Вже наступного тижня в Берліні може відбутися чергова зустріч глав чотирьох держав у рамках «нормандського формату» з урегулюванню конфлікту на сході України. Останній контакт на такому рівні відбувся восени минулого року. Всі учасники перемовин попередньо заявили про підготовку до такої зустрічі, хоча заяви з боку російської та української сторін пролунали в досить стриманому тоні. Вочевидь, чергові перемовини з дипломатичного погляду більше потрібні лідерам Франції та Німеччини, які останнім часом намагаються відчайдушно знайти спосіб мирного врегулювання конфлікту на Донбасі.
Наразі жодна зі сторін конфлікту не покладає високих надій на те, що в нинішньому форматі перемовин вдасться досягти компромісної позиції. Ані в Кремлі, ані на Печерських пагорбах не бажають поступатися послідовністю виконання пунктів Мінських угод. Головна інтрига майбутньої зустрічі полягатиме в тому, наскільки позиція російської сторони вплине саме на лідерів ФРН та Франції.
Європейська безпорадність?
Ще в серпні цього року, після інциденту на адміністративному кордоні з анексованим Кримом, Росія повідомила, що вважає свою подальшу участь у «нормандському форматі» безперспективною. Втім, уже на початку вересня, президент РФ Володимир Путін повідомив, що «Росія цей формат підтримуватиме»: мовляв, іншого варіанту хоча б спробувати врегулювати конфлікт на Донбасі немає.
Експерт: стратегія РФ – дочекатися 2017 року та перезапустити «нормандський формат»Директор Центру стратегічних комунікацій проаналізував ініціативу Франсуа Олланда щодо проведення «нормандської зустрічі» найближчим часом.
Відновлення мирних перемовин попередньо було закріплено запровадженням режиму тиші з 1 вересня, про що вдалося домовитися в Мінську. Втім, «тиша» тривала недовго: вже за кілька днів обстріли продовжилися, хоча й були не такими інтенсивними.
Попередньо в Кремлі попередили: збиратися на «найвищому рівні» в рамках «нормандського формату» там готові лише тоді, коли з'явиться перспектива обговорення «конкретних питань, пов'язаних із реалізацією Мінських домовленостей».
Надію на такий «прорив» на догоду російській стороні цими днями дав президент Франції Франсуа Олланд. Зокрема, він офіційно заявив про те, що питання проведення місцевих виборів має бути пріоритетнішим, аніж повернення Києву контролю за українсько-російським кордоном. Це прямо суперечить послідовності пунктів виконання Мінських угод й однозначно така стратегія грає на користь Кремля. «Вже після виборів Україна має отримати контроль за кордоном», – наголосив французький президент.
Схоже, європейські лідери напередодні важливого для них політичного сезону 2017 року прагнуть якнайшвидше прискорити вирішення «українського питання». Можливо, лідери ЄС у такий спосіб намагаються взяти тайм-аут для вирішення власних внутрішніх проблем напередодні виборчих кампаній. З іншого боку, така стратегія може бути зумовлена необхідністю затягувати час до того, як у США нарешті визначаться з новим очільником Білого дому.
Перспективи Мінських угод і позиція Києва
Традиційно напередодні кожної зустрічі в «нормандському форматі» обстріли українських позиції з боку бойовиків значно активізуються. Не минулося без ескалації й цього разу: сепаратисти за підтримки російських армійських підрозділів обстрілюють українське військо по всіх стратегічних напрямках, використовуючи весь арсенал заборонених угодою калібрів озброєння.
Новий формат переговорів щодо Донбасу: чи змінять «нормандську четвірку»? ЕкспертПоліттехнолог прокоментував заяву МЗС Німеччини про готовність змінити «нормандський формат», якщо партнери висунуть альтернативні пропозиції.
Місія ОБСЄ знову моніторить ситуацію на лінії зіткнення лише вдень. Тоді як виконання Рамкової угоди про відведення озброєння від лінії розмежування вже зірвано: сепаратисти так і не виконали своїх зобов’язань, а українська сторона наполягає на припиненні обстрілів з боку ОРДЛО для того, щоб синхронно розпочати процес відведення.
Своєю чергою, в Києві наполягають на необхідності узгодити дорожню карту виконання всіх пунктів Мінських угод, а не лише їхню політичну частину. Така позиція вже зараз не влаштовує ані Кремль, ані європейських лідерів. «Україна підтримує ініціативу проведення зустрічі лідерів України, Німеччини, Франції та Росії, на якій можна було б ухвалити цей документ. Проведення цього заходу для вирішення так званих політичних компонентів Мінська є неприйнятним», – повідомили в коментарі прес-служби президента щодо готовності України взяти участь у переговорному процесі.
