Позачергові вибори, остаточне вирішення долі Донбасу, кардинальні реформи – всього цього і ще всілякого різного ми вже традиційно чекаємо від кожного нового політичного сезону. Чи буде майбутня осінь особливою? Буде – за низки об'єктивних причин. А для любителів конспірології й містики достатньо й того факту, що в нас на носі жовтень 17-го року. Хоча цього словосполучення варто боятися нашим північним сусідам. А чого чекати нам? 10 найважливіших тенденцій майбутньої осені ми й вирішили відзначити.
Кримінально-політичних справ за літо (і особливо за останні його дні) побільшало чимало. Перш за все це дві резонансні, але такі різні дорожньо-транспортні пригоди. 18 серпня у Львівській області загинула молода жінка в результаті ДТП з авто, що належить відомому львівському бізнесмену Петру Димінському. Ця трагедія, на жаль, геть не єдина, в якій фігурують заможні та впливові українці. Але навколо цієї аварії відразу ж розгорілися неабиякі пристрасті: чи був за кермом сам бізнесмен? На цю тему невпинно пише головне медійне обличчя МВС – нардеп Антон Геращенко. Зробив заяву й особисто генпрокурор Юрій Луценко (а чи багато аварій коментують керівники його рівня?). Девіз Геращенка: «перед законом усі рівні». Тобто в цьому випадку позаштатний радник міністра внутрішніх справ намагається переконати нас, що якщо доведуть провину Димінського, то йому не уникнути покарання, попри статус «сильного світу цього». Але щось ніяк не пригадується така ж активність пана Геращенка в історії з новорічною стріляниною його колеги з фракції «Народного фронту» Сергія Пашинського по громадянину Хімікусу.
Перевиборів до Ради не буде – ПарубійСпікер Верховної Ради Андрій Парубій заявив, що парламентських перевиборів у 2017 році не буде.
Чому притисли Димінського, що «втік» до Женеви? Всі спостерігачі єдині в думці: норовливого бізнесмена намагаються «схилити до гарної поведінки». Йдеться не лише про багатомільярдні бензинові справи, через які він сильно посварився зі своїм багаторічним партнером – міністром енергетики Ігорем Насаликом. Цю історію, схоже, влада спробує використати щонайменше для «віджиму» телеканалу ZIK, який належить Димінському. Тональність висвітлення українських реалій на цьому каналі досить критична, але найбільшим подразником як мінімум для Адміністрації президента, напевно, було ток-шоу Міхеіла Саакашвілі. Для скептиків скажу: нев'їзний політик міг би вести програму дистанційно, з-за кордону – сучасні технології дозволяють робити це без особливих проблем.
Друге ДТП сталося в суботу, 26 серпня. «Бентлі» сина народного депутата Нестора Шуфрича на швидкості збило чоловіка на пішохідному переході в центрі української столиці. Нестор Шуфрич-молодший не намагався втекти з місця аварії, а замість себе посадити на водійське крісло якогось охоронця (саме в цьому підозрюють Петра Димінського). Морального аспекту події не торкатимемося, але з чисто юридичної точки зору в останньому ДТП у винуватця достатньо пом'якшувальних обставин, крім того, потерпілий залишився живим і сім'я Шуфричів всіляко сприяє його лікуванню. Чи спробують це ДТП використовувати проти опозиційного політика Шуфрича? Навряд. А ось проти Димінського як приклад гідної поведінки винуватця аварії – обов'язково.
Ціла низка корупційних справ має цієї осені потрапити до суду. Серед них справи екс-нардепа Миколи Мартиненка, відстороненого від посади голови ДФС Романа Насірова та інших. Можливо, слідчі виявлять моторність і завершать провадження проти народних депутатів, щодо яких парламент дозволив розслідувати кримінальні провадження: Полякова, Розенблата, Довгого (в останнього, до речі, взимку вже спливає термін давності за злочином, який йому інкримінують). А на черзі новий «список Холодницького»: керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вже проанонсував найближчим часом кілька нових подань до парламенту про зняття депутатської недоторканності. До речі, ніхто так і не зміг чітко пояснити: чому ж депутати під завісу минулої сесії парламенту так і не спромоглися ліквідувати інститут повної депутатської недоторканності? Зробити це обіцяють на кожних виборах ледь не всі кандидати в депутати, а на урочистостях із нагоди Дня Конституції скасувати недоторканність депутатів прямим текстом зажадав президент.
Але є й суто українська особливість нашої улюбленої забави – показової боротьби з корупцією. До поля зору правоохоронців потрапили й так звані «антикорупціонери». Йдеться не про притягнення до відповідальності Віталія Шабуніна за хуліганську витівку (кримінальне переслідування якого його фанати називають... «політичними репресіями»!). Ми говоримо про кримінальне провадження №32017000000000081, відкрите податківцями щодо посадових осіб ГО «Центр протидії корупції». Заглиблюватися в суть справи не будемо, а зазначимо лише, що голова організації Віталій Шабунін, який формально нібито виступає за правову державу, називає слідчих «клоунами Порошенка», а заявників – «клоунами Мартиненка». До якої категорії клоунів Шабунін відносить себе, він не уточнює.
