В Україні знову заговорили про «нульові декларації». Йдеться про так зване разове декларування всього майна, після чого не перевірятимуться джерела його походження.
Ініціював розмову про «нульові декларації» президент Петро Порошенко на початку цього тижня на зустрічі з бізнес-спільнотою. Найбільшу цікавість у появі цього меседжу викликають дві обставини. По-перше, Порошенко свідомо дистанціювався від теми декларування майна чиновниками, депутатами та суддями, звернувшись саме до бізнесу як до майбутнього союзника у справі виявлення найбільш сприятливих умов щодо запровадження «нульової декларації». По-друге, цю заяву глави держави не варто розділяти з темою запуску антикорупційного суду. Вже дуже очевидна прив’язка.
Тема «нульової декларації» неодноразово порушувалася в інформпросторі різними суб’єктами. Особливо гостро це питання обговорювалося напередодні впровадження славнозвісного електронного декларування статків вітчизняних чиновників, суддів, нардепів. До слова, перевірки цих декларації тривають досить мляво, що створює додатковий люфт часу для вирішення питань із корупційним походженням задекларованих статків. Наприклад, усім уже відомо про неймовірну фортуну лідера РПЛ Олега Ляшка, який задекларував чималий виграш у лотерею.
Та саме з ухваленням «нульової декларації» і бізнесу, і чиновникам із нардепами й справді можна буде почати життя «з чистого аркуша». Щоправда, є одна суттєва обставина: в подальшому вони мають відмовитися від будь-яких корупційних дій і чесно декларувати свої доходи та джерела їх походження. А це, погодьтеся, виклик ще той.
«Голуби сизі» перемогли?
Президент та його команда вже неодноразово висловлювали ідею із запровадженням «нульової декларації». І навіть робили практичні кроки щодо запровадження нового законодавства.
Електронне декларування: чи змогли чиновники «наступити» на власні інтереси? ЕкспертиЕксперти проаналізували ухвалений ВР закон про електронні декларації з поправками Президента України Петра Порошенка.
Втім, є суттєві відмінності в підходах. Зараз президент апелює до бізнесу та простих громадян, пропагуючи, що «нульова декларація» дозволить підтягнути більше грошей та інвестицій в економіку. Йдеться і про малий та середній бізнес, і про «заробітчан». «Ми не можемо говорити про те, що кожен українець у чомусь винен, потрібно дати можливість кожному українцю заплатити відповідний податок відповідно до закону, завести гроші в Україну, інвестувати їх в українську економіку й відчувати себе вільним громадянином вільної країни», – заявив він на початку цього тижня під час зустрічі з бізнес-спільнотою.
Проте замовчується, чи зможуть такою ж схемою скористатися чиновники, нардепи, судді. За логікою – зможуть, адже також є громадянами України. Втім, ще два роки тому Порошенко був войовничо налаштований у цьому питанні. Тоді йшлося про е-декларування та його переваги. І щоб надати цій темі більшої ваги, президент натякав на необхідність пояснення джерел походження задекларованих коштів. «Багато тих, хто зараз декларував, приписали собі кеш вдома, думаючи, що це нульова декларація, що це потім їм дозволить уникнути перевірки. Але ключова позиція – це підвести риску того, що вони робили 25 років. І далі поясни, де ти, голубе сизий, взяв ці гроші. Народ і суспільство мають це знати», – заявив Порошенко на міжнародному форумі у Львові в листопаді 2016 року.
Нині ж складається враження, що «голуби сизі» також зможуть скористатися перевагами «нульового декларування». Що ж, не найгірший варіант, враховуючи високу необхідність знаходження бодай якогось консенсусу в цьому питанні. Та чи все має бути так просто – задекларував усе майно й статки і спи спокійно? Навіть якщо ти найбільший корупціонер?
Індульгенція не для всіх
Наприкінці 2014 року депутати вже ініціювали відповідні зміни до Податкового кодексу щодо так званого «нульового декларування», однак були заблоковані профільним комітетом.
Боротьба з елітною корупцією: чому це можливо в інших і що не так в УкраїніГолова парламенту Андрій Парубій припускає, що Рада зможе розглянути закон про антикорупційний суд у першому читанні вже 1 березня. Про перспективу ухвалення та боротьбу з елітною корупцією міркували експерти.
