрити офшори. З першим новообраний Президент в цілому впорався, 31 грудня 2014 року підписавши проект закону №1578 про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи), яким передбачено скорочення кількості податків та зборів з 22 до 9. А от з другим у Порошенка не склалося: спочатку в червні 2015-го глава СБУ Валентин Наливайченко оприлюднив список фірм, через які з країни виводиться найбільше коштів, а потім і навколо самого Порошенка і його корпорації Roshen вибухнув офшорний скандал. І хоча зрештою Президенту вдалося сяк-так виправдатися, суспільний інтерес навколо цієї теми змусив його дати ще одну обіцянку – унеможливити використання офшорних рахунків в Україні. Правда, поки що вона має статус «у процесі виконання».
Збройні сили
Останній, проте, як бачимо, чи не найважливіший пункт – забезпечення армії. На жаль, більше 22 років українські Збройні сили не лише не розвивались, але й демонстрували стабільний регрес, безпосереднім наслідком чого стала анексія Криму та захоплення проросійськими бандитами частини території Донбасу. Віктор Янукович, ідучи на посаду президента, декларував у своїй програмі перехід на контрактну армію з 2011 року, переозброєння ЗСУ, забезпечення житлом офіцерів (при чому молоді офіцери, за задумом Януковича, мали б ставати власниками нових квартир уже протягом першого року служби). Що ж отримали військові натомість? Повний перехід на контрактну армію не здійснений і по сьогодні, станом на 2011 рік кількість безквартирних офіцерів ВСУ в порівнянні з 2009 роком зросла на 2,9 тис. чоловік, а виплати на забезпечення військових житлом у тому ж таки 2011-му склали всього 27% від необхідної суми.
Порошенко, який балотувався в президенти уже після початку російської агресії, не міг не визнати важливість реального, а не декларативного реформування армії. «Планую істотне, в рази і порядки збільшення витрат на відновлення, модернізацію і посилення Збройних сил та інших структур, від яких залежить захист від зовнішньої агресії… Зміцнення обороноздатності країни має стати загальнонаціональною справою, ділом всіх та кожного», – зазначив у своїй програмі кандидат Порошенко. І, ставши Президентом, без сумніву, не відхилявся від цього курсу. Так, звичайно, були у нього популістичні обіцянки про 1000 гривень бойових чи негайне завершення АТО, але десятки виконаних обіцянок щодо збільшення фінансування ЗСУ, активізації переходу на контрактну армію, переозброєння, модернізацію й покращення забезпечення силовиків уже зараз не залишають сумнівів у тому, що Порошенко, попри всю критику, увійде в історію як перший президент незалежної України, котрий запустив реальні зміни у сфері національної безпеки й оборони.
Тому фраза, сказана сьогодні під час урочистого параду самим Главою держави, «товариш москаль, на Україну жартів не скаль» – це вже не просто слова, а привід задуматися для наших східних сусідів.
Аліна Костюченко, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»