«Никита, нельзя!», – час від часу вигукував сивочолий дядько. Очевидно – дід малюка, якого він «дбайливо» вигулював на Облоні. Оце «ніззя!» в’їлося в свідомість кожного, хто жив в СРСР.
Коли постійно б’ють по руках/вухах/ногах/голові, природньо виникає питання: «А що можна?».
Виявляється в українських реаліях на 26-му році незалежності працює машина ще радянської дозвільної системи. Це вона каже «нізззя!» завжди й усюди.
Я невтомно повторюю, що в нас після Революції Гідності був неймовірний шанс (і лишається, щоправда, все більш примарним, досі) – створити державу можливостей. Менше дозволів – більше справ.
Тепер давайте пригадаємо, що нам обіцяли ті, кого ми обирали до Верховної Ради. На 99,9% переконаний, що кожен із читачів обмежиться стандартним популістським набором: «підвищити рівень життя», «зменшити податки», «армія буде професійною» тощо.
В ЄС прокоментували проблему з е-декларуваннямУ посольстві ЄС в Україні відреагували на збій у роботі системи електронного декларування та закликали вирішити проблему.
На популістських гаслах та обіцянках стають не країною можливостей, а країною глибоко корупційною.
«Так от же ж, у нас тут цілий сонм затятих борців із корупцією!», – скажете ви. Так, це вийшло в тренд із перспективою на майбутні вибори. І цей тренд – також чистої води популізм. Позаяк боротьба з корупцією – це боротьба з наслідками. А відтак, на тлі однієї корупції, тільки не смійтеся, виросте корупційна схема з боротьби з іншою. Бо боротьба з корупцією, знаєте, справа не з дешевих. :)
Власне, це нам показав скандальний подвійний запуск е-декларування.
Я не «розслідувач», але, склавши докупи «2 і 2», я отримав просте «4». Виявилося, що «рильце в пушку» не лише в держаних чиновників, а й у завзятих громадських діячів, пов’язаних із певними галузями IT-індустрії. Мало того, дехто все це накрив «мокрим рядном» безвізового режиму.
Тож, усі вистави про боротьбу з корупцією й міряння повноваженнями поміж різноманітними новоутвореними та старими державними органами, які мали б її нарешті подолати, – це наслідок. Сумний наслідок. А ліквідувати треба першопричину.
Попри обіцянки Авакова та Деканоїдзе, Кривоозерський райвідділ не оновився повністюРайвідділ у Кривому Озері не буде повністю оновлений, як обіцяли очільники МВС та Нацполіції.
І тут я знов заведу пісню про «зя» і «нізззя». В цьому – корінь корупції. Якщо в державі стане менше дозволів на будь-що, якщо держава якнайменше втручатиметься в ініціативу громадян і якнайменше видаватиме дозволів – тим ліпше. І у нас перед очима просто розчиниться той чиновник, який або «зя», або «нізззя». Бо це базис корупційної складової: якщо «нізззя», але дуже хочеться й підмастити хабарем, то все «зя!». «Зя» – що хоч!
І нехай нас потім не дивують Лощинівки, Криві Озера, матюкливі та агресивні «мажори» в Миколаєві тощо. Це все події останніх тижнів і ланцюжок, який веде нас до дозвільної системи держави. Хочеш чи не хочеш.
Тому що не в поліції лише річ, а в тому, на якому ґрунті бездіяльності місцевої влади все це росте. Бо то не влада, а «місцевий олігархат». Який крутить законом і людськими долями, як хоче, сидячи на природних ресурсах держави. Чому? Бо вони вирішують, що дозволити, а що – ні.
Як не прикро, але наразі нема жодної політичної сили, яка обіцяє саме створювати можливості для мене як громадянина й усувати абсолютно нелюдську систему дозволів – як радянський тяжкий спадок, я не бачу й не чую.
Роман Скрипін, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»