Протестні настрої вулиці та зміна уряду: шанси на перевибори. Оцінка експертаПолітичний експерт проаналізував розклад сил у парламенті та розповів, наскільки вірогідним є сценарій дострокових виборів.
Вибори цієї осені обов'язково будуть. Але не до парламенту, а місцеві в усій країні – до сільських та селищних рад, а також до органів місцевого самоврядування новостворених об'єднаних територіальних громад. Усі серйозні політсили активно в цьому процесі беруть участь, відточуючи технології напередодні цілком можливих позачергових парламентських виборів. А ось їх імовірність зовсім не стовідсоткова. У нас не лише коаліції де-факто немає, але навіть усередині двох провладних фракцій є глибокі протиріччя й розколи! Про протистояння «вінницьких» і «кононенківських» у БПП давно відомо (про «єврооптимістів» узагалі промовчимо), а чи знаєте ви, що навіть у «Народному фронті» з його одним відсотком народної підтримки чи то 5, чи то навіть 6 груп, що конкурують між собою?!
Перевибори вигідні сьогодні лише реально («Батьківщині») опозиційним і формально опозиційним силам, серед яких чимало неформальних союзників президента. Тому ж «полум'яному опозиціонеру» Ляшку. Тому ж Вадиму Рабіновичу, який отримав чималий шматок від електорального пирога колишніх «регіоналів» своїми популістськими тезами ще часів Кучми: «двомовність», «позаблоковість», «федералізація». Але головна проблема – це навіть не НАВІЩО йти на вибори, а З ЧИМ? Безвіз є, закінчити АТО за лічені години влада обіцяти вже не буде. А всі реформи нам лише анонсовані – таке враження, що цей уряд сформований щойно обраним парламентом. Але й вибори до парламенту також очікуються цієї осені. Щоправда, в окремо взятому окрузі в Києві замість депутата Константіновського, який вирішив піти з політики. На прикладі цих виборів можна буде подивитися на те, які нові меседжі готові представити виборцям різні політичні сили та чи стануть виборчі технології хоч трохи чистішими порівняно з тим, що відбувалося на виборах у Чернігові.
Реформи на нас очікують колосальні: казкова пенсійна, незрозуміла освітня, «страшна» медична, довгоочікувана земельна. Точніше, нам їх поки лише представляють як грандіозні. Більшість із них мають розпочатися саме цієї осені, тому що в наступному політичному сезоні – наступної весни, за рік до виборів президента, жодних рішучих реформ ніхто вже починати не буде: навіщо псувати рейтинги й випробовувати долю? Тож нинішня осінь – останнє «вікно можливостей» для серйозних реформ. А їх від нас наполегливо вимагають західні партнери, завдяки матеріальній і моральній підтримці яких чинна влада досі не збанкрутувала ані геополітично, ані фінансово. Уряд України політично легітимний лише за наявності коаліції, що його сформувала, тому замість виборів більшість спробують найближчим часом зліпити з того, що є. Кажуть, що «матеріалом» для дотягування формальної парламентської більшості до фактичної будуть позафракційні депутати, а також нардепи з депутатської групи «Воля народу», яка розвалюється.
Погода в цьому аграрному сезоні вередувала, як і політики. Тому прогнози щодо врожаю не дуже оптимістичні. За радянських часів новини з таким тегом виходили регулярно, а зараз їх незаслужено оминають увагою: не блогерська це справа – думати про майбутній урожай. Проте в країні з величезною часткою аграрного комплексу в економіці це важливий фактор, не згадати про який не можна. Економісти прогнозують зростання цін на сільськогосподарську продукцію на внутрішньому ринку й значне скорочення валютної виручки через зниження обсягів експорту і низьких цін на зовнішніх ринках. Але попри це, прем'єр-міністр радісно відрапортував у соцмережах: агентство Moody's підвищило кредитний рейтинг України до рівня CАА2 й змінило прогноз зі «стабільного» на «позитивний». Нам вчергове не дозволили впасти в прірву дефолту.
А ось у кого цілий рік урожай, то це в керівників державних підприємств! Детективи НАБУ розслідують понад 100 кримінальних проваджень про корупцію в керівництві держпідприємств. Це до питання про ефективність держави як власника підприємств. Від НАБУ, яке вважається «дітищем» Вашингтона, за океаном знають про масштаби корупції детально. Але поки продовжують нас підтримувати. НАБУ не приховує й від нас: «більшість таких злочинів пов'язані з розкраданням майна та коштів держпідприємств, закупівлею товарів і послуг за завищеними цінами, постачанням продукції через посередників за цінами, значно меншими за ринкові». У Бюро кажуть, що сумарні збитки від цих злочинів становлять 20 мільярдів гривень! Що це, як не нахабне й цинічне мародерство?! Але антикорупційним Майданом у нас поки й не пахне. Та що й казати після того, як ми «проковтнули» «Панамагейт» з офшорами президента та інших керівників держави, а також швидко відійшли від шоку після електронного декларування, що виявило мільйонні й мільярдні статки навіть тих чиновників, які жодного дня не працювали в бізнесі?
