В середньому щороку Україна продукує близько 17 млн тонн сміття (побутового і промислового). На жаль, лише 5% із цього обсягу потрапляє в переробку. Решта 95% потравляє на звалища, площа яких не може не вражати. За даними 2016 року, санкціоновані звалища в Україні можна було порівняти з розмірами Кіпру, а стихійні – цілої Бельгії.
В середньому один житель нашої країни щороку викидає від 200 до 300 кг побутового сміття. Теоретично його можна було би переробляти, як це роблять у цивілізованих країнах. До прикладу, шведи переробляють 99% власних відходів, німці, швейцарці та австрійці – по 97%, японці – 90%. Проте в Україні поки катастрофічно бракує промислових потужностей для переробки сміття. На сьогодні найсучаснішим таким комплексом є Рівненських сміттєпереробний завод. Побудований у 2013 році, він відповідає встановленим у державі екологічним нормам. Проте, на жаль, це поки що виключення з правил.
Міські легенди України. Одеса: каналізаційне питання«Слово і Діло» показало історію найбільш злободенного питання Одеси останніх десятиліть – проблеми спуску каналізаційних вод.
Втім, до того, як вирішувати, як переробляти сміття, українцям треба бодай навчитися його розділяти. Програми з сортування відходів працюють у Києві, Львові, Дніпрі та інших великих містах. У тій таки столиці, наприклад, приблизно 10% сміття може бути відсортовано. А це означає, що в нього є принаймні теоретичний шанс стати вторсировиною, а не потрапити на звалище.
Нагадаємо, «Слово і Діло» проаналізувало обіцянки, які львівські чиновники давали у зв’язку з екологічною трагедією в Грибовичах, що сталася рік тому, та пов’язаною з нею сміттєвою проблемою Львова.
Також журналіст порталу поцікавилась у народних депутатів, що вони роблять для вирішення екологічних проблем України. Їхні відповіді – в ексклюзивному відеокоментарі «Слова і Діла».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»