Другу спробу запровадити «нульову декларацію» здійснили вже в грудні 2015 року, коли був зареєстрований законопроект №3661, авторами якого стали тодішній очільник фракції БПП Юрій Луценко та «народофронтівець» Олександр Кірш. Планувалося, що кожен повнолітній громадянин, який може платити податки, буде зобов'язаний заповнити та надіслати до ДФС так звану «нульову декларацію». В цьому документі він може вказати дані про всю власність, активи, доходи, про які забажає, при цьому не вказуючи їх походження. Тобто після подання такого документа громадянин уже не нестиме ані адміністративної, ані кримінальної відповідальності за походження свого майна. «Проектом закону передбачаються гарантії для суб'єктів подання «нульової декларації», – йшлося в пояснювальній записці до документа. Законопроект був навіть включений до розгляду до порядку денного в січні 2016 року, втім, так і не дочекався своєї черги й був відкликаний 1 листопада того ж року.
Які ж переваги може дати «нульове декларування»? Насправді, вони очевидні для всіх.
Для бізнесу це можливість чесно заповнити таку декларацію, пройти перевірку й сплатити податок із недостачі. А далі платити податки й не перейматися про можливі перевірки з боку ДФС. Звісно, в такому разі виникає багато запитань, адже підприємці ухиляються від податків не лише через нестримне бажання обманути державу, є ще безліч проблем у самій системі оподаткування, які потрібно вирішити.
В ідеалі для держслужбовців «нульова декларація» не має стати автоматичною індульгенцією. Адже тут питання мало б стояти більш принципово: не можеш пояснити походження статків – складай повноваження. Якщо перевірка виявить їхню корупційну природу, держслужбовець має отримати заслужене покарання. А ось яке – можливо, це й стане предметом дискусій нового законопроекту про «нульову декларацію».
А ось для кожного громадянина вказати свої статки без пояснення джерел їх походження може й справді стати тією стежиною відновлення довіри між суспільством і державою. Виглядає не надто переконливо, але, можливо, це саме той метод, завдяки якому вдасться перезавантажити суспільні відносини?
Справа в довірі
Але є кілька «але». Перш ніж створювати й впроваджувати новий закон, потрібні ще три складові для подібного всеукраїнського перезавантаження суспільних відносин.
Фіскальні органи не зможуть відстежувати доходи без «нульової» декларації – експертПолітолог проаналізував ситуацію з е-декларуванням та пояснив, чому абсолютно для всіх громадян доведеться запровадити нульову декларацію.
По-перше, держава має проявити достатню політичну волю, щоб першою продемонструвати бажаність та цінність цих дій. Для цього потрібно докорінне переформатування роботи ДФС та загалом системи оподаткування. Йдеться і про спрощенні в реєстрації та ліквідації бізнесу, і про «податкові канікули», і про перегляд ставок, і про обставини чи можливості перевірок бізнесу. Тобто весь арсенал переваг, які після «нульової декларації» привабили б підприємців вести чесний бізнес у подальшому.
По-друге, це якість роботи судів. Вони мають бути неупередженими до всіх корупціонерів і виносити справедливі вироки. Звісно, в цьому питанні може стати в нагоді антикорупційний суд. Втім, не хотілося б, щоб нинішня розмова про «нульові декларації» була ініційована лише з метою «заспокоєння» потенційних чи вже наявних корупціонерів у тому, що вони зможуть ухилитися від справедливого правосуддя.
По-третє, це широка дискусія. Влада має шанс (щоправда, вже істотно менший порівняно з 2014 роком) справді довести необхідність цього кроку для всіх громадян. Звісно, «ображені» знайдуться завжди, проте переважна більшість громадян мають бути впевнені в дієвості та перевагах кроку із запровадження «нульової декларації».
Загалом, ідея «нульової декларації» в країні, яка потопає в корупції й має один із найвищих рівнів тіньової економіки у світі, справді доречна ідея для подальших змін. Втім, її вдала реалізація залежить від дуже багатьох факторів, які можуть як вивести суспільні відносини в Україні на новий рівень, так і навпаки – ще більше потопити віру в будь-яку можливість створення ефективної системи відносин між державою та громадянами.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»