У світлі розмов про можливість введення миротворців ООН на Донбас, аналітики «Слова і Діла» відстежили, в які країни Європи і з яким мандатом вводили миротворчі сили, і як це допомогло завершенню конфлікту.
З моменту створення ООН миротворчі сили організації встигли взяти участь майже в десяти місіях на території Європи, більшість з яких проходила на території колишньої Югославії, що розпалася на шість нових держав і одну частково визнану – Республіку Косово. Причому до деяких із цих країн миротворців доводилося вводити вже після їх визнання міжнародною спільнотою.
Єдиною країною не з числа колишніх югославських республік, де побували миротворці, є Грузія, в якій ООНівці з 1993 року займалися контролем за припиненням вогню в продовжуваному з 1989 року конфлікті, де Абхазія за підтримки Росії намагалася вийти зі складу Грузії. Місія ООН, яка прямувала до Абхазії спостерігати за виконанням угоди про припинення вогню, втратила свою актуальність вже у вересні 1993-го, коли бойові дії поновилися.
Після цього місія миротворців отримала новий мандат спостерігати за припиненням вогню й розведенням сил і засобів сторін у травні 1994 року. Ситуація залишалося відносно стабільною до російсько-грузинської війни 2008 року, після якої Росія виступила за згортання місії й у 2009 році миротворці припинили свою діяльність у регіоні, а цілі місії не були досягнуті – зараз сепаратистські республіки Абхазія та Південна Осетія фактично окуповані російською армією й не визнані переважною більшістю країн світу.
Щодо Югославії, то спочатку майже 40 тисячний контингент ООН вводився для контролю над перемир'ям між сербами і хорватами під час війни за незалежність Хорватії в 1992 році. З березня 1995 року, вже після того, як хорватам вдалося в основному зупинити сербську агресію, семитисячний контингент ООН ввели в країну для контролю за припиненням вогню.
«Хорватський сценарій» для України: варіанти розвитку подійЖурналіст Денис Попович проаналізував, чи зможе Україна повторити на Донбасі хорватський сценарій і силою ліквідувати анклав сепаратистів після введення миротворців ООН.
Це не завадило хорватській армії в травні-серпні 95-го звільнити велику частину території країни від сербських сепаратистів протягом операції «Буря», під час якої також був розблокований Біхацький анклав, що створило умови для припинення війни в Боснії і Герцеговині.
З січня 1996 року місію ООН у Хорватії перетворили на дві нових. Першою стала тимчасова адміністрація ООН для залишків сепаратистської Сербської Країни на північному сході Хорватії. Тут миротворчі сили досягли успіху, й у 98-му році ця територія була передана під контроль Хорватії під наглядом миротворців. Друга місія стежила за демілітаризацією Превлакського півострова (серед туристів більше відомого як Острів квітів).
Боснія і Герцеговина з 1992 року загрузла у війні на два фронти – проти нападу Сербії й проти хорватів, зіткнення з якими в 1993 році переросли в повномасштабну війну, яка припинилася лише після тиску США на владу Хорватії. В підсумку в 94-м обидві сторони підписали у Вашингтоні угоду про Боснійсько-Хорватську федерацію, а хорвати відмовилися від своїх територіальних претензій.
Мандат миротворців ООН у Боснії після початку бойових дій у країні поширився на всю територію країни в грудні 1995 року, а до цього включав в себе кілька зон безпеки. До них належала й Сребрениця – боснійський анклав, який уже кілька років перебував у облозі сербів. Причому статус «зони безпеки» дозволяв боснійським загонам ховатися в ньому після вилазок на навколишні сербські села.
Чи допоможуть Україні миротворці ООНВведення «блакитних касок» у зону конфлікту не завжди допомагає припинити бойові дії, прикладом є ситуація в Сомалі.
Саме після подій в цьому невеликому містечку історія миротворців поповнилася ганебною сторінкою. У липні 95-го серби почали штурмувати Сребреницю, а голландський батальйон миротворців, який охороняв місто, залишив його через загрозу життю солдатів, після чого в місті та за його межами серби вбили близько 7 тисяч боснійців.
У ще одній країні з числа колишніх югославських республік, Македонії, миротворці перебували з 1995 до 1999 року, а тисячний контингент ООН займався контролем над кордоном, проте ця місія так і не завершилась успіхом, а зіткнення з албанцями переросли в повномасштабні бойові дії в 2001 році.
Косово з моменту завершення війни в 1999 році й виведення сербських військ перебувало під управлінням тимчасової адміністрації ООН, яка займалася відновленням самоврядування та інфраструктури й поверненням біженців до регіону. З 2006 року сили ООН у Косово істотно скоротилися, оскільки місцева влада взяла управління на себе, а в 2008 році Косово проголосило незалежність і зараз вже визнане 114 країнами, хоча миротворці ООН все ще продовжують свою роботу в країні.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»