Знімати напругу в суспільстві та демонструвати відмову нової влади від усього старого певною мірою був покликаний заочний суд над Януковичем. Але перспективи його туманні, особливо після свідчень ключових свідків про те, що Путіна до Криму покликав лідер тамтешніх сепаратистів і колаборантів окупації Сергій Аксьонов, а не Янукович. Доказова база в справі про зраду Януковича досить слабка, а суспільний інтерес до цієї справи дуже млявий. Важко сказати, що влада зможе вичавити з точки зору політичних балів із цього процесу, але затягувати його точно не стануть – до зими має прозвучати вирок. Але навряд чи хтось отримає внаслідок цього моральну сатисфакцію. Зате Луценко з майже чистою совістю зможе повернутися з «відрядження» в ГПУ знову до великої політики – лідером президентської партії, виборчого штабу кандидата в президенти Петра Порошенка, першим номером списку БПП на майбутніх парламентських виборах – не має значення, головне, що він знову опиниться на своєму місці.
І з'явиться, таким чином, у керівництві країни чергова «кадрова дірка». А в нас їх уже й без того чимало, а латати їх потрібно терміново – це й буде ще однією важливою справою в майбутньому політичному сезоні. Новий склад ЦВК, уповноважений ВР з прав людини, голова Рахункової палати, повноцінний міністр охорони здоров'я, нові міністри АПК і інформполітики (замість тих, хто збирається у відставку), голова НБУ, голова Державної фіскальної служби, голова Фонду держмайна, голова НКРЕКП – це ще далеко не повний перелік вакансій, який не поспішають, але змушені будуть заповнити найближчим часом президент, уряд і парламент. А ще потрібно терміново призначити новий склад Верховного суду, що реформується, після чого взятися за суди нижчих інстанцій, а кадрів критично не вистачає – за рік мало що змінилося.
Кіберполіція затримала чоловіка, який заразив вірусом Petya кілька сотень комп'ютерів51-річний чоловік завантажив вірус до свого акаунту на файлообмінному сервері після великої хакерської атаки, яка сталася 27 червня.
Традиційно восени прогнозуються зрушення в подальшій долі Донбасу. Тривалий час усі чекали якоїсь «великої угоди» між Москвою та Вашингтоном на кшталт «Сирія в обмін на Україну». І сторони до неї начебто наблизилися, але все може статися зовсім не так, як усі очікували: США можуть погодитися з тим, що Росія залишить за собою право відстоювати свої інтереси в Сирії (а не в Україні), але піде з Донбасу (а не із Сирії). Йти Москва буде лише на умовах «збереження обличчя» – щонайменше домігшись особливого статусу для нині окупованих районів Донецької та Луганської областей. Напередодні виборів Путіна в березні майбутнього року така «перемога» значно мобілізувала б його електорат. Потрібна перемога й Петру Порошенку, адже без вирішення проблеми Донбасу другий президентський термін йому не світить. Допомогти президенту протягнути особливий статус ОРДЛО готовий «Опоблок» та інші проросійські сили в парламенті, але робити це потрібно буде скоріше, щоб розмови про «здачу інтересів України на Донбасі» вже вляглися до моменту виборів президента України навесні 2019 року й залишилася лише радість від припинення війни на сході України. Про Крим, на жаль, у рамках такої «угоди» не йдеться – в цьому запевняють як українські, так і зарубіжні експерти.
Навіть не восени, а вже найближчими днями прогнозується початок масштабної вірусної кібератаки на Україну. Чи готові ми до неї після нещодавньої «навали» вірусу Petya? Цей вірус, до речі, на думку експертів СБУ, переслідував конкретну мету: «збір даних про підприємства України (електронні пошти, паролі до облікових записів, які використовуються підприємствами та їхніми співробітниками, реквізити доступу до командно-контрольним серверів і хеш-даних облікових записів користувачів в уражених системах та інша інформація, відсутня у відкритому доступі), з подальшим їх приховуванням у файлах cookies і відправкою на командний сервер». У зв'язку з очікуваною другою хвилею атаки СБУ рекомендує здійснити низку дій з метою убезпечитися від її наслідків.
І наостанок про те, чого, на жаль, не варто очікувати ані цієї осені, ані в доступному для огляду майбутньому, – єдність української нації. Навіть звільнення України від окупації не стало національною ідеєю, що об'єднує, – «ватники» вважають, що Росія захищає російськомовних на цих територіях від «бандерівців», а «вишиватники» вважають, що окуповані території слід остаточно «відрізати» від України й забути про них. Це дуже погана тенденція, якій, утім, вже дуже багато років. Спочатку прем'єр Гройсман (з нагоди 100-річчя уряду УНР), а потім двічі президент Порошенко (в День національного прапора і в День Незалежності) нагадували нам про події вікової давнини й попереджали: якщо не консолідуватися, то Україна може не встояти, як і 100 років тому, коли УНР стала жертвою розбіжностей в керівництві держави, що не відбулася. Побоювання більш ніж обґрунтовані, але навколо чого нам пропонується об'єднуватися? Навколо другого терміну президента Порошенка та нової каденції уряду Гройсмана за новообраного парламенту?
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»