Однією з вимог Революції Гідності було запровадження в Україні виборів до парламенту на пропорційній основі з відкритими списками. Ця обіцянка є, зоеркма і в програмі президента Петра Порошенка. От тільки вона вже має статус «не виконано», тому що майбутній глава держави, балотуючись на цю посаду, обіцяв відкрити виборчі списки до парламенту вже до осені 2014 року, тобто до перевиборів Верховної Ради. Однак вибори президента для Порошенко завершилися перемогою і глава держави про свою обіцянку тихенько «забув», тож і вибори парламенту того ж року відбулися за старим законодавством.
Вже в січні 2015 року 23 народних депутата написали Президенту відкритого листа, в якому просили визначити як невідкладні ті законопроекти, які він обіцяв пролобіювати у своїй передвиборчій програмі. Серед них був і проект закону щодо виборів на пропорційній основі за відкритими списками. Проте віз і нині там: відповідний законопроект у Раді зареєстрований, але досі не розглядався. Знаючи про вміння президента та його оточення «проштовхувати» в парламенті потрібні норми, важко повірити, що якби на те була воля Порошенка, документ би досі припадав пилом у комітетах.
Коли вже навіть президент нехтує подібними обіцянками, то що казати про решту політиків. Так, запровадження відкритих партійних списків і пропорційної виборчої системи є одним із завдань, покладених програмою дій уряду, на міністра юстиції Павла Петренка. Поки що це зобов’язання «в процесі».
Примітно, що такі ж обіцянки є серед депутатів, які перейщли з сьомого скликання Верховної Ради у нинішнє, восьме. Тобто у них був час для реалізації цих ініціатив ще до останніх виборів, але їм це не вдалося. Причому, дехто чесно голосував за цей законопроект, коли 14 серпня 2014 року його намагалися поставити на порядок денний. Наприклад, тодішній «ударівець» Валерій Пацкан. Але 169 голосів депутатів не вситачило для розгляду законопроекту.
Уже в VIII скликанні Ради такі обіцянки звучать надзвичайно рясно. На жаль, цей факт не свідчить про реальну готовність влади йти на компроміс із виборцями (які не хочуть голосувати за «кота в мішку», прихованого в глибинах списку партій за кількома популярними особистостями). Словом, обіцяють багато, та користі з цього поки що мало.
Деякі обіцянки навіть уже встигли отримати статус виконаних. Наприклад, Юрій Чижмарь, як і обіцяв, домігся запровадження відповідних змін до законодавства про місцеві вибори. Так само і Борислав Розенблат виконав обіцянку про те, що місцеві вибори відбудуться за новим законом. На жаль, абсолютна більшість обіцянок, що стосуються виборів до парламенту, все ще не виконана.
В першу чергу хотілося б звернути увагу на програмні обіцянки партій, як-от «реформування виборчого законодавства з метою переходу до обрання парламенту за відкритими партійними списками» у «Блоку Петра Порошенка», «домогтись ухвалення закону про проведення виборів до ВРУ за пропорційною системою з відкритими списками» у «Батьківщини», чи обіцянка «домагатися обрання парламенту за відкритими списками» у мажоритарників (в даному випадку у позафракційного Олександра Дубініна).
Розробити власний варіант такого законопроекту обіцяв Леонід Ємець. Зробити все можливе, аби парламент нарешті розглянув це питання обіцяв спікер Андрій Парубій, а Віктор Чумак навіть назвав строки остаточного ухвалення змін до виборчого законодавства – осінь 2018 року.
У «Свободі» і «Самопомочі» без вагань заявили про готовність підтримати таку ініціативу, те ж саме задекларували й окремі депутати від різних об’єднань. Більше про це – на інфографіці «Слова і Діла».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»