Чи цікавиться пересічний українець тим, за якими правилами він голосуватиме на виборах? Просте запитання, яке не має однозначної відповіді. Однак саме зміна виборчого законодавства може суттєво змінити якість політичного життя в Україні. Принаймні спробувати варто, вважають і вітчизняні, і міжнародні експерти.
Дискусія про кодифікацію та зміни у виборчому законодавстві України тривають із початку 2000-х років. Обрати оптимальну модель виборів завжди заважали певні політичні обставини: одні політичні еліти намагалися за допомогою змін до Конституції вберегти свій вплив, зокрема й змінюючи виборче законодавство, інші воліли б його змінити собі на догоду, проте жодна політична еліта не наважувалася на широке обговорення цього питання із самими громадянами. Мовляв, низька політична культура цьому не сприяє, та й навіщо розпочинати такі тектонічні зміни, якщо суспільство до них не готове.
Вже цієї осені питання щодо змін у виборчому законодавстві знову актуалізується. Низка опозиційних політичних сил ініціює акції протестів, щоб спонукати Верховну Раду нарешті звернути увагу на це питання. Активісти й політики, які ратують за зміни у виборчих правилах, матимуть рацію: це питання було в переліку основних обіцянок, які мали би бути реалізованими відразу після подій Революції Гідності. Минуло вже 3 роки, а питання й досі «не на часі». У вирі реформ зміни до виборчого законодавства перейшли до розряду другорядних проблем. Що насправді є дуже поганим сигналом.
Забута реформа
Усі терміни з реалізації виборчої реформи давно минули. Свої обіцянки не виконала жодна з політичних сил нинішнього парламенту, представники яких у грудні 2014-го поставили свої підписи під коаліційною угодою. У пункті першому розділу «Реформа виборчого законодавства» йдеться про неминучість зміни виборчої системи зі змішаної на пропорційну з відкритими списками. Виконати цю вимогу нардепи 8-го скликання ВР мали б ще в першому кварталі 2015-го.
Не виконав свою передвиборчу обіцянку й президент Петро Порошенко. Зокрема, в своїй передвиборчій програмі він обіцяв, що дострокові вибори парламенту в 2014-му вже мають відбутися на пропорційній основі за відкритими списками. Втім, у попередньому скликанні Верховної Ради, попри зміни в країні та обрання нового глави держави, так і не наважилися на докорінну реформу виборчого законодавства, залишивши нам у спадок стару змішану систему виборів.
Чому це вигідно? Є три ключових фактори, які роблять збереження старої виборчої системи таким привабливим для більшості чинних політичних гравців.
По-перше, закриті виборчі списки – найкращий спосіб поповнення передвиборчих партійних бюджетів. Кандидатів можна порозставляти в зручному порядку або взагалі сформувати список таким чином, щоб вмістити в нього як реальних рейтингових кандидатів, так і зручних «темних конячок». Зараз законодавство про підзвітність партійних фінансів значно посилене, втім, це на 100% не гарантує, що місця в списках не купуватимуть.
По-друге, зберігається мажоритарна складова. Це взагалі окрема історія – починаючи із «нарізки» округів, висунення кандидатів, їхньої реєстрації, ведення передвиборчої кампанії. Зрештою, депутат-мажоритарник за визначенням не може бути опозиційним, адже має дбати про власний округ. А значить, домовлятися з провладною більшістю про фінансові ресурси. Іншими словами, з такими депутатами в майбутньому завжди можна домовитися.
По-третє, за чинної системи зберігаються ті самі ризики купівлі голосів як з боку мажоритарників шляхом роздачі «продпайків», так і за партійні бюджети – завдяки потужним вливанням у медійну кампанію.
Але найголовніше – за нинішньої системи можна завжди знайти спосіб вплинути на розклад сил у парламенті, маючи певні важелі в правоохоронних органах та підконтрольну ЦВК.
Тупцювання на місці
Звісно, в партійній системі за відкритими списками також можна знайти купу недоліків. Особливо якщо зважити на відсутність справді потужного партійного руху (не плутати з кількістю зареєстрованих партій) з розвиненими осередками та побудованими за принципами змагальності.
Підготовка до неминучого: можливості й загрози дострокових виборів до Верховної РадиЧого слід очікувати від дострокових виборів до парламенту? Для кого з основних гравців вони можуть принести найбільше політичних дивідендів?
