Рівно через рік в Україні стартує активна фаза передвиборчої боротьби за головну посаду в державі. Проте вже зараз низка політиків активізували свої зусилля задля здобуття нових голосів виборців. Динаміка цих кількох соціологічних опитувань свідчить, що і в Петра Порошенка, і в його конкурентів криза жанру. Здобувати прихильність виборців стає дедалі складніше, враховуючи високий рівень недовіри як до влади, так і до опозиції.
Однак саме зараз прийшов час заявити про свої стартові можливості й вийти на новий рівень боротьби із конкурентами. Навіть якщо реальне електоральне поле звузилося до 30-35% виборців, за голоси яких і триватимуть усі передвиборчі баталії.
За останній місяць про свої наміри взяти участь у президентських перегонах заявили чотири політика – Юлія Тимошенко, Андрій Садовий, Юрій Бойко та… чинний президент Петро Порошенко. Якщо перші три політика обирають різні стратегії й тактики, оголошують про свої наміри в медійній площині, то команда Петра Порошенка діє більш зважено.
По-перше, на Банковій серйозно взялися за питання моделювання другого туру президентських виборів. Обирається найоптимальніший варіант, завдяки якому Петро Порошенко зможе здобути впевнену, але навряд чи переконливу перемогу. Тимошенко й Садовий у другому турі за нинішніх обставин – найгірший варіант для Банкової. Варіант із Бойком може спрацювати на мобілізацію електорату, але з мінімальним відривом і за умови, що в разі повернення контролю над тимчасово окупованими ОРДЛО тамтешні виборці не голосуватимуть.
Вибори президента три роки потому. Кого б Ви підтримали сьогодні? ТЕСТ«Слово і Діло» вирішило дізнатися, чи змінили б його читачі свій вибір на президентських виборах 2014 року, якби можна було «відмотати» час назад.
По-друге, команда Петра Порошенка розпочала активну кампанію із мобілізації своїх прихильників. Старий перевірений спосіб турів до регіонів, під час яких чинний президент відкриває нові школи, лікарні, дитсадки, інфраструктурні об’єкти, має свій перевірений ефект. Останні повідомлення в президентському Twitter, мовляв, «зрадофіли» завжди будуть незадоволені будь-якими досягненнями влади, є яскравим підтвердженням старту передвиборчих перегонів.
Тестовий забіг
Нещодавно оприлюднені соціологічні дані кількох опитувань вже вкотре підтвердили тенденцію – опозиційним лідерам не вдається суттєво відірватися від рейтингу Петра Порошенка. Втім, і підтримка останнього не зростає.
Так, за останніми даними жовтневого соціологічного дослідження Центру Разумкова, серед опитаних респондентів, які були б готові взяти участь у виборах, 14% проголосували б за Петра Порошенка, 8,4% – за Юлію Тимошенко, 7,2% – за Анатолія Гриценка, 6,8% – за Юрія Бойка, 6,6% – за Святослава Вакарчука, 6,3% – за Олега Ляшка.
Соціологічне дослідження центру «Софія» засвідчило прихильність більшості респондентів (53,1%) ідеї проведення дострокових президентських виборів. Тоді як трійка лідерів опитування сформувалася не на користь чинного глави держави: 12,9% тих, хто взяв би участь у виборах, віддали б голоси за Юлію Тимошенко, 9,9% – за Петра Порошенка, 9,5% – за Юрія Бойка.
Як виконують обіцянки голови парламентських фракцій?Ми вирішили відстежити, як виконують свої обіцянки керівники фракцій і груп Верховної Ради.
Результати останніх соцопитувань свідчать про значний протестний потенціал потенційних виборців. Дедалі більше українців відповідають (таких від 30 до 40%), що воліли б проголосувати проти всіх або взагалі не брали б участі у виборах. Ще близько 20% громадян не визначилися зі своїми вподобаннями.
Ті самі лідери, ті самі ідеї
Високий рівень недовіри до політиків поки що грає на руку команді чинного президента. Саме через цю причину українці не готові до активних акцій протестів навіть за умов, що їх не влаштовує рівень життя та ефективність дій влади.
Тому всі спроби «накачати» свій рейтинг завдяки акціям протестів останнім часом зазнають невдач. Особливо це видно на прикладі екс-президента Грузії Міхеіла Саакашвілі та його «Руху нових сил». Поки що вдало від цієї тенденції дистанціювалася Юлія Тимошенко та очолювана нею «Батьківщина»: політик не здійснює різких рухів, натомість і динаміка підтримки серед громадян залишається на сталому рівні. Приблизно така ж ситуація і в «Опозиційного блоку» та його потенційного кандидата на президентську посаду Юрія Бойка.
Інші кандидати майбутніх президентських перегонів – Анатолій Гриценко, Вадим Рабінович, Андрій Садовий, Олег Ляшко, Олег Тягнибок – поки що не змогли перейти до рангу потенційних «важковаговиків». Динаміка їхніх рейтингів незначна, хоча відносні успіхи останнім часом показали Анатолій Гриценко та Вадим Рабінович. Схоже на те, що всі політичні сили та їхні лідери, більшість з яких мають президентські амбіції, досягли певної електоральної «стелі», подолати яку поки не можуть. «Клітка рейтингів» занадто тісна, а здобувати нові електоральні бали за рахунок виборців конкурентів складно, якщо електоральні поля політиків не перетинаються.
До чого тут Вакарчук?
А ось здобути прихильність виборців та вирватися вперед, як свідчить соціологія, можуть лише так звані «несистемні» кандидати. Чи не вперше в соціологічних опитуваннях, оприлюднених цього жовтня, серед імовірних кандидатів у президенти з’явився популярний співак Святослав Вакарчук. У результатах дослідження Центру Разумкова він входить до п’ятірки лідерів за рівнем підтримки серед опитаних респондентів. У жовтневому соціологічному дослідженні компанії «Соціс» Вакарчук посідає другу позицію з підтримкою у 14,8% голосів респондентів одразу після Петра Порошенка (16,9%).
Курс на другий термін: як створити інтригу довкола власного переобрання?Усі президенти незалежної України прагнули повторно обійняти цю посаду. Та вдалося це лише одному з них. Чи зможе команда Петра Порошенка переконати виборця у відсутності альтернативи чинному главі держави?
Прикметно, що сам Вакарчук поки що жодним чином не коментував своє можливе балотування на президентську посаду. Схоже на те, що його прізвище абсолютно не випадково почало з’являтися в соціологічних опитуваннях. Таким чином співака змушують або визнати свої політичні амбіції, або, навпаки, використовують високу впізнаваність серед українців з метою нейтралізувати будь-яку спробу висунення «несистемних» кандидатів у майбутньому.
Є й інша гіпотеза: «президентський рейтинг» Вакарчука створюють штучно (адже високий рівень впізнаваності взагалі не означає наявність політичних амбіцій, а тим паче спроможності управляти державою), щоб з часом сформувати високі очікування в громадян щодо його участі в майбутніх виборах. Ці очікування можуть серйозно відтягнути підтримку решти політиків, в тому числі й найбільш рейтингових противників чинного президента. А що станеться, якщо лідер «Океану Ельзи» згодом виступить із заявою про відсутність будь-яких планів будувати політичну кар’єру? Правильно: це означатиме гарантовану перемогу Петра Порошенка в другому турі з будь-яким візаві.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»