Політичні маневри на темі імпічменту президента активізувалися на тлі пожвавлення не менш важливого питання про скасування депутатської недоторканності. Найбільш рішучими в цьому питанні виявилися представники тих фракцій, у складі яких опинилися нардепи, щодо яких порушені кримінальні справи й розпочата процедура зняття недоторканності.
Втім, слід зауважити: нарікання політиків небезпідставні. В Україні ще дуже слабкі інститути демократії, щоб спиратися лише на визначальну роль виборів як найбільш ефективного способу легальної ротації політиків. На жаль, корупція, непотизм, скандали, гучні викриття та навіть факти державної зради в українському політикумі повинні мати й ефективні механізми протидії.
Те саме стосується й процедури імпічменту. Президент України – єдина виборна посада, яка за всіма формальними ознаками має реальний статус недоторканності. Адже імпічмент формально хоч і прописаний у Конституції, але сама процедура усунення глави держави від посади є занадто складною для реалізації.
Єдиний прецедент фактичного усунення з посади стався взимку 2014 року, коли внаслідок революційних подій тодішній глава держави Віктор Янукович втік до Росії. Майже через рік Верховна Рада позбавила Януковича звання президента «в зв'язку з неконституційним самоусуненням від виконання своїх обов'язків і втечею з території України».
Однак саме в цьому й полягає найбільша юридична колізія: в статті 105 Конституції йдеться про те, що звання президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо він не був усунений з посади в порядку імпічменту. Саме тому після відповідного рішення парламенту новообраному президенту Петру Порошенку довелося звертатися до Конституційного суду, щоб той розглянув конституційність закону про позбавлення Віктора Януковича звання президента. До слова, Конституційний суд продовжує розгляд конституційності цього рішення. Паралельно триває й заочний суд, який має довести причетність президента-втікача до державної зради.
Аргумент «за» – антиреволюційний
Щоб уникнути таких ситуацій, в Україні вже давно є запит на якісно новий закон про імпічмент президенту. Передбачається, що в ньому сама процедура буде прописана таким чином, щоб унеможливити спекуляції на темі усунення з посади глави держави й водночас зробити її цілком практичною для реалізації.
Вісім фактів про імпічмент президента в СШАПолітичний експерт Олександр Москалюк розповів, чим у США складна процедура імпічменту та скільки разів вона застосовувалася до американських президентів.
У 2003 році Конституційний суд розтлумачив процедуру імпічменту в статті 111 Основного закону. Це позасудовий конституційний процес, зміст якого полягає в тому, що парламент у разі скоєння злочину президентом України може достроково припинити його повноваження, усунувши з посади. Підставами можуть бути скоєння главою держави державної зради або порушення ним Конституції України.
Сама ж процедура передбачає створення в Раді тимчасової слідчої комісії, висновки якої розглядаються на засіданні парламенту. За висновком цієї комісії Рада спочатку 226 голосами ухвалює рішення про висунення звинувачень президентові, а потім 300 голосами ухвалює рішення про імпічмент, перед цим одержавши висновок Конституційного суду щодо законності проведеної процедури імпічменту й висновки Верховного суду про те, що президент дійсно скоїв злочин. Лише після їхніх позитивних висновків не менш ніж 300 депутатів Верховної ради мають повторно проголосувати за усунення глави держави з посади.
Як бачимо, це тривалий і заплутаний процес. Раніше саме Петро Порошенко охоче говорив на цю тему навіть тоді, коли вже був обраний на посаду президента. «Будь ласка, готуйте закон про порядок імпічменту, якщо такий потрібен, або інші речі щодо зміни Конституції, якщо такі потрібні», – заявив він під час засідання Національної ради реформ у лютому 2015-го. Порошенко неодноразово наголошував, що необхідність запровадження реальної процедури імпічменту – це своєрідний запобіжник від можливого революційного шляху зміни влади.
