Початок будівництва надшвидкої транспортної мережі в Україні покладений. Міністр інфраструктури Володимир Омелян заявив, що проекту має три стадії – від науково-технічного опрацювання до будівництва тестового майданчика в Дніпрі, а потім до промислового виробництва. Насправді, першою стадією стали буйні веселощі, які викликало повідомлення про плани створення української системи Hyperloop. І якщо успіх подальших стадій викликає резонні сумніви, то ця, без сумніву, вдалася.
Причин, через які грандіозний інфраструктурний задум неймовірно смішить, мільйон, із них дві головні: ми бідні та убогі. Бідному потрібно про латку на дупі думати, а не фантазувати на кшталт Жюля Верна. Убогість же призводить до того, що латку спорудять замість десяти хвилин за три місяці, вкрадуть матерії, ніби робили не одну, а п'ять, і виявиться, що вона криво й навскіс присобачена не туди. Дупа як була неприкритою, так і залишиться. На вкрадене куплять якийсь новий айфон. Може, навіть «Теслу». Тому в принципі гіперлупи й гарні великі ракети, що несуть у космос пісні Девіда Боуї, це не для нас.
У Дніпрі збудують тестовий майданчик Hyperloop: реакція соцмережВ Україні збудують тестовий майданчик Hyperloop. Не всі відреагували на цю новину з ентузіазмом, докладніше – в матеріалі Слова і Діла.
Переконаність у тому, що доля України, в кращому разі, бурячки та огірочки, дедалі сильніше проникає в маси. За даними опитування соціологічної групи «Рейтинг», 43% українців вважають, що наша країна має стати великою аграрною державою. Та що там, президент же є одним із провідних українських агропромисловців, і його невістка Юлія нещодавно в Давосі презентувала бачення «аграрної наддержави» разом зі своїм діловим партнером Юрієм Косюком, також агроолігархом і найбільшим отримувачем державних дотацій. З іншого боку, в ідеї сільськогосподарської супердержавності хоча б є якісь амбіції, нехай і в буквальному сенсі земні. Ну, хоч так.
Як на зло, тоді, коли виникла гостра необхідність у крутих змінах, на чолі України виявилися люди дуже дрібного внутрішнього масштабу. Проектуючи назовні власну дрібноту, вони, загалом, навіть не зрозуміли історичну перспективу, що відкрилася, рідкісний шанс змінити світ, а спробували якось пристосувати під себе наявний. З України до пари Януковичу стали робити країну до пари Порошенку. І тут питання не в антидемократичності, хоча і в ній теж, а саме у відсутності хоч якоїсь сміливої фантазії.
Керівництво RyanAir в Україні: що це означає й від чого залежить поява лоукостера на ринкуBoeing 737-800 ірландського лоукостера Ryanair вперше здійснив посадку в українському аеропорту. Чи є шанси, що лоукостер зайде на український ринок?
Якби ідеї надшвидкісних доріг, які ще на запрацювали навіть на Заході, були презентовані на іншому інтелектуально-етичному тлі влади, була б зовсім інша реакція. Мовляв, ще один прояв зухвалості українського керівництва, схибленого на інноваціях, безкомпромісного, по-хорошому божевільного: відчайдушні, чорти. А з Володимира Омеляна сміються, бо він член уряду Гройсмана, колега Реви, Кириленка, Стеця, Кістіона...
Розрив із минулим – це завжди божевілля, порушення запліснявілих норм, створення нових. Якщо ідея українського гіперлупу провалиться, це станеться не тому, що Омелян ненормальний, а тому, що він недостатньо ненормальний, і тому, що дуже нормальне інше керівництво країни. Нормальні такі пацани. А нам би божевільних хлопчаків. Ну, й дівчат, звісно.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»