Українці вже звикли до частих кадрових ротацій в органах влади. Формальними приводами, як правило, стають незадовільні дії чиновників чи керівників різноманітних структур та відомств, корупційні скандали або відсутність очікуваних результатів.
Втім, поза сумнівом, за гучними відставками та призначеннями ховаються й інші чинники – політичні домовленості, втрата довіри чи лояльності до представників певних політичних груп, спроби відкоригувати рейтинги або банально «випустити пару» - звільнитися від накопиченого негативу, пов’язаного з тим чи іншим кадровим призначенням.
Схоже, що саме в середині квітня медійний простір розбурхають кадрові пристрасті щодо найбільш очікуваних відставок та призначень в різних органах влади. Деякі посади є стратегічно важливими для впровадження реформ, інші — менш впливовими та «заточеними» під виконання певних політичних завдань. Безумовно, у цих перетасуваннях найбільшу роль відіграватиме Президент, адже саме від його кадрових рішень буде залежати і доля пропрезидентської парламентської фракції БПП, і подальший розвиток політичних процесів.
Фракційні справи
Першим «дзвоником» кадрових змін стала відставка голови найбільшої фракції у парламенті, Ігоря Гриніва. Він посів цю посаду після того, як його попередник Юрій Луценко став генпрокурором. Мандат Гринів, звісно, не складає і начебто планує сконцентруватися на роботі радника Президента зі стратегічних питань.
У БПП назвали найбільш ймовірних кандидатів на посаду голови фракціїПередусім на заміщення посади голови парламентської фракції Блок Петра Порошенка розглядаються заступники Ігоря Гриніва: Ірина Луценко, Сергій Березенко та Оксана Продан.
Насправді керувати пропрезидентською фракцією, яка налічує аж 141 народного депутата, є кому: це і перший заступник та один із найближчих соратників Петра Порошенка Ігор Кононенко, і ще 7 заступників з числа нардепів від БПП.
Хто стане новим керівником фракції – поки що невідомо. Щоправда, навряд чи цю посаду можна вважати впливовою: окрім керівництва фракцією, серед неформальних обов’язків її голови можна згадати хіба що пошук та мобілізацію необхідної кількості нардепів для результативних голосувань у парламенті. Скоріше за все, Ігор Гринів не справлявся із цим завданням, тому йому пошукають заміну. З іншого боку, такі зміни свідчать і про ймовірний початок підготовки пропрезидентської команди до можливих позачергових виборів до Верховної Ради. Чи займаються у БПП партійним будівництвом — питання риторичне. Цікавим є й те, що формальним головою партії БПП досі залишається чинний мер столиці Віталій Кличко.
А як там ЦВК?
Зміна складу ЦВК — вже навіть не просто обов’язок, а політична необхідність для чинної влади. По-перше, давно сплинули усі можливі дедлайни для оновлення більшості з членів Центральної виборчої комісії, включно із її головою. По-друге, саме ім’я Михайла Охендовського, який досі очолює ЦВК, набуває «токсичного» значення і для Президента, і для парламенту. Триває судовий процес щодо корупційної складової у його діяльності на посаді голови ЦВК: в цій історії неабияку роль відіграють записи «чорної бухгалтерії» Партії регіонів, в якій начебто «засвітився» чиновник.
Порошенко заспокоїв: дострокові вибори до Ради не подаруєПрезидент Петро Порошенко заявив, що сценарій дострокових парламентських виборів, на проведення яких сподіваються як українська опозиція, так і в Росії, на сьогодні не є актуальним.
Питання оновлення ЦВК, безумовно, змістилося з юридичної площини у суто політичну. Тривають відверті торги між фракціями та депутатськими групами у парламенті за нові квоти для призначення членів ЦВК. Без цих домовленостей будь-які голосування за зміну складу будуть нерезультативними.
Усього з 15 осіб заміни потребують 11 членів комісії. На своїх представників претендують у «Радикальній партії Олега Ляшка», у «Самопомочі», у «Народному фронті», і, звісно, у БПП. Окрім цих фракцій, ще дві депутатські групи – «Воля народу» та «Відродження» - також не проти завести до ЦВК по 1 представнику. Принципову позицію зайняли у «Батьківщині» та «Опозиційному блоці»: в керівництві цих двох фракцій наполягають на збереженні місць за своїми попередніми представниками, тож не запропонували нових кандидатур. Йдеться про того ж Михайла Охендовського та його нинішню заступницю Жанну Усенко-Чорну.