Однак уже під час цьогорічної прес-конференції Петро Порошенко не згадав про імпічмент, зауваживши лише, що в результаті проведення конституційної реформи самі повноваження Президента будуть дещо обмежені.
Аргумент «проти» – в стані війни
Першу хвилю недовіри до чинного президента спричинив так званий «офшорний скандал». Ідеться начебто про процедури оптимізації у сплаті податків та подальшу долю президентських бізнес-активів.
Білецький ніяк не внесе обіцяний законопроект про імпічмент президентаНародний депутат Андрій Білецький не виконав обіцянку внести до Ради законопроект про посилення відповідальності президента (фактично – про його імпічмент).
Якщо цей негатив вдалося з часом перебити успіхами з безвізом та активізацією антикорупційної діяльності ГПУ, то наступну хвилю легко побороти не вдасться. Йдеться про ще один головний біль президента – мирне врегулювання конфлікту на Донбасі. Насправді, гордіїв вузол Мінських угод розрубати непросто, та й саме рішення в цій ситуації залежить не лише від Петра Порошенка.
Втім, саме тема війни на Сході в оточенні чинного глави держави вважається цілком самодостатньою, щоб виправдати невчасність будь-яких ініціатив щодо імпічменту. До слова, про це говорять не лише в пропрезидентській команді, але й у середовищі найближчих союзників БПП – у «Народному фронті». Безпосередньо проти такої ініціативи виступив спікер парламенту Андрій Парубій. «Я говорив публічно деяким головам фракцій, що в час, коли Україна веде війну проти агресора, чинити атаки, порушувати питання імпічменту президента України, який одночасно є верховним головнокомандувачем української армії, непродуктивно, неефективно для країни», – наголосив він в одному зі своїх інтерв’ю.
Розхитування човна?
А от серед опозиційних політиків усіх спектрів тема імпічменту жваво обговорюється. Ще з 2014 року найбільш активним провайдером нового законодавства щодо процедури імпічменту є фракція «Батьківщини» та її лідерка Юлія Тимошенко. Вона ще в листопаді 2014-го, відразу після дочасних виборів до ВР, зареєструвала законопроект №1097 «Про порядок імпічменту президента України». Документ пройшов усі стадії опрацювання в комітетах і готовий до розгляду, втім, за 2 роки так і не був включений до порядку денного.
Експерт пояснив, чому створення ТСК щодо «офшорних скандалів» – не спосіб добитися правдиСпеціалісти поділилися міркуваннями щодо того, що ВР не вистачило голосів для створення ТСК щодо «офшорних скандалів» Президента та інших чиновників.
Наприкінці червня фракція «Батьківщини» в Київській обласній раді ініціювала звернення до Верховної Ради з вимогою законодавчо врегулювати процедуру імпічменту президента України. Втім, такі дії соратників Тимошенко зустріли опір у пропрезидентській команді: депутати від БПП подали судовий позов проти таких дій своїх колег.
У парламенті можуть знайтися принаймні ще три політичних сили, які можуть підтримати ідею із новим законодавством щодо процедури імпічменту. Це Радикальна партія Олега Ляшка, «Самопоміч» та «Опозиційний блок». Щоправда, навіть у суто арифметичному прогнозі їхні спільні зусилля виглядають примарно, адже для нового закону потрібно бодай 226 голосів, а для внесення відповідних змін до Конституції – всі 300.
Цікаво, що відповідні заяви українських опозиціонерів радо транслюються в російських пропагандистських ЗМІ. Саме тому це дало привід припустити, що інформаційна кампанія щодо імпічменту українського президента має кремлівське походження.
Найкращий вихід із ситуації для Петра Порошенка полягає в тому, щоб самому виступити з ініціативою внести відповідний закон про процедуру імпічменту президента.
Загалом, спрощення процедури імпічменту цілком відповідає встановленню в Україні парламентсько-президентської форми правління й демократичному принципу функціонування системи стримувань і противаг. Проте найкращим запобіжником для чинного глави держави від розмов про імпічмент є високий рівень підтримки його дій серед громадян.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»