Будучи кандидатом у президенти України, Петро Порошенко пообіцяв, що антитерористична операцiя не може й не триватиме два-три мiсяцi, вона триватиме години. АТО затягнулося не на години й не на місяці. У квітні цього року виповнюється чотири роки з дня підписання указу про початок у східних областях країни антитерористичної операції. Тоді саме таку назву отримав комплекс заходів, затверджених секретним рішенням РНБО після обстрілу колони українських силовиків під Слов'янськом.
«Слово і Діло» вирішило підбити підсумки четвертої річниці антитерористичної операції й з’ясувати ,в чому була головна поразка АТО та чи змінилося бодай щось за 4 роки.
Директор Інституту зовнішньої політики, конфліктолог-міжнародник Григорій Перепелиця наголосив, що ключова прогалина в тому, що АТО – це формат, який означає «ні війни, ні миру» й фактично дозволяє нічого не робити для оборони країни. Тому за всі роки нічого проривного не сталося.
«АТО – це внутрішня проблема, конфлікт, який із обороноздатністю країни немає нічого спільного. Відтак, весь цей час оборонний бюджет можна пускати на різні потоки, підтримуючи та зміцнюючи корупцію», – зазначив він.
«І водночас не визнавати не лише війну, але й бранців, як військовополонених, що перебували під захистом міжнародних конвенцій про утримання та права військовополонених. Це значить, що наші добровольці не є учасниками війни, оскільки самої війни немає», – уточнив експерт.
За його словами, ситуація невизначеності протягом уіх років під назвою АТО дуже вигідна всім, тому не визнається війна. АТО – це зручна формула, за якою вигідно ховатися, тому 4 роки війни ми є заручниками політики влади.
«Наші бійці гинуть. Ми втрачаємо боєздатні підрозділи й відбувається поступова деморалізація не лише ЗСУ, але й суспільства. Відтак, політична та соціальна активність населення падає. Своєю чергою це посилює суспільну байдужість до долі країни», – додав військовий.
Це вкладається в стратегію контрольованого хаосу, до якої вдається Путін в гібридній війні проти України, підкреслив експерт.
«Чотири роки формату АТО, але насправді ніхто жодної відповідальності за втрату територіальної цілісності, недоторканності кордонів не несе. АТО не передбачає покарання за такі тяжкі державні злочини, які призвели до втрати державного суверенітету. Тероризм не зазіхає на державний суверенітет», – пояснив він.
Хоча при цьому бойові дії ведуться на нижчому рівні інтенсивності, аніж під час наступальних та оборонних операцій, наголосив він.
«Знову ж таки, війська не можуть постійно вести активні бойові дії. Вони виснажуються. Якщо Радянський Союз 4 роки вів війну, це не означало, що щодня були великі втрати. Великі втрати були в період оборони, коли наступав ворог. Була така ситуація, як зараз на сході України. Тобто війна начебто непомітна, оскільки бойові дії на низькому рівні інтенсивності, їх вдалося локалізувати донбаським театром воєнних дій. Це протягом 4 років дає можливість владі робити вигляд, що з війною закінчено», – уточнив Перепелиця.
За його словами, залишається проблема – відновити політичний контроль над частиною територій, яку влада втратила.
«АТО взагалі ні до чого. Ми самі визнали, що терористів там немає. «ДНР» та «ЛНР» ніхто не визнав терористичними організаціями. Всі розуміють, що це фантоми», – констатував він.
«Антитерористична операція – операція проти тероризму. Чи засудили хоч одного терориста? Це лише ярлики. Терористичний акт має суто політичні цілі. Наприклад, ІДІЛ. Вони скоїли терористичний акт, виставили умови, заявили, що продовжуватимуть, поки їхні умови не виконають, і при цьому взяли на себе відповідальність за скоєне. Тому АТО – це маніпуляція термінологією. Змінитися в таких умовах нічого не може», – резюмував Григорій Перепелиця.
Аналітики «Слова і Діла» з’ясували, як влада виконує свої обіцянки перед військовослужбовцями.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»