Звісно, скандалів з довгоочікуваними змінами у складі ЦВК не уникнути. Однак коли саме відбудуться ротації – залежатиме від розстановки сил у самому парламенті та рішення Президента.
Поствеликодній сюрприз
Найбільш непередбачуваний сюрприз цієї весни очікуватиме нас 14 квітня. Страсна п’ятниця може стати справді визначальною у політичних подіях на увесь 2017-й рік. Саме цього дня закінчується гарантований парламентом «імунітет» для уряду Володимира Гройсмана. Тоді ж він має прозвітувати про результати своєї діяльності. Звісно, вже не без політичних наслідків.
Відставка Кабміну та помилка Гройсмана: експерти оцінили конфлікт прем'єра з ТимошенкоПолітолог оцінив конфлікт, який розгорівся між прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом та Юлією Тимошенко, та припустив, чи може скандал завершитися відставкою.
Охочих відправити нинішній уряд у відставку вистачає. Саме тому події можуть дуже стрімко розвиватися одразу після Великодніх свят. Критикувати уряд є за що, а відсутність єдності у коаліції та й у самій фракції БПП може стати дуже тривожним знаком для пропрезидентської команди. Як мінімум, «точкових» відставок окремих міністрів точно не уникнути, а для надання уряду недоторканності ще на один рік, скоріше за все, просто не вистачить голосів.
Зручний Нацбанк
Вже вкотре за останній рік у ЗМІ з’являється інформація про можливу відставку голови НБУ Валерії Гонтаревої. Мовляв, зараз тривають перемовини та консультації щодо пошуку та підготовки нового керівника Нацбанку. Знайти потрібного кандидата, який би був професіоналом та влаштував не тільки вітчизняних політичних гравців, але й враховував думку Заходу — справа не з легких.
Втім, у пресс-службі НБУ встигли спростувати подібні чутки й повідомили про те, що регулятор «традиційно за місяць повідомляє про майбутні зміни у складі правління». Швидше за все, зміни у керівництві Нацбанку можуть відбутися паралельно із кадровими ротаціями в уряді Володимира Гройсмана. Більше того, цілком ймовірно, що у разі відставки уряду (а такої вірогідності розвитку подій виключати не можна), Валерія Гонтарева збереже свою посаду до «кращих часів», аби не провокувати додаткових ускладнень у фінансово-банківській системі.
Серед кандидатів лунали усі можливі прізвища попередніх очільників НБУ – це і Володимир Стельмах, і екс-президент Віктор Ющенко, і колишній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Останній спростував можливість свого повернення на посаду голови НБУ, тоді як Віктор Ющенко ще влітку 2016-го говорив про готовність очолити Нацбанк, «якщо запрацює нова економічна політика».
До чого тут Шокін?
Ще однією несподіванко цього тижня, яка спровокувала дискусію щодо можливих кадрових ротацій в ГПУ, стала позовна заява екс-очільника відомства у 2015-2016 роках Віктора Шокіна до ВАСУ із вимогою визнати незаконними й скасувати рішення щодо його звільнення.
Велика гра «Хто кого»: чому весна-2017 буде визначальною для української влади?Політичний експерт пояснив, чому наступні два місяці для українського політикуму стануть визначальними.
Перш за все, в своїй позовній заяві Шокін вимагає поновлення на посаді генпрокурора. Відповідачами у справі вказані Президент Петро Порошенко і Верховна Рада України. Цікаво, що у Шокіна справді є всі можливості довести свою правоту у суді, адже голосування за його відставку відбувалося із порушеннями. А прецеденти з поновленням генпрокурорів на своїх посадах Україна вже мала: колишній генпрокурор Святослав Піскун через суд поновився на цій посаді у 2007 році після того, як його звільняли під час лікарняного.
У випадку з Шокіним ситуація може бути дещо іншою: йдеться не скільки про його поновлення на посаді, скільки про майбутню долю нинішнього генпрокурора Юрія Луценка. Після свого призначення Юрій Луценко неодноразово підкреслював, що має певний «дедлайн» на посаді генпрокурора для того, аби показати справжні зміни в ГПУ – 1,5 роки. Трохи менше року тому, у травні 2016-го, Луценко навіть пообіцяв, що у разі провалу на посаді генерального прокурора України піде з будь-якого політичного і громадського життя.
Чи існує спланований сценарій для майбутніх кадрових ротацій, чи все відбуватиметься з огляду на обставини - стане зрозуміло у наступні 2-3 тижні. А поки що і парламент, і Кабмін, і Президент продовжать змагатися у своїй значущості та пошуку нових політичних важелів впливу.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»