Вже майже 3 роки минуло з часу, як у новому парламенті були зареєстровані одразу 3 законопроекти про зміну виборчого законодавства про вибори народних депутатів. Всі три документи досі перебувають на опрацюванні в комітетах. Першим ще в листопаді 2014-го був законопроект №1068, зареєстрований нардепом Юрієм Мірошніченком (фракція «Опозиційного блоку»). Ще два альтернативних – №1068-1 та 1068-2 – були внесені нардепами від фракції «Батьківщини» та колективом авторів на чолі з позафракційним нардепом Віктором Чумаком. При цьому саме законопроект №1068-2 найкраще відповідає підходу до реалізації принципу відкритих списків. Він був рекомендований головним науково-експертним управлінням Верховної Ради як такий, що міг би бути взятим за основу.
Зокрема, документ передбачає застосування виборчої системи з регіональними виборчими округами з остаточним розподілом мандатів на загальнодержавному рівні. Партії, які мають намір брати участь у виборах, висувають на своїх з’їздах кандидатів у вигляді єдиного списку в загальнодержавному виборчому окрузі. Крім того, з числа кандидатів із загальнодержавного виборчого списку затверджуються регіональні списки (не менш ніж 5 кандидатів) у кожному виборчому регіоні. Громадяни голосують як за загальнодержавний список, так і (за бажанням) за регіональний.
Профільний комітет ухвалив рішення, що всі три законопроекти мають бути винесені на розгляд до сесійної зали. Який саме буде обраний для подальшого доопрацювання та з якими саме правками – залишається загадкою. Як і самі термін ухвалення нового закону. На думку експертів, Верховна Рада мала б проголосувати за виборчу реформу протягом наступних 2 місяців, щоб новий закон набув чинності у 2018 році. Інакше є ризики, що наступні чергові вибори до Ради восени 2019-го так само відбуватимуться за старими виборчими правилами.
Більше змін?
Та як свідчать реалії, лише одні відкриті виборчі списки ще не гарантують тектонічних змін у вітчизняних політичних реаліях. Мають запрацювати так звані «соціальні ліфти», а для цього потрібно зробити ще низку кроків.
Перш за все йдеться про зниження виборчого бар’єру. Нині він становить 5%, експерти ж рекомендують знизити планку хоча б до 3%. Це питання також є на порядку денному в нардепів, втім, саме воно може стати суттєвим каменем спотикання на шляху до ухвалення нового законодавства.
Вибух популізму та нові гравці коаліції: експерти про зміни у політикуміЕксперти оцінили конфліктність в українському політикумі та кадрові ротації на тлі наближення звіту уряду.
Активісти та партійні функціонери позапарламентських політичних сил вказують на низку необхідних змін. Це вже всім набридла тема оновлення складу Центральної виборчої комісії. Йдеться про регламентований доступ до політичної реклами під час виборчої кампанії. Ще одна необхідна складова – реальні розслідування фактів підкупу виборців з оприлюдненням тих, хто намагається вести таку «брудну» кампанію, і тих, хто не бачить нічого поганого в тому, щоб узяти хабара.
Нарешті, саме нові виборчі правила можуть дати поштовх налагодженню ефективної комунікації виборців із депутатами та сприяли б партійній структуризації суспільства. Це дозволило б підвищити обопільну політичну відповідальність за ухвалене рішення на виборах, а також поступово викорінити таке явище, як партії «вождистського» типу.
Варто згадати й більш радикальні зміни, які поки напівжартома обговорюються в експертних колах. Деякі з них не вписуються в межі демократичних норм, проте не позбавлені здорового ґлузду. Наприклад, обмежити право голосу для осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі. В українських реаліях саме пенітенціарні установи можуть легко стати здобиччю для адмінресурсу. Або запровадити так званий «верхній» віковий ценз: як громадяни набувають права голосу з 18 років, так і позбавляються його з настанням 75-річного віку. Щоб не допускати антидемократичних за своєю суттю обмежень та зменшити кількість порушень під час виборів, деякі експерти цілком слушно вбачають вихід у законодавчому запровадженні системи онлайн-голосування на дільницях за відбитками пальців. Проте запровадити таку новацію за короткі терміни та в ситуації відсутності фінансових ресурсів поки не є можливим.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»