До слова, саме Президент Франції в своєму виступі попередив, що в разі провалу перемовин у Берліні, цілком імовірно, що конфлікт на Донбасі перейде в стадію замороженого.
Осінній наступ Кремля
На тлі майбутньої зустрічі войовнича риторика Москви та її лідера стають дедалі різкішими. Росія демонструє всьому світові своє бажання впливати на світові процеси та диктувати власні умови. Особливо це стосується її найближчих сфер впливу – пострадянських країн.
Істерика Путіна та новий удар санкціями по РФ: експерт пояснив, чому ЄС посилює тискПолітолог пояснив, які дії Кремля призвели до того, що лідери ЄС, глава Європарламенту та генсек НАТО виступили за продовження санкцій проти РФ.
Так, окрім локальних воєнних дій на Донбасі та провокативних дій у ПМР, Росія дедалі жорсткіше діє в Сирії. Саме там Кремль наразі зосередив свій головний козир. Обстріли гуманітарних конвоїв, авіаудари по мирних кварталах спровокували реакцію і європейських лідерів, і США. Останні взагалі вийшли з переговорного процесу щодо врегулювання конфлікту в Сирії. «Москва та сирійський режим обрали шлях війни. Це демонструють інтенсивні бомбардування цивільних зон і важливої інфраструктури, зокрема лікарень. Також – перешкоджання постачанню гуманітарної допомоги для населення», – пояснив причини такого кроку представник Держдепартаменту США Джон Кірбі.
Натомість у Кремлі вважають дії США такими, що «загрожують національній безпеці Російської Федерації». Аби підвищити ставки у грі, Володимир Путін заявив про односторонній вихід з угоди про контроль над утилізацією плутонію, призначеного для військового використання. Аби цього не сталося, США, за версією Путіна, мають зняти всі санкції з РФ та компенсувати збитки, завдані ними російській економіці.
Всі ці заяви Москва супроводжує безпрецедентним із часів завершення холодної війни заявами та діями щодо посилення своєї військової могутності. Так, у Кремлі заявили про відновлення програми з будівництва трьох атомних підводних човнів, які здатні здійснювати запуск балістичних ракет, провели показові навчання із застосуванням тактичних ракет «Іскандер» прямо в серці Європи – в Калінінграді, заявили про можливість відновлення військових баз на Кубі та у В’єтнамі. В самій Росії штучно підігріваються мілітаристські настрої та нагнітається ситуація в суспільстві. Всі ці дії спрямовані лиш на одне: переконати світових лідерів у необхідності нового перерозподілу світових ресурсів та необхідності врахувати інтереси Росії.
Надія на санкції та вибори в США?
Звісно, «нормандський формат» у нинішньому його вигляді приречений стати черговим доказом безпорадності європейської дипломатії в питанні вгамування оскаженілих апетитів Кремля в контексті «українського питання». Єдине, на що сподіваються лідери ЄС, – на поступливість саме з українського боку у виконанні Мінських угод.
Експерт: РФ витримає тиск санкцій і низьку ціну на енергоресурси максимум до 2018 рокуЕксперт розповів, скільки ще протримається економіка РФ під тиском санкцій та які наслідки для РФ будуть далі.
Єдиним потужним союзником України в розв’язанні конфлікту на Донбасі можуть бути лише США. Однак до початку наступного року політична еліта цієї країни буде суцільно зайнята процесом обрання нового президента. Саме цим часовим проміжком і намагаються скористатися в Кремлі. До того ж, російське керівництво сподівається на виграш Дональда Трампа, з яким у нього збігаються позиції з деяких важливих геополітичних питань.
Оголошуючи про чергову зустріч у Берліні та виголошуючи промови щодо необхідності поступок з боку Києва у виконанні Мінських угод, в Європі не поспішають застосовувати ще жорсткіший рівень санкцій проти Росії. Хоча важелів більш ніж достатньо. Наприклад, ще в 2015 році обговорювалася можливість запровадження нового рівня санкцій, який включатиме відключення Росії від системи SWIFT. І це при тому, що провина російської сторони очевидна не лише в подіях на сході Україні, але й у причетності до катастрофи із пасажирським рейсом MH17, обстрілах мирного населення та кварталів мирних мешканців у Алеппо.
Єдине, на що поки готові в ЄС, – продовжити наявні санкції щодо РФ. Натомість сподіватися на якісь зрушення під час чергових перемовин у «нормандському форматі» поки що не доводиться. Єдина країна, з якою Росія хотіла б про щось домовитися, – це США.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»