Активний тиждень голосувань у Верховній Раді викрив низку цікавих тенденцій. Окрім неоднозначних конфліктних відносин всередині двох основних фракцій коаліційної більшості – БПП та «Народного фронту», черговий скандал стався й у таборі однієї з опозиційних фракцій – «Опозиційного блоку».
Інтриги ситуації додає той факт, що основні протиріччя розгорнулися на тлі спільного голосування частини фракції разом із коаліційною більшістю за другу частину судової реформи. Саме після цього відразу двоє впливових «опоблоківців» – Михайло Добкін та Вадим Новинський – оголосили свою принципову незгоду з такою позицією своїх колег із фракції. Добкін узагалі оголосив про намір вийти зі складу фракції «Опозиційного блоку», а на своїй сторінці в Facebook написав, що з дати цієї публікації його можна вважати «безпартійним».
Своєю чергою, нардеп Вадим Новинський зробив ще більш гучну заяву, через яку й дав привід журналістам цілком аргументовано стверджувати, що у фракції назріває розкол на ціннісному ґрунті. «Я висловлюю свою незгоду з дією частини народних депутатів від фракції «Опозиційного блоку», з керівництвом нашої фракції й оголошую про те, що ми разом зі своїми колегами, однодумцями, які не голосували за цю судову реформу або голосували проти неї, будемо створювати опозиційну платформу всередині «Опозиційного блоку», – заявив Новинський. Схоже, і партія, і фракція опинилися на порозі суттєвої кризи. І подолати її буде вкрай непросто.
Опозиція в опозиції?
Якщо загалом проаналізувати голосування «Опозиційного блоку» у Верховній Раді, то в них важко знайти ознаки скоординованих дій із провладними фракціями коаліції. Втім, частина народних депутатів з ОБ час від часу підтримують ті чи інші законопроекти, які вносяться з ініціативи президента.
Так, під час останнього голосування за судову реформу (законопроект №6232) «Опозиційний блок» дав одразу 20 голосів із 43. Не голосували 11 народних депутатів, а двоє натиснули на кнопку «проти». Слід зазначити, що без голосів ОБ та депутатської групи «Відродження» коаліції було б важко отримати позитивний підсумок у важливому для Банкової законопроекті, адже загалом документ підтримали 234 нардепи.
Втім, розраховувати, що після демаршу Михайла Добкіна та заяви Вадима Новинського «Опозиційний блок» остаточно розколовся, не варто. По-перше, ОБ від самого початку формувався як спільний проект кількох груп впливу, які раніше були ресурсною опорою для Партії регіонів. Тому детонатор можливого конфлікту між ними був закладений ще від самого початку існування «Опозиційного блоку». Нині ж, на тлі прохолодних відносин Банкової з групою Дмитра Фірташа й більш перспективних – із групою бізнесмена Ріната Ахметова, протиріччя всередині самої опозиційної партії лише посилилися.
Щоправда, є одна дуже прикметна спільна риса в Добкіна та Новинського: обох Верховна Рада позбавила депутатської недоторканності. Однак якщо у випадку з Новинським ситуація дещо принишкла, то в Михайла Добкіна криза в самому розпалі: крім позбавлення недоторканності, в липні Верховна Рада дозволила притягнути його до кримінальної відповідальності, схваливши його затримання й арешт. Генпрокуратура вручила йому підозру за статтями «Шахрайство» і «Перевищення службових повноважень», а Печерський районний суд Києва заарештував Добкіна на два місяці з альтернативою внесення застави в 50 мільйонів гривень. До слова, першу частину застави в розмірі 30 мільйонів гривень вніс його соратник Вадим Новинський.
Саме Новинський вирішив винести стан речей у партії в публічне русло, оголосивши про свій намір створити «опозицію в опозиції». На перший погляд така ініціатива виглядає непереконливо, втім, Новинський намагається такими діями заблокувати подальший процес зближення частини народних депутатів з ОБ з владою.
Нові альянси та платформи
Першим у кризовій ситуації з «Опозиційним блоком» зорієнтувався народний депутат Вадим Рабінович. Він разом зі своїм політичним соратником Євгенієм Мураєвим потужно запустив новий партійний бренд «За життя», який за останній рік суттєво наростив електоральні м’язи. Цікаво те, що сам Рабінович формально не вийшов із фракції ОБ, у списку якої під номером 4 і потрапив до Верховної Ради 8-го скликання. Наразі партія «За життя» займає вкрай критичну позицію щодо всіх дій влади й намагається зайняти власну електоральну нішу – сподобатися не лише пересічним мешканцям південно-східних регіонів, які традиційно голосували за «Опозиційний блок», але й захопити частку більш критично налаштованого електорату середнього класу колишньої Партії регіонів.
На базі «Опозиційного блоку» можуть з’явитися ще як мінімум дві політичних платформи. Частина може відійти до нового партійного проекту, ініційованого союзом Банкової та олігарха Ріната Ахметова, інша частина – влаштувати ребрендинг «Опозиційного блоку». Ще частина депутатів, принаймні ті ж самі брати Добкіни, можуть спробувати пошукати такого собі «політичного притулку» в партії «Відродження», яка має сильні позиції на їхній рідній Харківщині. Тим паче, що очолює цю партію давній соратник та товариш Добкіна – мер Харкова Геннадій Кернес.
В основі спільного проекту Банкової та Ахметова можуть бути два сценарії: або об’єднати зусилля навколо бренду партії «Наш край», або створювати принципово новий політичний проект. Останній може бути створений на базі «Сильної України» Сергія Тігіпка, але без участі останнього. Як технічні проекти розглядаються політсила Індустріальна партія України, яку зараз контролює гендиректор «Запоріжсталі» Ростислав Шурма, або партія «Основа» Сергія Тарути. Базовими електоральними регіонами нової політсили стануть східні та південні області, де сконцентровані промислові активи групи «Метінвест». Вочевидь, нова партія стане потенційним союзником президента та його політсили в новому парламенті. Головне – подолати виборчий бар’єр і здобути бодай 20-30 місць для «підстраховки».
Туманні перспективи?
Соціологічні опитування двох останніх місяців свідчать про не надто сприятливі перспективи для «Опозиційного блоку». Цифри, щоправда, коливаються в межах від 4% (GfK Ukraine на замовлення IRI) до 11,2% (Центр соціальних досліджень «Софія»). В середньому партія в опитуваннях отримує близько 9-10% підтримки й потрапляє до трійки електоральних лідерів.
Сумна новина для партійців «Опозиційного блоку» полягає в тому, що її електоральне поле поступово розбирають інші політичні проекти, а значить, монопольне становище правонаступниці Партії регіонів вона втратила.
Тому без мобілізації та активних дій для реанімації рейтингів не обійтися. Зробити це в стінах Верховної Ради навряд чи вдасться. Основне поле діяльності – це протестна активність та постійне спілкування зі своїми виборцями в регіонах.
Ну й, нарешті, суттєві помилки влади можуть зіграти лише на руку команді «Опозиційного блоку». Щоправда, за своїх виборців доведеться поборотися з іншими опозиційними політичними силами, які поки що не мають таких потужних позицій на регіональному рівні у східних та південних областях України.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»