На тлі зовсім не придуманих зовнішніх і внутрішніх загроз, які в передвиборний рік, до ворожки не ходи, обов'язково ще зростуть, різко підвищується вразливість виборця. Він стає емоційним, запальним, готовим обговорювати політиків навіть із незнайомими людьми в транспорті та чергах, більше проводить часу перед екраном телевізора, де політичних шоу стає також більше, зависає у фейсбук-срачах. Тут-то його – нас – і беруть тепленькими.
За технологією впливу це дуже нагадує так званий «циганський гіпноз». За результатами, до речі, також: ми отримуємо непотрібних і відверто шкідливих для країни політиків, розплачуючись страшно дорогим і непоправним часом. Не часом, витраченим на вислуховування їхніх промов і подальшим голосуванням, хоча і його шкода, а часом їхньої каденції, обманним шляхом виманеної у виборців. Викреслені роки, які могли бути витрачені на розвиток країни.
Озираючись, ми самі заднім числом не можемо зрозуміти, як ми примудрились їм повірити. Певний час навіть захищаємо свій колишній вибір, адже дурнем відчувати себе соромно. Потім, почухавши потилицю, хибу визнаємо, хоча й не всі. Деякі ні за що не здаються й наполегливо продовжують наполягати.
Фахівці рекомендують при вигляді представниць непосидючого й пустотливого народу, які вийшли на полювання й майстерно володіють прийомами зваблення, всіляко уникати контакту з ними. Не потрібно перебільшувати власний потенціал критичного опору. Вони профі, ви – дилетанти. Ба більше, як відомо, навіть майстри східних єдиноборств стверджують, що найкраща сутичка – та, якої вдалось уникнути. Тож краще бочком-бочком – і драла.
В основі обману шляхом включення самообману жертви – входження в особистий простір, гра на емоціях і підміна вашого інтересу своїм, шкурним. Коли говорять: «Ви що, хочете, щоб переміг (ла) Порошенко (Тимошенко)? А хто, як не він (а)?» – і стукають по годиннику, показуючи, що до виборів майже не залишилося часу, людина включається в чужу гру, щиро починаючи підшукувати аргументи й уже тим самим беручи участь у купівлі політичного товару, який йому, може, взагалі не потрібен.
А продавці щосили лякають втратою державності, нападом ворогів внутрішніх і зовнішніх, зростанням цін і тарифів, іншим беззаконням у разі неправильного вибору. Це звучить звідусіль, інформаційна какофонія на високій ноті забиває канали сприйняття й не дає зосередитися на власному інтересі. Вся увага звужується до вибору, який в інших обставинах просто змусив би торохнути геть.
Нарікання на те, що немає нових облич, справедливі, але жодних нових облич Україна просто не побачить, поки зосереджено розглядає як сувору неминучість обличчя старі, намагаючись вивідати в них невивідане в попередні роки: а раптом? І в політичному середовищі, поки не переконаються, що втюхати товар із запашком «лохам» не вдасться, не будуть шукати заміну свіжішу, гарячково просіюючи кадри в пошуках чогось пристойного. Лише коли їх будуть посилати відразу, при одній спробі посмикати за рукав, лише тоді в сфері політичної пропозиції щось почне змінюватися.
В принципі, таким посилом до біса є результати останнього виміру президентських рейтингів. Всі набридли виборцям приблизно однаково, а відмінності настільки мізерні, що будь-яка виборча кампанія перетворюється на рулетку, причому рулетку гусарську з можливими наслідками, з виносом тіла з політичної арени. І це точно не наша з вами проблема. Не звертайте уваги.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»